UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Донцов і український націоналізм (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4377
Скачало577
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Дмитро Донцов і український націоналізм

 

Рівень інтелектуальної потуги не завжди прямопропорційний її впливові

на суспільну свідомість. І все ж часто-густо як з огляду на історичну

ретроспективу, так і на сьогодення суспільна свідомість може перебувати

під впливом тої чи іншої постаті, особистості, лідера тощо. Ми звикли,

що початок і середина 19-го сторіччя – це епоха Тараса Шевченка. Кінець

19-го початок 20-го – це період, позначений печаттю духа Івана Франка, і

т. д. Так от, коли мова заходить про 30–40 рр. нашого сторіччя, то дуже

часто надибуємо формулювання – доба Дмитра Донцова.

 

Постать Д. Донцова була і залишається чи не найбільш контроверсійною.

Виявилося, що донедавнє ігнорування, замовчування та шельмування Донцова

ще не є перепусткою для визнання його сьогодні. І хоч, без сумніву,

нинішня ситуація з оприлюдненням праць Донцова, їхньою інтерпретацією,

осмисленням виглядає значно краще, ніж декілька років тому, однак

пристрасті навколо цієї постаті не вщухають. Гортаючи сторінки

українських часописів, публіцистичних видань, знаходимо щодо постаті

Донцова абсолютно протилежні твердження. "Дмитро Донцов – лицар волі і

думки, духа і чину, це колосальна особистість: живий приклад, живий

докір, живий пострах. Він манить багатьох, але багатьох відлякує",– так

характерезує Донцова В. Іванишин (Нація. Державність. Націоналізм.–

Дрогобич: Відродження, 1992.) А ось абсолютно протилежне судження, і, що

цікаво, взяте воно не з якогось компартійного архіву, а буцімто з

національного часопису: "Іншим зовсім джерелом неофашизму є "донцовщина"

– еміграційна спадщина ідеолога так званого "інтегрального" націоналізму

Дмитра Донцова. Його твори заповнюють духовний вакуум комсомольських душ

і не погано прищеплюються до корінців, належачи до спорідненої

тоталітарної ідеології" (Плющ Л. Чи має перспективи український фашизм?

Сучасність, 1993.– Ч. 3). Схоже на те, що цитат, подібних до останньої,

стає все більше. На Донцова чіпляють гріхи, як на ялинку іграшки. Ним

лякають, від нього застерігають і відхрещуються, з труднощами

з'являються його твори в незалежній Україні.

 

До речі, критикували Донцова завжди: місцями справедливо, а в більшості

випадків – упереджено. Відомий виступ проти Донцова Володимира

Винниченка, який, правда, чесно признавався, що жодної статті Донцова не

читав, але висновок робив, що вони є шкідливі (Винниченко В. Заповіт

борцям за визволення.– Киів, 1991). Усю немічність такого критиканства

добре підмітив славетний Євген Маланюк, коли у 1958 році в одній із

статей писав: "І даремно думають наївні, що "націоналізм", "донцовщина"

чи просто "фашизм" Донцова можна спровадити до хохлацько примітивної

формули чи гасла в стилю отого "щастя крови і ножа", що ним перманентно

оперують "ревізіоністи" (зазвичай бувші "донцовці") і "критики" в

більшості, на жаль, не співмірно дрібні з критикованим об'єктом"

(Маланюк Є. Дмитро Донцов.– Основа, 1993.– Ч. 23.(1)).

 

Мета пропонованого викладу крізь призму деяких, як на нашу думку,

необґрунтованих випадів супроти Донцова, наблизитися до справжнього

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ