.

Кам\’яний вік (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4252
Скачать документ

Реферат на тему:

Кам’яний вік

Палеоліт

?????¤?¤?$???????тецтві України (порівняти орнаменти Мізиня з
українськими вишивками тощо). «Культурна єдність з 100 тисяч років до Р.
X.— найкращий довід европейського походження культури і фізичного типу
українського народу», — пише проф. П. Курінний.” З другого боку, важливе
те, що з палеоліту оформлюється дві групи європейських культур: одна
охоплювала північну Німеччину, Польщу, північні землі Східньої Европи,
друга розгорталася на південних землях Европи від Піренеїв, південної
Франції, Швайцарії, Чехії, Білоруси, України. Так з палеоліту
зароджується розподіл культур північно-нордійської та південної —
кельтсько-дунайсько-української.

Мезоліт

Палеоліт відділяє від неоліту — новокам’яної доби — мезолітична доба.
Вона припадає на перші тисячоліття після останнього зледеніння.
Населення цієї доби жило переважно полюванням з лука на дрібних тварин
та птахів і риболовецтаом. Відповідно до цього змінився характер
кам’яних знарядь, їх робили дуже дрібними — «мікролітами» — для
насаджування на стріли, для вставляння у списи, гарпуни. Найбільш
характеристична для України Свідерська культура. М. Рудинський вважає,
що аналогічна культура мікролітів знайдена ним у багатьох місцях
України: біля с. Смячки, коло Охтирки, по течії Тетерева, на
Новгород-Сіверщині, в Миргородському повіті на Полтавщині (біля с.
Яреськи та Шишаки), на Прип’яті. Л. Са-вицький знайшов мікроліт на
Волині. Великий інтерес мають знайдені в 1936 р. та 1938 р. петрогліфи в
Мелітоігільському районі, біля с. Терпінне — коло Озівського моря. Там
на скелях знайдено декілька сов, видряпаних рисунків тварин — биків,
коней, хижаків, мамута — та рисунків лінійно-геометричного характеру.
Біля с. Терпінне багато мікролітів. Усе разом дас можливість, писав В.
Щербаківський, казати про «безперервність життя мезолітіків від
палеоліту до неоліту. З другого боку, ця знахідка свідчить про зв’язок
із Свідерською культурою. В. Щербаківський робить висновок, що життя не
припинялося на Україні від палеоліту до неоліту.

Неоліт

Життя первісної людини змінялося дуже поволі. Минали тисячоліття, а
людство жило так само, як і раніш. Якась невелика зміна у техніці
кам’яних знарядь вважається археологами за дату та ознаку еволюції
культури. Біля І3 000 років тому на Україні можна відзначити ряд нових
винаходів та досягнень, які в цілому остільки важливі, що дають
можливість вважати цей час новою добою, неолітом, себто новокам’яною
добою («неос» — новий, «літос» — камінь). Не тільки техніка кам’яних
знарядь дає підстави відокремити нову добу від попередньої. Зміни
полягали в зовнішніх умовах життя. Змінився клімат, льодовики відступили
на північ, підсоння на Україні стало м’якше, тепліше. Північна фльора
наблизилася до сучасної. Змінилася й фавна. Мамугів, тригонтеріїв,
печерних левів, бізонів замінили ведмеді, вовки, лисиці, олені, тури,
дикі коні, дикі кабани, кози, зайці, ховрахи. У зв’язку з зміною
зовнішніх умов змінився побут людини. Вона не мала потреби, як раніш,
ховатися в печерах. З’являються наземні будівлі — халупи. Здебільшого
вони не стояли окремо, а з них складалися села. Про великі села свідчать
рештки будівель та цвинтарі. Головними ознаками в галузі виробництва з
каменю бути: пиляння, шліфуванця та свердління. Ці винаходи дали
можливість людині значно збільшити асортимент знарядь. З’являються
різного типу сокири, мотики, оскарди, молоти, тесла, долота, ножі,
наконечники списів. Велике значення мало винайдення лука з стрілами Його
широко вживали — знаходять силу стрілок різних форм. Полювання на диких
тварин було довгий час головним заняттям людини і джерелом її існування.
За допомогою лука з стрілами, різного роду пасток, сильців людина
полювала на оленів, диких коней, вовків, зайців. У повноводних річках
було багато риби, і рибальство було дуже поширене. Вживали для
рибальства сіток, неводів, кидали гарпуни, ловили вудками, вживали
замість гачків малюсіньких кам’яних платівок. Біля 6-7 тисяч років тому
людина почала виробляти посуд з глини. Спочатку посуд робили з грубими
стінками. Згодом посудові надають гарних форм, прикрашають орнаментами.
На вогких ще стінках посуду паличками, кістками, навіть пальцями
виводять різні орнаменти: смужки, ялинки, хрести. Ганчарство внесло
велике полегшення в побут людини. Вона могла варити їжу, зберігати воду.
За неолітичної доби людина опанувала ткацтво. З’являються перші
примітивні варстати, виробляють тканину з вовни, з волокнуватих рослин,
спочатку типу рогож, а потім дедалі більше вдосконалені. Відбитки
тканини зберігаються на глиняному посуді — як орнамент. Велике значення
для людини мало приручення тварин. Першою свійською твариною був собака.
Пізніше було приручено корову, свиню, овечку. Скотарство стало значною
галуззю господарства. Наприкінці неоліту людина почала обробляти землю:
копати мотиками з каменю, великими патиками, сіяти, жати кам’яними
серааіаи. Зерно мололи кам’яними зернотерками. Сіяли пшеницю, ячмінь,
просо. Уся хліборобська праця лежала на жінках. За неолітичної доби
відомо чимало будівель на плотах, на озерах та річках, а також на палях,
які вбивали в дно річок та озер. На них будували мости з халупами. Такі
будівлі відомі на Поліссі, на Волині, на Поділлі. За часів неоліту
почали споруджувати човни. З великого стовбура дерева випалювали
середину, вигладжували її сокирами з каменю, залишаючи одну-дві
перегородки. Такого човна знайдено біля с. Сабатинівки, на р. Возі. Цими
човнами можна було випливати на середину великих річок та озер для
рибальства, а також робити більші рейси річками, які набули значення
водяних шляхів, що сполучали різні племена. З цього часу в житті людини
починається нова ера: вона виходить за межі території, де мешкає. Поволі
зникають межі між окремими племенами, починаються зв’язки між
віддаленими країнами. Зароджується обмін, починаються впливи різних
культур. В Україні знаходять вироби з кам’яних порід, яких нема в тій
місцевості. Так — смугнастий камінь з Волині, обседіян з Вірменії або
Карпат на Наддніпрянській Україні. За цей час можна спостерігати на
Україні культурні впливи різних країн. Вони виявляються у формах
знарядь, у типах їх. За часів неоліту можна констатувати, що Україна
мата більше зв’язків з культурними країнами Сходу (Месопотамією,
Кавказом, Малою Азією), ніж з ближчими сусідами на півночі. Так, Східня
Европа вже тоді поділялася на дві частини: південну — майбутню Україну
та північну — майбутню Московію, які перебували під різними впливами і
утворювали окремі культури. Шириться мистецтво, але в ньому зникають
реалістичні відображення тварин, мабуть у зв’язку з тим, що полювання на
диких тварин перестало відігравати таку велику ролю, як то було за часів
палеоліту. Можна докладніше уявити собі релігію людини. Поширюється
культ жінки, жіночого божества. У похованнях видно вже певний ритуал.
Покійника часто скорчують, навіть зв’язують. Його посипають червоною
вохрою, що символізувало трупоспалення. З покійником ховають зброю,
прикраси, їжу в горщиках — усе, що йому потрібно на тому світі. Людина
неоліту вірила в те, що життя людини не припиняється з смертю на землі.
Люди неоліту жили родовими групами, об’єднаними особою жінки-матері, бо
діти, з-за відсутности постійних шлюбів, не знали батьків, і
спорідгієння велося за розрахунком зв’язків з матір’ю. Так утворився
лад, в якому жінці належало першенство в житті групи: матріярхат.
Матріярхат відбився на релігійних уявленнях, на культі богиніматері.
Взагалі за неоліту зайшло так багато змін у побуті людини та в її
фізичній будові, що антропологи припускають появу нової раси в Европі і,
зокрема, в Україні. Раса, яка змінила неандертальську, кроманьйонська. У
8-6 тисячоліттях до Р. X. стає помітною балто-білорусько-українська
єдність на тлі дальшого розвитку Бвропи. Виявилася вона в культурі
неоліту ямково-гребінчастого стилю. Назва цієї культури походить від
характеристичного для неї посуду, орнаментованого відтисками гребінців
або патичків, обмотаних шнурками. Носії цієї культури жили великими
селищами на узгір’ях, біля води. В Україні відомо багато поселень із
цього часу (біля Погорілого на Чернігівщині, Міньєвки на Ізюмщині,
Зоранки на Волині, Кам’яні могили на Маріюпільщині тощо). У Західній
Европі їм відповідали селища типу «к’оккенмеддінгів»: так називаються
купи харчових покидьків, переважно з кісток спожитих риб, мушлів тощо.
Кераміка ямково-гребінчастого стилю стала основою слов’янського стилю
кераміки. Єдність балто-білорусько-українська не була тривка. Вона
розпалася на три комплекси. Але на Україні від цієї групи почалася
Трипільська культура, найцікавіша в ії історії.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020