.

Перехід УПА через фронти (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2409
Скачать документ

Реферат на тему:

Перехід УПА через фронти

Наближення большевицьких армій поставило Українську Повстанську Армію
перед важливе і надзвичайно важке завдання: перейти
німецько-большевицькі фронти й опинитися в большевицькому запіллі,
залишаючись на українських землях. Розбита, відступаюча німецька армія
не становила вже великої небезпеки для українських повстанців,
тимбільше, що мадярські, а також інші чужонаціональні складові частини
німецької армії, бачучи цілковиту прогру, взагалі не входили в бої з
українськими повстанськими відділами, а мадярське військове командування
підписало навіть таємний договір з УПА про взаїмний ненапад. За те
большевицькі армії, що посувалися величезними масами, становили аж надто
серйозну небезпеку для УПА.

Першими зустрілись з большевицькою армією частини УПА-Південь та частини
загону Енея, які вже при тій зустрічі вписали на листу своїх боєвих
перемог неабиякий осяг: в бою з автоколоною большевицьких панцирних
частин на шосі Корець-Рівне в дні 20 березня 1944 р. зліквідували вони
головнокомандуючого І-го фронту Червоної Армії ген. Ватутіна та кількох
його штабовиків. Та скоро після цього саме тим частинам – відділам
північного крила групи “УПА-Південь”, що під тиском фронтів перейшли в
південно-східню частину Волині, – прийшлося перейти хресний вогонь
боєвої зустрічі УПА з Червоною Армією, вірніше – з “заградітєльними
отрядами НКВД”, які як складова частина фронтових військ ішли все позаду
властивих військ Червоної Армії для того, щоб винищувати дезертирів Ч.А.
та розбиті й розпорошені частини німецької армії. “Заградітєльниє отряди
НКВД”, подібно як німецькі “ес-еси”, складалися з добірного,
найзавзятішого й найжорстокішого большевицького елементу.

В квітні 1944 р. большевики згуртували на відтинку
Шепетівка-Рівне-Збараж великі сили своїх військ і в безустанних боях з
поодинокими відділами УПА замкнули в “кітлі” Гурбенських лісів більшість
відділів північної частини УПА-Північ під командуванням к-ра Ясеня, а
саме: курінь Сторчана, курінь Мамая, курінь Дика, курінь Докса, курінь
Довбенка, курінь Бувалого, курінь Андрія-Шума, курінь Залізняка та сотню
Ваньки, разом около 5.000 бійців УПА. В наступ проти тих частин УПА
кинуло большевицьке командування 5 бригад НКВД, силою 30.000 бійців з
гарматами, танками і літаками.

В днях 22 і 23 квітня 1944 р. розгорілись бої у селах. Антонівка,
Забари, Андрушівка, Обгів і другі. Перед переважаючими силами ворога,
відділи УПА відступили в ліс по лінії: Майданські Гори – Гурби – Мости –
Святе – Мощаниця – Обгів. Тим часом появилися большевицькі військові
з’єднання теж з другої сторони, в наслідок чого повстанські відділи в
Гурбенських лісах опинилися в “мішку”.

В ніч з 23-24 квітня 1944 р. пробувало командування окружених частин УПА
зробити прорив на зади ворога, та це виявилось неможливим і треба було
приймати бій.

Опис головного бою під Гурбами знаходимо в журналі Крайового Осередку
Пропаганди ОУН “На зміну”, ч. 8. за липень 1950 р.:

“В год. 3-тій 24. квітня наші відділи почали займати становища, копати
окопи, вкопувати гармати. Курінь Сторчана зайняв північно-східній
відтинок оборони Мости – Будки – Хнівка – Гурби, на якому сподівалися
найбільшого удару. Відтинок Гурби – Майдан зайняв відділ к-ра Мамая.
Відтинок Обгін – Мощаниця – Свято зайняв відділ к-ра Докса. Відтинок, що
лучив Сторчана і Докса зайняв відділ к-ра Яструба з куреня Дика. Відділ
к-ра Залізняка зайняв другу запасну лінію відтинка Сторчана.

Крім цих відділів в лісі були ще курені Довбенка і Бувалого, що
відпочивали після вчорашніх боїв, сотні Андрія Ванька, а також чота
Чорногори. Ці відділи розміщено в західніх частинах лісу для зв’язку між
відділами Докса і Мамая.

В лісі зібралася велика кількість свіжо зголошених до УПА мужчин, а
також населення довколишніх сіл, яке прибуло сюди шукати захисту від
большевиків. Всіх свіжозголошених, цивільне населення і табори вислано в
глиб лісу.

О год. 4-ій большевики почали обстрілювати відтинок Сторчана з гармат і
мінометів. По кількахвилиннім барабаннім вогні артпідготови вони
кинулись до атаки.

Повстанці на становищах мовчали. Міцно стиснувши у руках зброю, вони всю
свою увагу зосередили на ворогові, який з диким криком зблизився вже на
150-200 метрів.

Вогонь! – скомандував к-р Сторчан.

Заклекотіли повстанчі кулемети, несучи смерть ворогам: затахкали
міномети, загреміли наші чотири гармати, проріджуючи ворожі лави
відсколками заліза і вогнем. Большевики не видержали повстанського
обстрілу. Вони панічно втекли. Та мало кому з них пощастило вирватися
зпід влучних повстанських куль. Між іншими згинув тут один большевицький
полковник, герой фінського фронту.

Після короткої перерви большевики при допомозі танків повели другу
атаку, – вже на всіх відтинках повстанчої оборони. Відділ к-ра Яструба
не видержав шаленого тиску ворога і відступив. За ним відступив відділ
Залізняка і таким чином курінь Сторчана попав в оточення. Большевики
почали безперервно атакувати оточений курінь. Але всі ці атаки повстанці
відбили і перейшли в протинаступ. Три сотні, забравши гармати,
прорвалися з большевицького оточення, а біля 60 повстанців з к-ром
Сторчаном большевики окружили.

Розгорілась страшна, нерівна боротьба між 60-ти повстанцями та
безчисленними бандами большевиків. Геройсько боронились повстанці до
год. 11-ої. Врешті не стало набоїв. Хто не згинув від ворожої кулі, той
останнім набоєм стрілявся сам. Ніхто не здавався живим. Всі згинули
по-геройськи. Згинули тут: к-р Сторчан, сотенний Вулка, заступник
сотенного Ігор, чотовий Хмеленко, чотовий Корнієць і інші.

За цей час поставлено другу оборонну лінію. На південний відтинок
перекинуто відділ Андрія Шума, який зайняв Гурбенську гору і
по-геройськи держав її до вечора. Аж вечором большевикам вдалося при
допомозі танків викинути Андрія Шума із становища на горі. Інші відтинки
скріплено куренями Довбенка і Бувалого.

Завзятий бій на всіх відтинках тривав до ночі. Всі большевицькі атаки з
намаганням знищити наші відділи заломились об геройську повстанчу
оборону.

Під прикриттям ночі, звівши кілька стрічних боїв з большевицькими
заставами, наші відділи вирвались з ворожого оточення.

В боях під Гурбами згинуло 80 повстанців, в тому 60 безсмертних
сторчанівців. Большевицькі втрати начислюються понад 800 вбитими і
багато ранених”.

Біля сто ранених бійців УПА та понад 200 ще не озброєних новозголошених
до УПА, які попали в большевицький полон, большевики в варварський
спосіб закатували на смерть.

Та на цьому наступ большевиків на відділи УПА не закінчився. Вже
чергового дня, 25. 4. 1944 р. частина відділів, що прорвалися з
окруження під Гурбами попадає в бій з переслідуючими большевиками, в
якому впав командир куреня Мамай, родом з Полтавщини, відомий з побідних
боїв з німецьким окупантом та з большевицькими партизанськими загонами
на східніх, осередніх та північних українських землях.

Вирвавшись з кітла гурбенських лісів частина відділів УПА відступила на
Сурожські ліси, а головні сили взяли напрям на Полісся. У Бущі прийшло
знов до великого бою з сильними большевицькими заставами, в якому
повстанським відділам вдалось розбити большевиків і вийти на шосу
Рівне-Київ.

29. квітня приходить знов до великого бою б. села Залізниця на
Крем’янеччині, який коштував большевикам 240 бійців вбитими. Тоді ж в
бою біля с. Березина загинув популярний командир УПА Буревій, уродженець
Вінниччини.

Два тижні пізніше, 13. травня 1944 в бою в с. Кордишеві на Остріжчині
загинув командир Кропива, начальник штабу групи УПА-Південь, член
Краєвого Проводу ОУН, відомий з боїв проти гітлерівських і сталінських
окупантів.

Важких ударів довелось зазнати й південній частині УПА-Південь. В
великому бою з большевиками в Кам’янець-Подільщині на початку червня
1944 р. загинув з великою кількістю повстанців курінний к-р Довбуш,
герой Кам’янець-Подільщини і Вінниччини, а в бою на Вінниччині 10.
червня 1944 р. загинув геройською смертю командир групи УПА-Південь
полк. Батько (Омелян Грабець).

Двомісячні великі бої частин УПА-Південь, в яких большевики наступали
цілими дивізіями з усіми родами зброї до важких гармат, танків і літаків
включно, забрали надзвичайно багато жертв. Втрати в людях повстанських
відділів були так великі, що Головне Командування рішило розформувати
УПА-південь, включаючи уцілілі частини УПА-Південь до УПА-Захід, а в
деяких випадках до УПА-Північ. На Житомирщині, Вінниччині й
Кам’янець-Подільщині залишилось лиш кілька окремих відділів у лісистих
околицях, як от Холодний Яр, Турчинецький та Сатанівський ліси тощо.

Трагічна доля групи УПА-Південь заставила Головне Командування УПА
змінити тактику переходу фронтів. Показалось, що великі бої з Червоною
Армією, силами кількох чи кільканадцяти куренів, забирають надто багато
жертв. Тому літом 1944 р. всі частини, УПА дістають наказ розчленуватись
на відділи не більше як по дві сотні і перейти в Карпати, або в більші
масиви лісів, а в районах менших лісів розчленуватися на чоти, а то й
рої.

Ця тактика виправдала себе вповні. Не стрічаючи на свому шляху великих
скупчень повстанських сил, Червона Армія не входила звичайно в бої з
малими відділами, бо для неї, в погоні за втікаючими масами німецьких
військ, було важним забезпечити собі шляхи перемаршу й постачання.
Завдяки цьому, наприклад в районі Коломия-Косів-Надвірна аж до весни
1945 р. проіснувала т. зв. упівська республіка, де повстанських з’єднань
ніхто не чіпав.

ae

сотня Громового попала знов біля с. Щип’ятин у бій з большевиками і
втратила понад 30 вбитими. Решта частин УПА-Захід, як теж УПА-Північ
проходили фронти розчленовано, виминаючи зудари з арміями.

Зміна тактики дозволила групам УПА-Захід та УПА-Північ перейти фронти та
продістатися в большевицьке запілля без більших втрат. А в запіллі
повстанські сили стрінулись в бою вже не з Червоною Армією, а з
властивим органом большевицького поневолювання – спецвідцілами МВД-МГБ.

Особливий характер мали прифронтові дії та перехід через фронти
південних частин УПА-Захід. Цю особливість зумовила з одної сторони –
велика пригожість терену для партизанських дій (Карпатські гори з
масивами лісів), і з другої – гнучкість фронтів на цьому відтинку.

Завдяки цьому, більші бої відділів УПА з обома окупантами в районі
воєнних фронтів, які довели УПА-Південь до катастрофи і в зв’язку з цим
були в групі УПА-Північ та північним частинам групи УПА-Захід Головним
Командуванням заборонені, для південних частин УПА-Захід, що діяли в
районі Карпат, стали “хлібом-насушним”.

Лявіна большевицьких армій наблизилась до терену дій УПА-Захід в лютому
1944 р. Було вже очевидним, що німецька армія не в силі більше спинити
большевицьку лявіну, яка скоро заллє й Західню Україну, та перекотиться
за Карпати. Тож командування УПА кладе тепер Головний натиск на
підготову до майбутньої, важкої боротьби проти червоного окупанта: на
магазинування зброї, амуніції: харчів та на будову спеціяльних підземних
сховищ-криївок.

З метою придбання потрібних запасів зброї й амуніції відділи УПА
організують і переводять в гірському терені засідки й роззброювання
німецьких, мадярських та чужонаціональних частин німецької армії.
Роззброювання останніх приходило звичайно без боїв, бо бельгійці,
французи, голляндці, чи еспанці, які служили в німецькій армії, бачили
неминучу програну Німеччини й не мали найменшої охоти кривавитись в боях
ще й з українськими партизанами. Зате з німецькими частинами і досить
часто теж з мадярами доводилось таки зводити бої.

Джерелом для стягання харчевих запасів були не зліквідовані ще
“лігеншафти”, переважно на Підгір’ю, та німецькі магазини. Відділи УПА
переводять наскоки на них, перевозять сконфісковані харчі в ліси й
замагазиновують їх у спеціяльних підземних сховах.

Попри це не залишає УПА поза своєю увагою й оборони українського
населення перед німецькими та большевицькими грабіжницькими бандами.

Випадовою базою південної частини УПА-Захід стає Чорний Ліс, великий
лісовий масив Карпатських гір в Станиславівщині. Цю базу постановила УПА
задержати в своїх руках і на час переходу фронтів, щоб покористуватись
ним для перекинення в большевицьке запілля військових таборів. Тому то
саме в Чорному Лісі й за Чорний Ліс розгортаються в час переходу фронтів
більші бої УПА то з німцями, то з большевиками.

З самими фронтовими діями ті бої не мають нічого спільного. Кощндування
УПА стало на становищі, що в українському інтересі лежить якнайбільше
виснаження обох окупантів України й тому відділи УПА не встрявали ніколи
в фронтові дії й не перешкоджували доставі потрібних для них боєприпасів
так по одній, як і по другій стороні.

Зберігаючи повну незалежність своєї діяльности УПА відкидає теж
пропозиції так німецького, як і большевицького військових командувань
включитися в фронтові дії по стороні пропонуючих сил. Лист
большевицького командирса фронтових частин, що в квітні 1944 наблизились
були клином до Чорного Лісу, заадресований до командування УПА, в якому,
побіч великих похвал та признань для УПА за її протинімецьку боротьбу,
пропонувалось вислати до його штабу в Лисці в дні 11. квітня окремого
відпоручника для обговорення координації боєвих дій проти спільного
ворога, залишився без відповіді так само, як і переданий через
станиславівського крайсгавптмана лист німецького командування з
пропозцією достатньої достави німецької зброї для УПА, якщо УПА
декляративно і фактично стане німецьким союзником в боротьбі проти
спільного ворога. Дієвою відповіддю УПА на обидві пропозиції було: для
большевиків – висилка з Чорного Лісу через фронт в большевицьке запілля
одного куреня УПА, який у Витькові, Надвірянського р-ну, розгромив загін
НКВД та місцевої червоної польської міліції, що вже в перших днях
большевицької окупації почали дошкульно даватись взнаки українському
населенню; а для німців – розгром в останніх днях березня в Коломийщині
німецької грабіжницької групи, зложеної з частин гестапа, шупо,
зондердінсту та гренцшуцу, силою ок. 1.500 люда і роззброєння в половині
березня 1944 р. мадярського куреня в Товмаччині і трьох мадярських
сотень у Коломийщині.

Боротьбу в обороні населення в р-ні Карпатів на захід від фронтової
лінії доводиться частинам УПА від квітня 1944 р. вести не лиш проти
німців і мадярів, але й проти большевицьких грабіжницьких банд. В перших
днях квітня большевики осягнули лінію
Станиславів-Лисець-Богородчани-Росільна, вбиваючись клином з Коломиї на
Ворохту та Ясіння. Протинаступ німецьких та мадярських військ відкинув
большевиків на схід і на північ до лінії Східньої Товмаччини й попри
Коломию на Кути. Та своє перше висунення на захід використали большевики
для висилки в Карпати на захід більших загонів червоних партизан. Відділ
Шукаєва силою понад дві тисячі партизан проривається з Коломийщини аж у
Майданські Ліси між Сколем і Туркою; ще більші сили большевиків
прориваються до Чорного Лісу.

До Чорного Лісу прорвалися большевицькі загони саме в мент, коли частини
боєвих відділів УПА використовуючи догідну рухливість фронту, перейшла з
Чорного Лісу в большевицьке запілля, а друга частина вирушила в погоню
за загоном Шукаєва. Невелика залога УПА в Чорному Лісі ввійшла в перші
бої з червоними 23 квітня, та під напором переважаючих сил знаменито
озброєного ворога мусіла відступити в райони Грабівка і Майдан. До
кривавих боїв приходить 27 і 29 квітня в с. Грабівка і 1 та 7 травня в
с. Майдан. В усіх чотирьох боях відділи УПА видержали большевицький
наступ і відкинули ворога до Чорного Лісу.

Тимчасом повернулись заалярмовані боєві відділи УПА і згідно з
виготовленим пляном замкнули большевиків перстнем в Чорному Лісі,
відтинаючи їм доступ до сіл.

В ході цієї акції один курінь УПА зліквідував в перших днях травня в с.
Мислові сотню німецької шуцполіції, що прибула туди для стягання
контингенту.

Замкнені в лісі большевики, засуджені на голодову смерть, пробують
прорватися скаженими наступами в різних напрямках, та всі їхні спроби
були криваво зломані.

В останніх днях травня довідалось командування УПА про заплянований
німцями одно тижневий “айнзац” 7-ої панцирної дивізії для прочищення
Чорного Лісу. З огляду на це командування УПА стягає свої відділи з цієї
частини перстня, що лежала на шляху наступу німців, евакуюючи теж
цивільне населення загрожених сіл. 31. травня Німецький наступ справді
почався. Після дводенних боїв з німцями большевики кинулися в скажений
наступ на становшца УПА на відтинку Грабівка-Гринівка, щоб тут прорвати
окруження і втекти в гори. Та заатаковані частини УПА, займаючи дуже
догідні для себе позиції, в короткому, але незвичайно запеклому бою
розторощили большевиків. Червоні, залишивши на полі бою велике число
вбитих та весь свій табор з боєприпасами, розбіглись одинцем по лісі.

Акція прочищування терену від большевицьких недобитків тривала ще кілька
тижнів. В половині червня Чорний Ліс був уже знов виключним тереном
побуту відділів УПА. В Коломийщині попали в руки УПА й ті недобитки
червоних партизан, що прорвалися з Чорного Лісу через німецькі
становища.

Тимчасом німці, заохочені розгромом большевицьких партизан, вирушили на
села стягати контингенти та переводити примусовий набір молоді до
війська. Не дивлячись на те, що ліквідація червоних партизан була не
закінчена, командування УПА кидає частину повстанських відділів у бій
проти німців. До зудару приходить 5. травня в с. Болохів. Німці,
зазнавши болючого удару, залишають свої грабіжницькі пляни.

Після ліквідації червоних партизан в Чорному Лісі, вимашеровує кілька
куренів УПА в погоню за кількатисячним відділом Шукаєва, що, одержавши
підкріплення десантним шляхом, став пострахом Скільщини, Турчанщини й
Самбірщіни, тероризуючи й грабуючи цивільне українське населення.
Маршрутою Грабівка – Цинява – Лоп’янка – Велдіж – Мізунь – Кальна –
Слобода – Болехівка – Бряза – Кам’янка перейшли боєві частини УПА
Долинщину і Скільщину, маршуючи днем для підкріплення настроїв населення
і в половині липня зустрілись з большевицьким загоном в Турчанщині. В
районі сіл Риків-Завадка-Росохач оглушуючим ударом розторощено осередок
большевицьких банд. Громлені вдень і вночі в безнастанних боях,
большевицькі партизани кинулись в паніці до втечі на захід, залишаючи
велике число вбитих, свою зброю й табори. В погоні за ними наткнулись
відділи УПА на мадярську фронтову частину, яку оточено 24. 7. в с. Туря
і роззброєно, а кілька днів пізніше на німців. З німцями прийшло до
великого бою 27 липня в районі с. Жданна при ужитті по обох сторонах
важкої зброї. Несподіваним союзником УПА в цьому бою стало большевицьке
летунство, яке вважаючи мабуть відціли УПА загоном Шукаєва, збомбило й
обстріляло скорострільним вогнем німців. Німецьку частину було розбито
зовсім.

Рештки загону Шукаєва замкнено в трикутнику сіл
Смільна-Заколоть-Сторонна й знищено майже зовсім.

Ліквідація большевицьких партизан та повне опанування Чорного Лісу,
Майданських лісів та ще деяких лісистих масивів Карпат дало змогу
південним частинам УПА-Захід без розчленувань перетривати в них перехід
фронтів за Карпати й без замітніших втрат опинитись в большевицькому
запіллі.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020