UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозміщення слов\'янських і українських племен (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось671
Скачало163
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Розміщення слов'янських і українських племен

 

?????¤?¤?$?????I?мичі) і великоруський (словени та в'ятичі). Сіверяни

жили на Лівобережжі — по Десні та Сейму, поляни — по середньому Дніпру,

деревляни — по Тетереву, Ужу та Горині, на Волині — дуліби або бужани,

«де нині волиняни», на долішньому Возі. Вони ж звуться бужанами, бо

живуть по р. Возі, та волинянами. Можливо, що то були три окремі

племена. Уличі жили понад Дністром та Богом, а тиверці — між Богом та

Прутом. Щодо хорватів, то очевидно тут літопис має на увазі білих

хорватів, в XI ст. входили до складу Велико-Моравської держави і від к

походять українці східньої та західньої Галичини. У той же час назви

окремих племен зустрічаються в творах різних чужинецьких письменників. В

IX ст. анонімний автор, якого цитує теж анонімний баварський географ IX

ст., перелічував племе-ва — волинян, бужан, сіверян, уличів. В Х ст.

Константин Порфірородний теж перелічував племена: кривичів, дреговичів,

сіверян, древлян, уличів, вербіян. Останні дві чизви незрозумілі. У тому

ж Х ст. Аль Масуді писав, що одне з племен — волінана, і називав їхнього

царя Маджака. Таким чином, ім'я слов'ян, які в VII сторіччі замінили

назву антів (останній раз слово «анти» зустрічається в 602 році), зникає

в ІХ-Х ст. ст. Його заміняють назви окремих племен. В Х-ХІ сторіччях

залишилися натяки на пересунення племен. Збереглися назви долішнього

Дніпра — Білобережжя і частини чорноморського побережжя — «Лукомор'я».

На долішньому Дніпрі був торговельний осередок — Олешя, пізніше —

Олепіки. Були українські колонії в Криму, в Корсуні, при гирлі Кубані, в

Фанагорії. Тільки існуванням міцного українського осередку можна

пояснити появу в XI ст. Тьмутороканського князівства. На існування

значного українського населення на Чорномор'ї вказує «Повість временних

літ». Про уличів та тиверців літописець в XI ст. пише так: «Уличи й

тиверци седяху бо по Днестру, приседяху к Дунаеви. Бе множество их;

седяху бо по Днестру оли до моря й суть градьі их до сего дня, да то ся

зваху от Грек Великая Скуфь». Таким чином виявляється, що від

«множества» уличів та тиверців залишилися тільки городища, а вони

подалися на північ. На пересунення племени полян вказує пояснення

«Повісти» на походження назви полян від поля, степу, де жили вони раніш,

а за літописця жили вже в лісовій смузі. Останній рух, який зафіксувала

«Повість» — це прихід із Польщі, від ляхів, двох братів — Радима та

В'ятка з родами своїми й оселення їх — Радима на Сожу, а В'ятка на Оці.

Серед усіг цих українських племен провідне значення набувають поляни, з

їхнім головним містом Києвом, який виріс на місці, безперервно

залюдненому, починаючи з часів палеоліту (Кирилівська стоянка, про яку

згадувалося вище). Можливо, що тут був Данпртштадир готських часів. У

всякому реві, від VI сторіччя тут уже було місто, як свідчать

аровеоиогічиі дослідження, а від VII от. місто це вже згадується

вірменським письменником під назвою Куяр.

 

0

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ