UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНамісник Катерини в гетьманщині: правління генерал-губернатора Рум’янцева (1765-1769 рр.) (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3274
Скачало170
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Намісник Катерини в гетьманщині: правління генерал-губернатора

Рум’янцева (1765-1769 рр.)

 

Боротьба Катерини проти української автономії прискорила політичне

вирішення долі західних порубіжних земель. Саме тоді, коли Катерина

примусила Кирила Розумовського подати у відставку з посади гетьмана,

вона наказала новопризначеному генеральному прокурору князю

А.А.В’яземському керуватися принципами адміністративної централізації та

русифікації стосовно західних територій, що посідали самоврядування:

«Малая Россія, Лифляндія і Финляндія суть провинціи, которыя правятся

конфирмованными имъ привиллегіями, нарушить оныя отрЂшеніемъ всЂхъ

вдругъ весьма непристойно бъ было, однакожъ и називать ихъ чужестранными

и обходіться съ ними на такомъ же основаній есть больше, нежеле ошибка,

а можно назвать съ достовЂрностію. Сій провинціи, также и смоленскую,

надлежить легчайшими способами привести къ тому, чтобъ онЂ обрусЂли и

перестали бъ глядЂть какъ волки къ лЂсу. Къ тому приступъ весьма легкій,

естьли разумные люди избраны будуть начальниками въ тЂхъ провинціяхъ;

когда же въ Малороссіи гетмана не будетъ, то должно стараться чтобъ вЂкъ

и имя гетмановъ изчезло, не токмо бъ персона какая была прозведена въ

оное достоинство» 1.

 

Поступове включення Гетьманщини в імперські структури стало для Катерини

кінцевою метою. Наразі ж вона хотіла, щоб примусова відставка гетьмана

Розумовського не викликала незадоволення серед української нової шляхти.

Для заспокоєння подібних пристрастей Катерина надала членство в

Малоросійській колегії чотирьом росіянам і чотирьом українцям —

генерал-майору Якову Бранту (Якоб фон Брант), полковнику князю Платону

Мещерському, полковнику Осипу Хвостову, раднику колегії Дмитру

Натальїну, генеральному обозному Семену Кочубею, генеральному писарю

Василю Тумансь-, кому, генеральному осавулу Івану Жоравці та

генеральному хорунжому Данилу Апостолу. Президентом колегії був,

звичайно, росіянин — новоіменований генерал-губернатор України граф

Петро Рум’янцев. Призначаючи людей з адміністрації Розумовського,

включно з головним прихильником ідеї спадкового гетьманства генеральним

писарем Василем Туманським, Катерина підкреслювала спадкоємність

адміністративної політики та відсутність утисків. Як колишній

генеральний писар Туманський прекрасно розумівся на справах Гетьманщини

і, таким чином, міг бути безцінною людиною для нової адміністрації.

Упереджуючи напружені стосунки між українськими і російськими членами

колегії, Катерина надала їм рівний ранг, присвоївши генеральному

писареві Туманському звання генералмайора, а іншим — звання полковника

російської армії. Її укази закликали членів колегії до взаємної

співпраці 1, бо Катерина не бажала повторювати помилки першої

Малоросійської колегії, створеної за Петра І, яку ще не встигли забути

за її жорстоку боротьбу з місцевою українською адміністрацією.

 

Хоча Катерина і робила жести примирення в бік деяких українських

урядовців, вона не відходила від своєї генеральної лінії на інтеграцію

Гетьманщини в імперію і навіть видала ряд таємних розпоряджень про те,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ