UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва«Українське питання» в політичній стратегії Росії (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2877
Скачало203
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

«Українське питання» в політичній стратегії Росії

 

Політична доктрина Росії щодо України, домінантою якої від часу

Переяславської ради був принцип централізму та викорінення будь-яких

проявів «національного сепаратизму», не зазнала на початку ХХ ст., попри

виразну тенденцію до наростання українського визвольного руху, жодних

принципових змін. Імперська політика обґрунтовувалась низкою

різноманітних теорій, за якими на теренах від Карпат до Тихого океану

живе єдиний російський народ, котрий розмовляє єдиною російською мовою,

має єдині історичні традиції 1.

 

1. «Українське питання» в Державній думі

 

З осені 1905 р. національні проблеми Росії, зокрема українське питання,

вперше офіційно набувають суспільної ваги, стають об’єктом розгляду не

лише імперського уряду, а й новоствореної законодавчої інституції —

Державної думи.

 

Остання, формулюючи програму своєї діяльності, констатувала: «Росія є

державою, населеною різними племенами і народностями. Духовне об’єднання

всіх цих племен і народностей можливе лише за умови задоволення їхніх

потреб зберігати і розвивати своєрідність у окремих питаннях побуту.

Державна дума подбає про широке задоволення цих справедливих потреб» 2.

 

Натомість в урядовій декларації, яку виголосив у думі голова ради

міністрів І.Горемикін, національне питання (так само, як і в тронній

промові Миколи ІІ) не потрапило до категорії першочергових. Щоправда,

уряд усе-таки задекларував свою готовність реорганізувати місцеве

врядування і самоврядування з урахуванням особливостей окраїн 3.

 

Проблеми національно-культурного розвою стали чи не основними для

депутатів від національних меншин. Для «взаємної підтримки і захисту

народностей Росії, що прагнуть до здійснення автономії

національно-територіальної або обласної на демократичних засадах» 4,

вони утворили парламентську фракцію автономістів. Однак окремі її

представники обстоювали думку, згідно з якою не всі нації «дозріли» до

вимог автономії. Через те українці вирішили заснувати свою парламентську

громаду, до якої увійшли представники різних світоглядних орієнтацій,

але які однаково висловлювалися за необхідність установлення автономії

для України при майбутньому політичному устрої Російської держави 5.

 

Друга Державна дума виявилась дещо радикальнішою за своїм складом, що

позначилося на дискусіях із національної проблематики. П.Столипін

наголошував: «Самоврядування на тих самих загальних підставах із деякими

змінами, спричиненими місцевими особливостями, передбачається

запровадити в Прибалтійському, Західному краї і Царстві Польському, за

виокремленням в особливу адміністративну одиницю місцевостей, в яких

зосереджується російське населення, що має свої спеціальні інтереси» 6.

Відверті шовіністичні гасла аґресивного спрямування починають лунати й у

виступах представників правих партій 7.

 

Позиція української парламентської громади також увиразнюється. В її

діяльності спостерігається перехід від загальних теоретичних міркувань

до практичної постановки конкретних питань. Зокрема, до запропонованого

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ