.

Перші відділи УПА і перші бої (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 2014
Скачать документ

Реферат на тему:

Перші відділи УПА і перші бої

Перший відділ Української Повстанської Армії зорганізував на Поліссю в
жовтні 1942 р. Остап, військовий референт Краєвого Проводу ОУН на
Північно-Західвіх Землях. Правдиве назвисько Остапа – Сергій Качинський;
він – син православного священника на Поліссі, колишній старшина
польської армії.

Причиною цього, що перший відділ УПА повстав саме на Поліссю було те, що
тут крім німецьких утисків взнаки населенню давалися ще большевицькі
партизани та польські “пляцуфкі”. На партизанку, як один із найкращих
засобів модерної війни, звернули большевики пильну увагу вже від самих
початків німецько-большевицького конфлікту. Тією справою інтересувалось
так найвище командування Червоної Армії, як і керівні чинники
большевицької партії. В висліді цього вже в перших місяцях війни
починають появлятися на тилах німецької армії большевицькі партизанські
загони. Полісся зі своїми непроходимими мочарами особливо надавалося для
партизанських акцій і тому й стає воно головним тереном дій
большевицьких партизан. Тут мали свій головний осідок большевицькі
партизанські загони Колпака, Медвєдєва, Фйодоровича, Дяді Пєті,
Шматовци, Круковци, Максимовци та інші. Поважніших боєвих акцій проти
німців вони не провадили, а старалися лише викликати всюди настрій
постійної непевности.

До українського населення поставились большевицькі партизани від самого
початку ворожо, трактуючи його як самостійників-націоналістів, які
поборюють большевизм та СССР. Впадаючи до українських сіл большевицькі
партизани грабували, бешкетували та вбивали свідоміших селян.

Опорою для большевицьких партизан на Поліссю й Волині стали – польські
колоністи.

Здавалось би, що боротьба польського народу в час другої світової війни
повинна була скеруватись проти німців та проти большевиків, які в
вересні 1939 р. спільно зліквідували існування польської держави. На
польських теренах так воно, можливо, й було. Але не на українських
теренах, окупованих колись Польщею. Тут польські колоністи повели
боротьбу всіми засобами проти місцевого українського населення;
коляборуючи в тому відверто з німцями, зокрема з німецьким гештапом, та
з большевиками. Поляки пляново розділили між собою ролі: одна їх частина
як”фольксдойчі'” вислуговувалась німцям, працюючи в німецькій
окупацїйній адміністрації, в політичних відділах “шуцманшафтах” головно
ж як завідувачі згадуваних “лігеншафтів”, а другі творили тайні гуртки
“пляцуфкі” нібито для боротьби проти німців, а в дійсності для
ліквідування в співпраці з большевиками українського самостійницького
руху. Таким способом наносили поляки дошкульні удари українському
населенню з двох сторін: члени “пляцуфкі”, місцеві польські колоністи,
знали українське населення і тому бували особливо небезпечними стаючи до
диспозиції червоних банд як інформатори й провідники в винищуванні
українського свідомішого елементу; а знов же польські “фольксдойчі”
негайно спрямовували німецькі відплатні акції за діяльність
большевицьких партизан проти українського населення. Міцніші “пляцуфкі”
зорганізували поляки в місцевостях: Іванова Долина, Степанська Гута,
Пшебраже, Засмики, Антонівка. Деякі “пляцуфкі”, не зриваючи фактичної
співпраці з большевицькими партизанами, співпрацювали одночасно з
німцями, які радо давали їм зброю вірючи, що вона буде вжита проти
червоних партизан. Вдійсності ж поляки використовували одержану від
німців зброю на те, щоб переводити бандитські напади на українські села.
В висліді такого стану багато українських осель було знищено
большевицькими партизанами та польськими боївками з “пляцувок”, весь
дорібок селянина був пограбований, а багато старших людей, жінок і дітей
було помордованих червоними та червонобілими бандитами. Інші знов оселі
стрічала така сама доля з рук німців, яких насилали на українських селян
польські “фольксдойчі”.

В органі українського підпілля “Ідея і Чин” з 1943 р. пишеться про це:

“Згадати тут треба ще про поставу польського елементу на
Північно-3ахідніх Землях. Він насамперед ішов на зустріч сталінській
партизанці, даючи їй допомогу інформаціями, харчами, приміщенням і
активною співдією. Це довело до конфлікту з автохтонним українським
населенням. Тоді польський елемент почав оглядатися за новим опікуном і
знайшов його у німцях, зєднуючи собі їх службою у “шуцманшафтах”,
творених німецьким окупантом для пацифікації українського населення.
Ясна річ, що треба було протиставитись їм теж”.

(“Ідея і Чин”, №5, 1943, ст. 5)

В такій ситуації провід українського підпілля признає слушність
критичним заввагам про нереальність одночасного переходу до масового
збройного спротиву на всіх теренах і дає краєвим проводам вільну руку в
виборі форм боротьби відповідно до місцевої ситуації. А що на Поліссі,
як видно з поданого з’ясування ситуації, потреба негайного переходу до
збройної партизанки була найпекучішою, тому й повстає тут саме перший
відділ Української Повстанської Армії.

В подібному положенні як Полісся була й сусідня Волинь. Тому й тут вже
осінню 1942 р. повстає сотня Української Повстанської Армії під командою
сотн. Довбешки-Коробки (правдиве назвисько Перегійняк, уродженець
Волині, визначний член ОУН).

Характеристичним для тодішньої ситуації на Поліссю й Волині є факт, що
перші місяці боротьби обох відділів УПА, Остапа й Коробки, присвячені
повністю ударам по червоних партизанах та польських пляцуфках. Командир
Остап став швидко відомим большевицьким партизанам та їхньому
командуванні, придбавши собі в них своєю твердістю в боротьбі псевдо
“Серьожа Садіст”. І щойно відібравши большевицьким та польським бандам
охоту до грабіжницьких гулянок по українських оселях, оба відділи
скеровують свою боротьбу проти німецьких окупантів.

Перший бій з німцями звів відділ кр. Коробки 7 лютого 1943 р. У зв’язку
з наступом сотні УПА на містечко Володимирець. (з огляду на те дехто, як
от М.Лебідь у своїй праці “УПА” вважав сотню Коробки-Перегійняка першим
відділом УПА). Де-далі, бої обох ві.дділів УПА з німцями починають
переважати їх бої з большевицькими партизанами. В бою з німцями впали й
оба перші командири УПА: кр. Остап загинув 10. березня 1943 р. в бою при
наскоку на німецький магазин зброї й амуніції в Оржеві, а кр.
Довбешка-Коробка впав 22 лютого 1943 р. в бою біля Висоцька.

Про перші місяці боїв УПА читаємо в бюлетені “Вісті” з фронту УПА” ч. 1.
1943 р.:

“7 лютого ц. р. відбувся наступ першої сотні УПА на м. Володимирець.
Найкраще відзначився своїм особистим прикладом очайдушності, командир
сотні – Довбешка-Коробка. Дім, що в ньому жили козаки, здобуто, шуцмапів
роззброєно. Здобуто 20 крісів, 65 коців, амуніцію і інші речі. З сторони
ворога впало 7 людей, включно з командантом жандармерії. З нашої сторони
1 вбитий і 2 ранених.

20 лютого сотня УПА зробила напад на большевицькі бараки в лісі, біля
села Заморочене, де знаходився постійний осідок червоних партизан. В
однім наступі вбито 15 партизан, спалено 3 бараки, забрано багато майна,
як коні, харчі, шкіра, мануфактура, і т. д. З нашої сторони втрат не
було. Другий наступ переведено в околиці с. Озерська. Під час наступу на
бараки большевицькі партизани, втікаючи, залишили навіть свій архів,
який забрано. Три бараки спалено, майно забрано. З нашої сторони втрат
не було жодних.

22 лютого ц. р. під час по стою біля Висоцька, німці з баталіонцями
заатакували відділ УПА. Противника начисляли біля 200 душ. Відділ дав
рішучий спротив. Після приїзду допомоги німцям в числі 350 людей, відділ
відступив у ліс. Повстанці відступали нерадо, хотіли продовжувати бій. З
ворожої сторони впало 20 людей. З нашої сторони впав оден повстанець, і
командир відділу – сміливий Коробка.

З 6 на 7 березня ц. р. в ночі в околицях с. Богуші, зроблено засідку на
большевицьких партизанів. 65 повстанців розбили дощенту в такій самій
кількості большевицький відділ. Це була частина Медведєва. З зізнань
полонених большевиків, по ворожій стороні було 16 вбитих і 8 ранених.
Наші втрати: 2 вбитих 4 ранених. Від большевиків здобуто певну кількість
зброї та воєнного матеріялу.

8 березня ц. р. відділ УПА на постою в Богушах заскочили большевики.
Дано їм рішучий опір і в боєвому ладі відділ відступив в ліс. Рішучий
бій повстанців, так червоних перелякав, що ті панічно втікли за Случ і
говорили: “більше до Богуш не підемо”.

В половині березня ц. р. біля с. Корчин відділ УПА наскочив на добре
узброєну групу німців, що верталася з м. Деражна, де пограбувала
населения. Бій тривав 3 години. Здобуто один важкий кулемет “максім”,
одну “фінку”, кілька крісів і більшу кількість амуніції. З ворожої
сторони впало 16 людей і кілька ранених. З нашої сторони впало 2.

З 10 на 11 березня ц. р. невеликий відділ УПА напав на фабрику в с.
Оржеві, де знаходилася більша кількість – амуніції і зброя. Напад
вдався. З ворожої сторони згинуло коло 60 людей, частина з того погоріла
в забудованнях. З нашої сгорони впало 4, в тому командир перших відділів
УПА – Остап (Сергій Качинський), що особисто керував боєм.

наїжджаючи з Рівного, Костополя, Мижиріча І Березного, напали на відділ
УПА, що кватирував у м. Людвиполі. Розгорівся важкий бій. Німці
засипували обложених гарматними стрільнами та гранатами згранатометів.
Відділ бравурно відбив аж чотири наступи ворога, завдаючи йому важкі
втрати. Сюди спровадили німці свої добірні частини СС які одначе не
могли зломати завзяття повстанців, хоч були в значній перевазі. (В
окремому описі того бою в місячнику “До Зброї”, видаванім Політичним
Відділом УПА, рік 1. ч. 1. – липень 1943 р., подано, що німці залишили
на побоєвищі 58 забитих і 5 спалених автомашин; кількість ранених німців
невідома, бо вони, відступаючи до Костополя, забрали всіх своїх ранених
зі собою – П.М.).

Біля 27 березня ц. р. відділ УПА в порозумінні з місцевою шуцоліціею
опанували м. Олику. Розгромлені німці вицофалися до твердині, звідки
щойно відважились ставити опір. Над ранком відділ відступив.

Між 20 і 30 березня ц. р. на сторону УПА перейшло багато станиць
Шуцманшафту в Луччині і Ковельщині.

Біля 20 березня ц. р. відділ УПА розбив лагер полонених в Луцьку і
звільнив коло 40 полонених.

В другій половині березня відділ УПА розбив збірний пункт, забраних з
Дніпропетровщини, людей на роботи до Німеччини. Люди розбіглися,
користаючи з витвореного замішання.

З 20 березня ц. р. в Кремянеччині УПА провела ряд бойових акцій. З більш
замітних це:

В Беревжцях місцевий відділ Шуцманшафту напав несподівано на німців і
всіх їх зліквідував. З сторони Ворога впало 10 осіб, з нашої жоден.
Майно забрали повстанці.

В Ланівцях відділ УПА напав на станицю німецької жандармерії.
Зліквідовано 3 противників. Ляндвірт хотів втікти, але по дорозі його
зловлено й забито. З нашої сторони втрат жодних. Здобуто багато майна.
Німецькі недобитки пішли до Крем’янця.

В наслідок цього цілий терен опанований повстанцями. Майже всі шуцмани з
Крем’янеччини перейшли на сторону УПА. Німці в страху сидять в Кремянці
і тільки днями роблять час від часу випади на села.

Під кінець березня ц. р. відціл УПА розбив табор полонених в Ковлі і
тюрму. Начальник тюрми улекшив відділові роботу і відійшов з ними в ліс.

При кінці березня ц. р. добре озброєний відділ німців з м. Цуманя напав
на околицю м. Дережна. Невеличкий відділ УПА своїм очайдушним наступом
розпорошив німців і довів їх до панічної втечі. На полі бою противник
лишив одного раненого, одного полоненого, один кулемет і скриньку
амуніції.

При кінці березня відділ УПА стрінувся з переважаючою групою, добре
озброєних, німців біля с. Автонівці (Кремянеччина). З сторони ворога
були втрати. Після короткого бою відділ відступив в ліс.

1 квітня ц. р. відбувся наскок відділу УПА на спіртзавод у с. Горінці
(Кремянеччина). У висліді забито одного німця. Шість баталіонців
перейшло на сторону повстанців.

В днях 2-4 квітня ц. р. на наказ команди УПА місцевий Шуцманшафт
опанував м. Горохів. Опановано банк, пошту, розбито тюрму і випущено
політичних вязнів. Німці в паніці втікли. Вже ранком повстанці з
тактичних оглядів відійшли в ліс.

З 3 на 4 квітня ц. р. відділ УПА розбив карний лагер на Горохівщині.
Вязнів звільнено.

4 квітня ц. р. відділ біля 300, добре озброєних, німців напали на с.
Постійно. Багато хат спалили, господарства пограбували. При повороті
невеликий відділ УПА перегородив їм дорогу. Вислід бою – цілковита
поразка німців. Здобуто: 2 важкі кулемети “максіма”, радіостанцію, 2
фіри амуніції, кріси, револьвери, полеву аптеку. З сторони ворога впало
коло 30 жертв. З сторони повстанців всього 3 ранених, мимо того, що
німці били з гранатомета. Щойно під покришкою ночі німцям удалося
втікти. По собі залишили купи власного гною, який був явним прикладом
ославленої хоробрости “вищої раси”. Між іншим були це вибрані відділи
СД.

9 квітня ц. р. відділ УПА наскочив на конвой арештованих 30 осіб з с.
Шкроботівці (Кремянеччина). Німців розбито, арештованих звільнено. З
ворожої сторони впало 7 осіб, з сторони повстанців жертв не було.

Дня 10 квітня, підчас вишкільного рейду по терені, в с. Бутейках, на
відділ УПА наскочили большевики, на спілку з поляками. Два рази
атакували село і два рази з важкими втратами мусіли відступати. З
сторони ворога впало коло 50 осіб. З сторони повстанців – 8 вбитих і 3
ранених.

З 12 на 13 квітня відділ УПА наскочив на м. Цумань, де більша кількість
німців закріпилася в бункрах. Німців, мимо всього, розгромлено; здобуто
зброю, убрання, взуття, коні та інший воєнний матеріял. Знищено коло 20
німців – решта втекла. Втрат власних жодних.

Коло 17 квітня біля с. Борщівки відділ УПА несподівано наскочив на
німецький змоторизований відділ, що їхав шляхом. Здобуто одну “фінку” і
кілька крісів. Втрати ворога коло 16 осіб. З повстанців впав один, двох
ранених.

18 квітня ц. р. відділ УПА зробив засідку на большевиків в околиці с.
Яполоть-Вулька. Ворожий відділ нараховував понад 100 людей. Вислід: з
ворожої сторони кількох вбитих, з сторони повстанців один ранений.

В другій половині квітня ц. р. відділ УПА зударився з переважаючим
німецьким відділом під Берездовом (Камянець-Подільська обл.). У висліді
сутички 7 німців вбитих, багато ранених, в тому – ляндвірт і
оберлейтенант.

З 21 на 22 квітня переведено настп на Іванову Долину (камінолом в
Костопільщині). Німці тут були добре укріплені і за всяку ціну боронили
цей важний для них господарчий пункт. У висліді бою спалено кілька
вулиць міста, зірвано два залізничні містки, знищено різні магазини,
забрано одну тону вибухового матеріялу. Втрати ворога, включаючи
поляків, що брали чинну участь у бою поруч німців, величезні.
Нараховують сотні постріляних й полонених. З сторони повстанців 4 вбитих
і 3 ранених.

При кінці квітня ц. р. розвідчий відділ УПА роззброїв в с. Мостах 10
мадярів, що добровільно здалися. З чотирьох вояків, що намагалися
втікти, двох забито й двох ранено. Всіх полонених нагодовано, ранених
забандажовано і звільнено.

В Славутських лісах відділ УПА затримав 18 большевицьких парашутистів та
роззброїв їх. Між ними був командир групи Медведьов. Відібрано багато
розривного матеріялу, призначеного (згідно з зізнанням командира) до
зривання залізниці на лінії Шепетівка-Здолбунів.

В перших днях травня на відділ УПА наскочила більша сила большевицьких
партизан в с. Журовичах. Повстанці прийняли бій і большевиків
розгромили. Напасники розбіглися, залишаючи на полі бою вбитих і
ранених.

9 травня німецький відділ біля 400 людей, озброєний в гранатомети
(меншого й більшого калібру) напав на село Яполоть (Костопільщина),
грабуючи людей. Відділ УПА нечайним наскоком окружив німців з трьох
сторін. Розгорівся важкий шестигодинний бій, в якому німці втратили
багато вбитих і ранених. Німців вибито вже з кількох важних, під
стратегічним оглядом позицій. В розгарі наступу повстанців команда з
тактичних оглядів наказала відступити. З сгорони повстанців впало трьох
вбитих і чотирьох ранених.

14 травня німці окружили с. Любашу, коло Костополя, з наміром попалити
хати, а мешканців порозстрілювати. Несподівано наскочив невеличкий
відділ УПА і спалив німцям 11 авт, знищив коло 35 німців, здобув 2
скринки гранат. Як наспіла більша сила з Костополя, повстанці
відступили”.

Офіціоз ОУН “Ідея і Чин” підсумовує осяги перших місяців боротьби УПА:

“Вже перші бої УПА з большевицькими партизанськими бандами та каральними
відділами німецької поліції принесли новосформованим частинам гарні
осяги.

В тяжких і численних боях розбила УПА численні бази большевицьких
партизан та очистила від їхніх банд Рівенщину, Житомирщину, Луччину,
Косгопільщину, Ковельщину, Крем’янеччину, південну Сарненщину та
Берестейщину й, користаючи з цілковитої прихильности та помочі
населення, звільнює крок-за-кроком все нові терени Волині, Полісся,
Поділля, Житомирщини й Київщини.

Від березня 1943 р. починаючи, українське село розправилося з сотками
ляндвіртів та інших п’явок народу, провчило не один грабіжницький відділ
німецької поліції і СС-ів. Постійно, Яполоть, Чудви, Бічаль, Велика
Любаша, Іванова Долина на Костопільщині; Березні, Новостав на
Крем’янеччині; Смига, 3амчисько, Білогородка, Студінка на Дубенщині;
Цумань, Колки на Луччині; Жуків, Сергіївка, Бугрин на Рівененщині;
Турійське, Доротинь на Ковельщині; Дружкопіль, Горохів на Горохівщині і
ще десятки й сотки назв сіл Волині, Поділля, Полісся, Житомирщини,
Кам’янець-Подільщини, Київщини, в обороні яких, або в околиці яких
бойові відділи УПА звели бій з німецькими загарбниками, проречисто
свідчать про волю українського народу боронити свій край перед ворогом.
А здобуті в боях на ворогах кріси, фінки, кулемети, гранати,
гранатомети, гармати, авта – вірно служать вправній руці українського
повстанця у його боротьбі із захланним московсько-большевицьким та
гітлерівсько-німецьким імперіялізмами”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020