UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПраво в литовсько-польській добі (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5074
Скачало362
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Право в литовсько-польській добі

 

Вище було вже зазначено, що в перших століттях існування

Литовсько-Руського Князівства панувало в ньому старе «руське» —

українське право. На землях України звичаєве право діяло до кінця XV ст.

Великі князі литовські, проголосивши принцип: «старовини не рухати,

новини не заводити», цим не лише підтвердили українським землям звичаєве

право, а й сприяли його розвиткові: Державні урядовці та суди

покликалися на старовину та звичаї. З Литовсько-Руської доби дійшли

пам'ятки законотворчої діяль-ности державних органів влади. Всі вони,

крім Литовського Статуту 3-ої редакції, писані і за змістом поділяються

на: 1) міждержавні й міжнародні договори, 2) привілейні грамоти, 3)

земські устави і 4) кодекси законів.

 

1) Міждержавні й міжнародні договори. Насамперед — це договори

Литовського Князівства з Пруським і Ливонським орденами, з республіками

Новгородською і Псковською та з Московським князівством: Головне місце

серед них належить договорам Литовського князівства з Польщею. Кревський

акт 1385 року встановив персональну унію Литви та Польщі; Віденська

угода 1401 року встановила лише союз взаємної охорони та безпеки;

Городельська угода 1413 року привертала персональну унію, врешті

Люблинська унія 1569 року встановила реальну унію двох держав.

 

2) Привілейні грамоти видавалося з кінця XIV до середини XVI ст. Вони

були різноманітні змістом і за браком писаних законів заміняли їх і були

деякий час єдиним джерелом законодавства. Привілеї не нормували

загальних прав, а стосувалися лише окремих осіб або суспільних та

етнічних груп. Привілейні грамоти підривали обов'язковість звичаєвого

права й вели до кодифікування загальнозобов'язуючого права. «Це —

найважливіша галузь великокняжої діяльности», — характеризував ці

пам'ятки проф. М. Чубатий. Вони поділялися на три групи: а) дарчі

грамоти, б) привілеї в стислому значенні слова та в) грамоти охоронного

характеру.

 

а) Дарчі грамоти властиво не належали до привілеїв, бо не звільняли

нікого від загальнозобов'язуючого права. Серед них найбільше значення

мали ті, що дарували нерухоме майно, землі або десятину церквам. Деякі

підтверджували акти продажу, заповіту. Свидригайло дарував права мати

свою хорогву, а князеві Острозькому — право печатати листи червоним

воском.

 

б) Пр її вілеїу стислому значенні — «прівата лекс» — приватний закон.

Такими грамотами князь надавав різні полегші окремим особам або містам,

імунітети, якими державна влада звільняла від державного суду, податків,

адміністрації. Характеристична така грамота Онуфріївському манастиреві

р. 1448. Бувало, що князь переносив на певну особу частину своїх

державних прав: право суду, побирання податків тощо. Наприклад, грамота

князеві Жеславському, якою Великий князь надавав йому міста Мстислав та

Мглин з дворами, челяддю, селянами, боярами, майном і т. п., не

залишаючи собі ніяких зверхніх прав. Подібні грамоти надавано містам

після стихійних нещасть. Так, року 1508 Великий князь звільнив Волинь

від поволовщинк, Київ — від ігідвід та тіюнського суду. Окремо стоять

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ