UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75836
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 13

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРеорганізація, секуляризація і русифікація української церкви (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2012
Скачало203
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Реорганізація, секуляризація і русифікація української церкви

 

Разом з втратою українським військом властивих йому рис останні залишки

автономії втрачала також церква Гетьманщини. Незважаючи на

підпорядкування російській православній церкві та священному синодові у

Санкт-Петербурзі, українські єпархії все ще відрізнялися від єпархій

центральних губерній в організації й обряді. Цивільна і церковна влада

імперії наполегливо прагнули зменшити цю різницю, хоча деякі

представники українського кліру продовжували користуватися особливими

правами і навіть сподівалися їх розширити, як це виявилося в наказах до

Законодавчої комісії 1767 р.

 

На початку правління Катерини виникла гостра суперечка між київським

митрополитом Арсенієм Могилянським і синодом. Могилянський прагнув

затримати титул «митрополита Києва і всієї Малоросії» і був глашатаєм

окремої малоросійської церкви, підпорядкованої синодові, але під

безпосередньою владою київського митрополита 1. Проти цих претензій

виступив синод, виключивши слово «Малоросія» з митрополичого титулу. За

іронією долі, завдяки породженому цим конфліктом антагонізмові, на

якийсь час припинилося імперське втручання в організацію та релігійні

практики української церкви.

 

Але із здійсненням провінційної реформи питання української церкви знову

стало на порядок денний. Нові адміністративні кордони повністю

ігнорували традиційний територіальний поділ українських єпархій. В

результаті в одних намісництвах опинилося декілька єпархій, а в інших —

жодної; ще інші єпархії виявилися поділеними кордонами намісництв. На

території Київського намісництва розташовувались центри двох єпархій —

Київської і Переяславської, тоді як у Новгород-Сіверському намісництві

не було ні одного єпархіального центру. Подібне сталося і з підрозділами

єпархій — протопопіями. Так, юрисдикція Прилуцької протопопії

розповсюджувалася на парафії, розташовані у Прилуцькому, Глинському й

Роменському повітах Чернігівського намісництва, а також у Пирятинському

повіті Київського намісництва 2.

 

Таким чином, кожна протопопія повинна була мати справу з великою

кількістю новостворених і часто дублюючих одне одного державних

управлінь. Катерина прийшла до висновку, що найкраще вирішення цих

питань полягає у пристосуванні єпархіальних кордонів до провінційних: у

травні 1784 р. вона доручила Священному синодові й сенату провести таку

реформу 1. Ініційований синодом проект мав стосуватися всіх єпархій

імперії; його підготовка, однак, посувалася надто повільно, і реформа

була втілена в життя тільки частково 2. Натомість розділ, що стосувався

українських єпархій, був підготовлений майже блискавично і проголошений

Катериною вже 27 березня 1785 р 3.

 

За цим указом і наступним доповненням до нього в кожному намісництві

мала бути одна єпархія, кордони якої повинні були точно відповідати

кордонам намісництва 4. Виконання цього наказу стало причиною певних

труднощів. Наприклад, Переяславсько-Бориспільська єпархія була

ліквідована, її єпископа перевели до новоствореної Новгород-Сіверської

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ