UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва«Класократична» версія (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2562
Скачало155
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

«Класократична» версія

 

Творення національної української державності було змістом життя та

найвищою політичною цінністю для В’ячеслава Липинського (1882–1931) —

видатного українського мислителя. Він жив у той час, коли ідея

національної державності була на периферії політичних інтересів

української інтеліґенції. Вихована на марксистських підручниках,

сприйнявши народницьку та просвітницьку ідеології (важко собі уявити

соціального мислителя на межі ХІХ і ХХ століть, якого оминуло б

захоплення марксизмом) українська інтеліґенція бачила в державі

насамперед «машину придушення», продажну і всевладну бюрократію, що

всіляко пригнічує народні маси. Політичним вектором часу було гасло

«земля та воля».

 

Коли усі були федералістами та соціалістами, Липинський виступає як

самостійник та монархіст. Його політичні ідеї та переконання суперечили

духові часу, творили образ романтика-утопіста, політика-ізгоя, який

захищає монархію. Тоді як «проґресисти» висловлювалися за демократію та

республіку, він оживлює такі поняття, як лицарська честь і гідність,

коли на слуху в усіх були доцільність і утилітаризм, коли скрізь

точилися розмови про свободу і рівність, він обстоював ієрархічну

структуру суспільства.

 

Така позиція лицаря від політики призводила до того, що Липинський часто

опинявся в політичній ізоляції, не знаходячи спільної мови з

соціалістами, націоналістами або комуністами. Він гостро переживав

невідповідність свого світогляду з модними на той час ідеями політичного

істеблішменту, «потойбічність» і «нереалістичність» своїх ідеалів,

ідентифікуючи себе із Дон-Кіхотом у політиці.

 

1. Нація та держава

 

Обґрунтовуючи теоретичні питання державного устрою, Липинський виходить

з універсальної передумови, яка ототожнює поняття нації та держави.

Історія, вважає він, не знає бездержавних націй та ненаціональних

держав.

 

Варто одразу ж заперечити Липинському. На відміну від етносу, як

стверджують сучасні історики, «нація»— дитя французької революції (1789)

і розвинулася вона в Західній Європі протягом ХІХ століття. Історично

держави виникали без допомоги нації, а декотрі нації сформувалися без

благословіння власної держави. Як відомо, імперії, що склалися в період

занепаду античного світу та під час середньовіччя, мали усі ознаки

державного утворення, проте не були мононаціональними чи

монокультурними. Тим часом міста-держави рідко охоплювали носіїв однієї

культури, ареал її поширення був значно більшим. Інакше кажучи,

стародавні греки були, можливо, єдиною нацією, проте не мали державного

устрою. Отже, універсальне підґрунтя Липинського є обмеженим.

 

Будівництво держави не може бути працею лише одного політика, вона має

опиратися на певну соціальну базу. Побудувати національну державу,

вважає Липинський, можна тільки в тому разі, коли в суспільстві є

соціальні сили, верстви, класи, що кревно зацікавлені в її існуванні. До

такого класу Липинський звертається у своїй головній політичній праці

«Листи до братів-хліборобів» (1926 р.). «Земельний клас хліборобський, —

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ