UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПитання української автономії на «великому зібранні» Законодавчої комісії (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3536
Скачало167
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Питання української автономії на «великому зібранні» Законодавчої

комісії

 

30 липня 1767 р. Катерина з помпезними урочистостями відкрила перше

засідання Законодавчої комісії у Москві. Після завершення вступних

церемоній Катерина у згоді із зібранням призначила головуючого —

військового А.І. Бібікова, який підпорядковувався генеральному

прокуророві А.А. Вяземському. Потім депутати обрали комітет з п’ятьох

осіб, що мав контролювати роботу численних підкомітетів та координувати

її з роботою великого зібрання («большого собрания»). Як передбачалося

процедурою, виробленою Катериною, «велике зібрання» повинно було

розглянути російські закони та запропонувати реформи відповідному

підкомітетові, який потім готував проекти нових законів, що поверталися

до «великого зібрання» на вивчення. В разі затвердження пропоновані

закони передавалися до сенату, колегій і, врешті-решт, до імператриці

для остаточної апробації 1.

 

Процедури самі по собі не були чіткими, а брак парламентської традиції

спричинив додаткові непорозуміння. Спочатку ніхто не знав, що депутати

мають робити з тими наказами, які вони привезли на комісію. Пізніше їх

передали до відповідних підкомітетів, але, поки не був вироблений

порядок денний, їх просто зачитували на засіданні генеральної

асамблеї 2. Оратори дуже часто без особливих причин перескакували від

одної теми до іншої, причому головуючий цьому не перешкоджав. Жодне

питання не ставилося навіть на формальне голосування. Якщо делегати

обурювалися з приводу якогось питання, що саме викладалося, вони могли

висловити своє незадоволення, тільки отримавши слово. Як писав В.І.

Сергєєвич, «ЗасЂданія большого собранія были превращены въ совершенно

безцЂльную читальню и говорильню» 3.

 

Попри таке судження Сергєєвича, «велике зібрання» та різноманітні

підкомітети все ж таки намагалися виробити таке законодавство, яке б

зреформувало уряд і суспільство Росії. Нерідко асамблея перетворювалася

в арену гарячих дебатів про майбутнє Російської імперії, включно з

правами і свободами автономних земель. Фактично це було перше питання,

яке уряд подав на розгляд п’яти членів комітету. Після прочитання

«Наказу» генеральний прокурор В’яземський поставив таке питання:

«Оскільки Російська держава — наскільки це стосується її законів —

поділена на три частини: Великоросію, Малоросію та Лівонію і кожна

урядує згідно зі своїми власними законами, чи необхідно це буде в

майбутньому?» Хоч як це було прикро для Вяземського й уряду, комітет

відповідав: так, необхідно 4. В результаті генеральна асамблея та

підкомітети почали насамперед розглядати тільки російські закони.

 

Така зміна подій могла лише задовольнити 29 депутатів від Гетьманщини —

десятьох шляхтичів, десятьох міщан і дев’ятьох козаків. У цілому

українські депутати не брали участі в дискусіях «великого зібрання» й

відповідали тільки на відкриті зазіхання на свої права та прерогативи 5.

 

 

Така стримана поведінка повністю узгоджувалася з позицією, яку еліта

висловила перед виборами до Законодавчої комісії: представники

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ