UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїна в стратегічних планах Німеччини (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3832
Скачало359
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Україна в стратегічних планах Німеччини

 

1. Україна у німецькій східній стратегії на початку ХХ ст.

 

Геополітичні реалії початку ХХ ст. детермінували значну увагу Німеччини

до українського питання. Цьому сприяли і безпосередня економічна

зацікавленість, і зростання суперечностей у їхніх відносинах з Росією.

 

Німецька політика щодо Східної Європи, зокрема України, формувалася в

трьох центрах, які істотно впливали на дії німецького уряду.

Панґерманська ліґа і Партія батьківщини ставили за мету розбити

Російську імперію і відсунути її кордони далеко на схід. Український рух

брався ними до уваги як чинник, що послабить Росію. Iснування незалежної

України розглядалося виключно в межах стратегії німецької експансії на

Схід. У своїх планах панґерманісти передбачали німецьку колонізацію

Галичини і Чорноморського узбережжя. Друга — журналістсько-академічна

група, найвідомішим представником якої був Пауль Рорбах, автор відомої

роботи «Неросійські народи Росії і ми», виступала за унезалежнення

неросійських народів Російської імперії. Україна потенційно розглядалася

головним форпостом у Східній Європі проти експансії Росії на Захід.

Нарешті, третя група, очолювана проф. Отто Гершем, розвивала політичний

напрям Бісмарка на утримання з Росією добросусідських відносин і

виходила з того, що Росія залишиться неподільною державою 1.

 

Оточення кайзера і штаб-квартира збройних сил лавірували між поглядами

панґерманської ліґи і групи О.Герша, а канцлер і міністерство

закордонних справ схилялись до рекомендацій групи П.Рорбаха. Канцлер

Бетман-Гольвеґ на початку світової війни брав до уваги можливість

організації та підтримки революційних національних рухів у царській

імперії. У меморандумі до німецького посла у Відні він згадував про

наміри Німеччини викликати повстання в Україні, створити з України,

Конґресової Польщі, Прибалтики і Кавказу буферні держави.

 

Характерно, що відразу після укладання Берестейського договору німецький

посол у Києві фон Мумм просив відрядити до України відомого прихильника

«української ідеї» П.Рорбаха. Такий крок вважався кориснішим за

безпосередній тиск на український уряд через посольство або військові

кола. Розрахунок був у тому, щоб П.Рорбах опосередковано вплинув на

орієнтацію українських політиків, оскільки, як зазначав фон Мумм,

Центральна Рада «своїми комуністичними експериментами поглиблює

хаотичний стан на шкоду нашим інтересам» 2.

 

Розпад царської Росії прискорив кристалізацію німецької політики щодо

України. Парадоксально, але Берлін схилявся до підтримки принципу

національного самовизначення, попри небезпеку зростання національних

рухів на територіях, що перебували під його контролем.

 

Центральні держави бажали сепаратного миру з Росією, а для

Австро-Угорщини, зважаючи на її катастрофічний стан, такий мир був конче

необхідний. Водночас їм доводилося враховувати можливість укорінення

Англії та Франції у новостворених державах. Останнє підштовхувало

Німеччину до узгодження інтересів з Росією. Вимоги німців щодо

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ