UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВід політичної маніфестації до збройної боротьби (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1162
Скачало180
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Від політичної маніфестації до збройної боротьби

 

Вже реакція нацистівської Німеччини на проголошений 30 червня 1941 р.

маніфест відновлення української державности, реакція, яка виразно

заговорила про вперту ворожість нацистів до справи української

самостійности, мусіла довести до посилення протинімецької боротьби

українських самостійників в політичній ділянці та перекинення її теж в

ділянку збройного спротиву, німецьким окупантам. Та це останнє, -

перехід до збройної боротьби - не прийшло і не могло прийти вже в перших

тижнях, ні навіть в перших місяцях німецького приходу на українські

землі з, таких причин:

 

1. Кадри українських повстанських частин треба було щойно організувати.

Україна переходила під німецьку окупацію в зовсім іншій ситуації, як

наприклад Польща, Франція, чи Югославія. Там - це було вислідом

звичайної війни двох самостійних держав, з яких кожна мала свою власну,

добре зорганізовану й модерною зброєю вивіновану армію і коли Польща,

Франція, чи Югославія не встоялись у фронтових боях, то частини їхніх

армій могли безпосередньо переходити в підпілля й боротися проти

окупанта збройно далі, міняючи лише фронтову тактику на партизанську. І,

якщо навіть декотрі з них переходили до партизанки посередньо,

демобілізуючись наперед і щойно згодом знов мобілізуючись до збройної

боротьби під новим політично-військовим керівництвом, то й тоді до

диспозиції того керівництва стояли попередньо вишколені кадри

військовиків, - бійців, підстаршин і старшин, з недавніми членами

генеральних штабів та головного командування включно. А побіч цього, до

диспозиції були теж заховані запаси зброї, амуніції ї навіть військового

умундурування. Завдяки цьому, в тих країнах партизанська збройна

боротьба й могла виникати вже в перших днях німецької окупації, як

безпосереднє продовжування фронтових боїв у нових формах, чи як

безпосереднє нав'язання до недавніх фронтових боїв.

 

Нічого з цього не мала Україна: ні, хоча б решток, своєї власної

вчорашньої армії, ні, конечних для збройної боротьби з так грізними

противниками як нацистівська Німеччина та большевицька Москва,

вишколених військових кадрів, головне ж старшин, ні захованих власних

магазинів зброї, амуніції, умундурування, чи хоча б ліків. Усе це треба

було щойно організувати. Польща, як відомо, за час окупації

західньо-українських земель до військових старшинських шкіл і взагалі до

військових вишколів допускала тільки надзвичайно маленьке число

українців. Українське ж вояцтво з Червоної Армії, попадало в німецький

полон, де їх нацисти масово винищували голодом як непотрібний і

небезпечний для себе елемент, а в рядах Червоної Армії вони стояли весь

час під терором і пильним доглядом московських політруків, які

ненавиділи українських націоналістів ще гірше, як німців.

 

І навіть тих можливостей скорого організування своєї армії не мала

Україна в 1941 р., яку мала вона в 1917 чи 1918 рр., коли то по розвалі

Росії на східньо-українських землях і Австрії на західньо-українських

землях у моменті проголошення Української державности до диспозиції

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ