.

Наукова і суспільна діяльність римського клубу: пошук шляхів запобігання екологічній катастрофі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
668 5505
Скачать документ

Реферат на тему:

Наукова і суспільна діяльність римського клубу: пошук шляхів запобігання
екологічній катастрофі

Якщо шукати вихідні для ХХ ст. просторово-часові параметри, в яких
спрацьовують світоглядні засади, які орієнтують на покращення
екологічної ситуації, то це друга половина ХХ ст., Європейська
неполітична організація – Римський клуб.

Римський клуб був заснований у 1968 р. і об’єднав близько ста відомих
вчених з понад 30 країн світу.

Вперше членами Римського клубу була запропонована методологія оцінювання
можливостей природи не взагалі, не просто з точки зору потреб розвитку
суспільства, а з позиції врахування можливостей природи витримати
антропогенний тиск, який в ХХ ст. страшенно зростає.

Члени Римського клубу наголосили на існуванні реальних екологічних меж в
науково-технологічному розвитку людства. Вони дійшли висновку, що
глобальність екологічних проблем потребує для їх розв’язання колективних
зусиль людства, об’єднання держав і народів.

Втім, як вважали члени Римського лубу, безпосередньо людством ніхто не
займається, бо домінують класові, національні, державні інтереси. Доля ж
людства залишається без конкретного носія, ніхто не відповідає за стан
справ в світі.

Тому, саме цю функцію – відповідати за стан справ в світі взяв на себе
Римський клуб.

У відповідності з програмою діяльності було поставлено 2 цілі.

По-перше, сприяти швидшому і глибшому пізнанню труднощів розвитку
людства.

По-друге, використати всі наявні знання для стимуляції формування нових
відносин, політичних орієнтацій, що б сприяли покращенню ситуації.

Результати своїх досліджень і рекомендації щодо розумних і необхідних
дій людства члени Римського клубу представляли у формі доповідей. Перша
доповідь Римського клубу була підготовлена професорами з США Д.Медоузом
і Дж.Форрестером у вигляді математичної моделі розвитку світової
ситуації на засадах врахування таких взаємозалежних змін, як
капіталовкладення, використання ресурсів, забруднення середовища,
виробництво продуктів споживання. Доповідь і особливо її висновки
викликали світову сенсацію.

Так, за оцінками групи Д.Форрестера, кам’яного вугілля мало вистачити на
110 років, хрому – на 96, нафти – на 36, природного газу – на 24.
Подібних же висновків дійшли в 1976 р. експерти ЮНЕСКО. Саме з цього
часу такі вичерпні копалини, як мідь, олово, срібло отримали позначку
“стратегічні” і стали предметом особливої уваги розвинених країн в
країнах “третього світу”.

За висновком авторів доповіді, за умови збереження існуючих тенденцій
науково-технічного прогресу, неконтрольованих демографічних процесів,
забруднення середовища на людство в першій половині ХХ1 ст. чекає
глобальна катастрофа. Висновок викликав шок і розгубленість у одних,
недовіру – у інших.

Як шлях запобігання глобальній екологічній катастрофі Д.Медоуз і
Дж.Форрестер запропонували ідеї, що стали основою концепції встановлення
глобальної рівноваги між природою і людством. Такого стану можна
досягнути і підтримати, якщо не нарощувати виробництво і звести приріст
народонаселення до нуля. Ця концепція отримала назву концепції нульового
приросту.

Отже, концептуальні засади уявлень Римського клубу орієнтують на певні
соціоекономічні зміни в існуванні людства, що дозволило б зберегти
природу такою, якою вона є.

Згодом члени Римського клубу представили грунтовні і яскраві доповіді,
які підсумовували дослідження в галузі глобальних проблем людства і
пропонували шляхи виходу з кризового становища, в якому воно опинилося.
Це доповідь М.Месаровича (США) та Е.Пестеля (Німеччина) “Людство на
поворотному рубежі”, Е.Ласло (США) “Цілі людства”, Б.Гаврилишина (США)
“Путівники в майбутнє: до більш ефективних суспільств” та ін.

Свого часу увагу вчених і громадськості всього світу привернула робота
1-го президента Римського клубу А.Печчеї “Людські якості”(1977). Вона
носила програмний характер. А.Печчеї сформулював видатні ідеї стосовно
майбутнього існування людства, якщо спосіб його існування радикально
зміниться.

Розглядаючи витоки і причини глобальних проблем, в тому числі і
екологічної кризи, А.Печчеї вважав, що вони знаходяться не поза людиною,
а саме всередині її. Проблеми виникають тому, що люди в процесі
соціального розвитку не встигають адаптувати свою культуру до тих змін,
які самі ж вносять в цей світ.

Отже, за висновками дослідника, розв’язання екологічних проблем потребує
передусім змін самої людини, її власної сутності .

Міркуючи таким чином, А.Печчеї пропонує відповідний проект практичних
дій, які націлені на подолання глобальних проблем. Він адресує його
видатним вченим, політичним діячам, широкій громадськості. Головна думка
дослідника полягає в тому, що для розв’язання глобальних проблем світове
суспільство має згуртуватися. Потрібна інтеграція навіть попри
відмінність класових, національних чи групових інтересів.

Програма А.Печчеї націлює людство на реалізацію 6-ти провідних цілей.

1 – перша ціль визначається дослідником як “зовнішні межі”. Вона
орієнтує на бережливе ставлення до природи, її ресурсів, життєвого
потенціалу.

2 – друга ціль – “внутрішні межі”. Вона звертає увагу на важливість
врахування такого важливого фактору, як внутрішні можливості людини.
Дійсно, як підкреслює А.Печчеї, неможна безкінечно експлуатувати її
властивості до приросування. З цього випливає, що науково-технологічна
діяльність і соціополітичні зміни мають відбуватися таким чином, щоб не
піддавати людину новим напругам і стресам.

3- третя ціль в програмі А.Печчеї визначається як “культурна спадщина”.
Вона формує соціальну установку на перетворення загальнокультурних
надбань в визначальний орієнтир прогресу і самовизначення людства.
Культурна самовизначеність, на думку дослідника, є принципом нового
світового економічного порядку, суттєвою орієнтацією стратегії розвитку
людства.

Водночас, як наголошує А.Печчеї, треба рятувати цінності культури від
руйнування. Це принципово важливо для можливості подальшого існування
людства, оскільки саме культура є світом людської традиції. Зберігаючи
культурну традицію, людство отримує шанс на майбутнє.

4 – четверта ціль – “світове співтовариство”. Вона має спрацювати в
об’єднання міжнародних зусиль для вирішення глобальних проблем
сучасності. Для цього А.Печчеї пропонує створити центри, що скоординують
прийняття розумних виважених рішень на всіх рівнях людської організації
– від локального до глобального.

5 – п’ята ціль названа “людське житло”. На думку дослідника, важливе
значення для розв’язання глобальних проблем має оптимальне розселення
людей на планеті. Для цього потрібно створити всезагальний план, який би
передбачав заходи національного і регіонального масштабу.

?

X

o

?

?

???????¤?¤?$???????v?6 – шоста ціль визначена як “виробнича система” і
орієнтує на створення оптимальної, розумної, єдиної в масштабах
цивілізації економічної і фінансової систем, єдиної системи
ресурсозабезпечення і зберігання, територіального розміщення
виробництва.

Визначивши ці 6 глобальних цілей людства А.Печчеї зауважує, що головним
для їх здійснення і для процвітання людства в майбутньому є відродження
людського духу. Без цього людство може прямувати лише до власного
знищення.

Таким чином, проаналізувавши науково-аналітичну і суспільну діяльність
Римсього клубу можна дійти висновку, що творчість членів клубу суттєвим
чином вплинула на світову суспільну думку і оцінку “стану справ” в
планетарному масштабі. Діяльність Римського клубу сформувала певну межу
між попереднім (до ідей членів клубу) і подальшим (починаючи з доповідей
Римського клубу) розумінням взаємин людини і природи. Стало очевидним,
що настав такий момент в існуванні техногенної цивілізації, коли в
прогнозах соціоекономічного і культурного розвитку людства треба
виходити не з абстрактно безмежних можливостей людини, а зі стану
природного середовища.

Саме завдяки творчості Римського клубу екологічні проблеми набули
величезного міжнародного суспільного резонансу. Доповіді членів клубу
заклали теоретичні і світоглядні основи формування екологічної
свідомості як глобальної, як планетарного явища.

Дослідження груп Д.Медоуза і Дж.Форрестера, розробки математичних
моделей динаміки глобального розвитку вплинули на розвиток подібних
досліджень в інших регіонах світу. Так, в Радянському Союзі глибоке
вивчення глобальних проблем здійснювалось під керівництвом проф.
Д.Гвішиані.

Проте методологічна програма “нульового росту” виявилась нездійсненою.
Це пов’язано з певними важливими особливостями суспільного розвитку.
Так, по-перше, очевидно, що розвиток людства пов’язаний з нарощуванням
продуктивних сил і приростом виробництва. По-друге, рівень розвитку
країн світу є вкрай нерівномірним. А розв’язання екологічних проблем
потребує досить високого технологічного рівня розвитку і вирішення хоча
б елементарних проблем повсякденного життя людей. По-третє, щоб не
впливати деструктивним чином на біосферу потрібно не те що не нарощувати
виробництво, а взагалі його скорочувати, бо існуючий стан викликає
досить серйозне руйнування екосистем і загрожує існуванню біосфери.
Втім, зрозуміло, що таке скорочення суттєво знизило б рівень добробуту
людства.

Етапною з точки зору формування екологічно орієнтованої свідомості була
відома конференція ООН з питань стану довкілля та подальшого розвитку
людства, яка відбулася в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. і недарма була названа
програмою на ХХ1 століття. В її матеріалах зафіксовані нові –
антитехніциські світоглядні орієнтації розвитку цивілізації, що є
засадами розробки стратегії і філософії виживання на противагу
прагматизму і споживацтву у ставленні до природи.

На конференції були присутні представники 179 держав. Було прийнято ряд
принципових з точки зору екологічного майбутнього людства документів.
Зокрема, Декларацію про довкілля й розвиток, 27 принципів якої
окреслюють права та обов’язки країн у справі забезпечення розвитку і
добробуту людей, Заяву про використання і захист лісів та прилеглих до
них всіх форм життя, Конвенцію про стабілізацію концентрацій газів на
рівнях, що не викликають дисбалансів у світовій кліматичній системі,
Конвенцію про збереження біологічного розмаїття. І, нарешті, документ,
що нараховує 700 сторінок – “Порядок денний на ХХ1 століття”.

Прийнятий документ базувався на екологічних засадах як в теоретичному
обгрунтуванні його основних положень, так і в запропонованих практичних
мірах. Він підсумував і узагальнив результати досліджень, проведених за
ініціативою ООН після Стокгольмської конференції з людського довкілля
(1972) і діяльності створеної ООН Всесвітньої комісії з довкілля і
розвитку (1983). Вже в першому звіті цієї комісії, який було виразно
названо “Наше загальне майбутнє”(1987) було сформульоване серйозне
застереження людству, яке має змінити свій спосіб життя і ставлення до
природи, інакше на людство чекають досить важкі випробування внаслідок
деградації і руйнації довкілля. Комісія під керівництвом Г.Брутланд, на
відміну від авторів перших проектів Римського клубу, не наполягала на
обмеженні людської активності в сфері природокористування, але
однозначно висловилася за те, що зростання економіки, яке зумовлене
потребами людей, має корегуватися екологічними засадами і утримуватися в
межах екологічних можливостей планети.

Продовжуючи ці традиції, “Порядок денний на ХХ1 ст.” констатує, що
головними чинниками змін у довкіллі є населення, споживання та
технології. В документі пропонуються програми і заходи, які можуть
вивести людство на рубіж стійкої рівноваги між споживанням, населенням
та спроможністю Землі підтримувати життя. Головна відповідальність за
здійснення запропонованих програм “Порядком денним” покладена на
національні уряди, які повинні активно співпрацювати з міжнародними
організаціями.

Література:

Вернадский В.И. Размышления натуралиста. Научная мысль как планетное
явление. Кн.2.М.:1977.

Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. М.: 1990.

Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л.,Рендерс Й., Беренс В. В. Пределы роста. Доклад
по проекту Римского клуба “Сложное положение человечества” М.: 1991.

Печчеи А. Человеческие качества. М.:1977.

Форрестер Дж. Мировая динамика. М.:1978.

Наше общее будущее. Доклад Международной комиссии по окружающей среде и
развитию (МКОСР). М.: 1989.

Программа действий: Повестка дня на ХХ1 век и другие документы
конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении. Женева:1993

Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія.К.:1993, том
1, розділ 11, глава 2.

Толстоухов А. Засади концептуальних підходів до осмислення сучасної
екологічної ситуації// Вісних Дніпропетровського державного
університету. Історія і філософія науки і техніки. – 1998.- Вип.95.

Гардашук Т. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст.
К.:2000.

Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. Львів: 1997.

Кисельов М.Поняття “національного прогресу” в екологічному вимірі. //
Генеза. – 1997. – № 1.

Алексенко В.Л. Новейшие теории биотической устойчивости как отражение
кризиса мировоззрения // Общественные науки и современность. – 1999. – №
3.

Данилов – Данильян В.И., Лосев К.С. Глобальный экологический взрыв –
главный вызов ХХ1 века // Практична філософія. 2001. – № 2.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020