.

Інвентаризація земель (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
0 2973
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Інвентаризація земель

ПЛАН

Реєстрація прав на землю

2. Складання планів земельних ділянок та поверхів будівель

3. Проектування висотної геодезичної основи топографічного знімання.

Використана література

1. Реєстрація прав на землю

Земельна реєстрація має юридичний характер і засвідчує право власника
землі (землекористувача, орендаря) на надану йому земельну ділянку, що
закріплюється державними актами на право колективної, приватної
власності на землю, право постійного користування землею, договорами на
право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Як показує світовий досвід, реєстрація прав на землю посідає одне з
головних місць у складанні та веденні державного земельного кадастру.
Без наявності вірогідної інформації про правовий стан земель неможливо
забезпечити практичну реалізацію основних заходів земельної реформи, бо
реєстрація всього розмаїття прав на земельні ділянки – власності,
користування, розпорядження тощо – виступає запорукою захисту майнових
прав власників землі, в тому числі держави, і землекористувачів;
узгодження суспільних інтересів та інтересів окремих юридичних і
фізичних осіб.

У західних країнах існує кілька основних умов для такої реєстраційної
системи:

– одиницею земельної реєстрації має бути ділянка землі, яка перебуває у
приватній власності, і вона повинна бути чітко окреслена (краще на
карті);

– при певній реєстрації усі права, що реєструються, а також інтереси
ІДО-до кожної ділянки заносяться до кадастру (за допомогою земельного
арбітражу);

– надалі кадастр підтримується на рівні, який відповідає сучасним
вимогам, і в ньому постійно відображається стан прав та інтересів у
даний момент; право на власність залежить від акта реєстрації і не
вимагає ніяких інших документів або судових розпоряджень.

Проте в Західній Європі і у США більшість існуючих систем реєстрації •
земної не відповідає усім вищезазначеним вимогам. У цих країнах держава
видає закони і створює органи для виявлення реєстрації Інтересів
приватної власності на землю. Відомий як система законів і органів
кадастру або надання права власності на землю та його реєстрація
(наприклад, система Торенса, індекс “дарувальник – одержувач” та ін.)
цей систематичний підхід дозволяє реєструвати первинні інтереси
власності на землю та вести подальший запис усіх переходів власності
шляхом продажу, за заповітом або в інший спосіб, а також відображати
інтереси поручительства (право утримання майна до сплати боргу, закладні
зобов’язання), і обмежені інтереси (сервітут, договірні зобов’язання).

Страхування права власності відіграє головну роль у забезпеченні захисту
цього права в системі реєстрації землі, яка не відповідає усім
вищезазначеним вимогам, або як тимчасовий захід.

У США в більшості штатів існують компанії, які спеціалізуються на
страхуванні права власності і забезпечують такі гарантії. Часто ці
компанії мають детальніші облікові документи, ніж відповідні державні
установи.

Для купівлі-продажу передача прав на власність звичайно виконується
підписанням законного контракту між сторонами і відповідних документів
акту передачі, в тому числі гарантій (акта) законності права на
власність і якості цієї власності. Передача прав на земельну власність
реєструється в кадастрі. В ідеальних умовах, наведених далі, реєстрація
передачі в кадастрі достатня сама по собі, навіть без відповідного акта
або інших документів, необхідних для підтвердження угоди.

Органи, що відповідають за затвердження передачі прав на земельну
власність, в тому числі органи контролю за використанням землі і
можливими порушеннями, у різних країнах мають свої відмінності. У
федеральній системі США контроль в основному здійснюється місцевими
органами, створеними згідно із законодавством штату. У Великобританії, з
її централізованою системою, органи контролю за використанням землі
створюються на єдиній державній основі.

Із земельної реєстрації в нашій країні починалася націоналізація землі у
20-30-х роках XX ст. Тим більше – з неї тепер має початися здійснення
переходу до ринкових відносин.

Дані земельної реєстрації мають включати відомості про земельну ділянку,
її власника (користувача), підставу на право власності на землю
(користування землею) і відображатись у книгах реєстрації державних
актів та договорів на право користування землею, у реєстрі земельних
ділянок, паспортах таолікових картках земельних ділянок і кадастрових
картах та планах.

На основі земельної реєстрації формуються аналітичні та графічні дані
земельного кадастру населеного пункту.

Таким чином, земельна реєстрація забезпечується веденням та збереженням
записів (у тому числі з використанням комп’ютерної техніки) про окремі
земельні ділянки, їхніх власників та користувачів, із зазначенням
підстави прав на використання цих ділянок.

Усвідомлюючи важливість земельно-реєстраційних заходів, реформування
земельних відносин у населених пунктах, як і в країні в цілому,
відповідні органи розпочали роботи щодо інвентаризації земель та
юридичного закріплення прав на земельні ділянки державними актами та
договорами, відповідно до нового Земельного кодексу України.

Реєстрація державних актів та договорів оренди – це правова частина
державного земельного кадастру, їй передує юридичне оформлення і
встановлення (відновлення) меж відповідними межовими знаками, визначення
планового (а за необхідності – висотного) положення межових знаків,
обчислення площ та їхнє узгодження, складання кадастрових планів, а
також юридичне оформлення технічної документації.

Право власності на землю або право користування земельною ділянкою
виникає після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на
місцевості) і одержання документа, що засвідчує це право.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року “Про
форми державних актів на право постійного користування землею”,
основними юридичними документами на право власності на землю або право
користування землею є державні акти на право колективної власності на
землю, право приватної власності на землю, право постійного користування
землею громадян, право постійного користування землею підприємств,
установ та організацій.

Право тимчасового користування землею (в тому числі й на умовах оренди)
оформляється договором за формою, затвердженою постановою Кабінету
Міністрів України від 17 березня 1993 року за номером 197.

Державні акти про право колективної власності на землю, право приватної
власності на землю, право постійного користування землею видаються і
реєструються тією сільською, селищною, міською, районною радою, яка
прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання
її У постійне користування.

Якщо рішення про передачу (надання) земельної ділянки прийняте обласною
радою або Верховною Радою України, то видача і реєстрація державних
актів здійснюється районною радою.

Реєстрація державних актів здійснюється відповідно в книгах записів
(реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю,
право приватної власності на землю, право постійного користування землею
підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Договір про
право часового користування землею (в тому числі на умовах оренди)
реєструється в окремій книзі.

Згідно з постановою Верховної Ради “Про земельну реформу”, громадяни
підприємства, установи та організації, що мали у користуванні земельні
ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу, повинні були
переоформити свої права на земельні ділянки до 15 березня 1994 року. Але
в переважній більшості міст цього своєчасно не було зроблено, і термін
виконання даного пункту постанови було перенесено Верховною Радою до 1
січня 1998 року.

На заваді своєчасному переоформленню земельно-правових документів V
населених пунктах стали відсутність у них протягом тривалого часу
землевпорядних органів, невпорядкованість наявних земельно-кадастрових
матеріалів: знищення переважної більшості архівних документів про
надання та передачу прав на земельні ділянки за терміном давності.

Крім того, не була також врахована специфіка землекористування в межах
населених пунктів, а саме:

– значна кількість земельних ділянок, яка у великих містах досягає
сотень тисяч одиниць, що зумовило великий обсяг робіт з інвентаризації
земель;

– динамічність процесів міського землекористування, коли постійно
відбуваються передача прав на користування землею, зміни у межах і
розмірах земельних ділянок, їх функціональному використанні, а належного
державного контролю за використанням земель при відсутності
землевпорядних органів у населених пунктах не було;

– наявність земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні двох чи
більше юридичних (фізичних) осіб, що є характерною рисою
землекористування в населених пунктах;

– відсутність у багатьох підприємств, установ і організацій документів
на земельну ділянку як внаслідок того, що при переході права власності
на будівлі і споруди не засвідчувалась передача прав на користування
землею;

– значна кількість землекористувань у межах населеного пункту, що не
мали встановлених в натурі меж і не були оформлені юридично, як це має
місце, наприклад, в районах багатоповерхової житлової забудови, де землі
відводились єдиному замовникові на житлово-цивільне та комунальне
будівництво;

– фрагментарний характер топографо-геодезичних знімань території
населених пунктів, їх різномасштабність і велика розбіжність у часі
виконання.

Тому оформлення та видача державних актів на право колективної,
приватної власності на землю, право постійного користування, договорів
на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах
оренди, потребує здійснення цілої системи земельно-реєстраційних заходів
з обліку юридичних та фізичних осіб, що мають у своєму розпорядженні
земельні ділянки, встановлення юридичних підстав для реєстрацій
(перереєстрації) їхніх прав на земельну ділянку, ЇЇ розмірів та
характеру використання.

2. Складання планів земельних ділянок та поверхів будівель

Складання плану забудови території полягає в наступному:

– перевірці польових журналів, обробці кутових і лінійних вимірів;

– обчисленні координат пунктів знімання;

– нанесенні точок за їх координатами на планшети;

– складанні (накладанні) плану поданих абрисів;

– коректурі (контролі) накладки;

– обчисленні площ окремих земельних ділянок, кварталів;

– викреслюванні плану в туші відповідно до умовних позначень;

– коректурі після викреслення в туші;

– знятті необхідних копій із складених планів.

У кожному польовому журналі повинні бути зроблені необхідні зауваження і
записи про виконану перевірку і підписи осіб, які виконували перевірку.
Після перевірки журналів виконується обробка ліній (обчислення
середнього значення довжини ліній із двох промірів її), обчислення
недоступних для вимірювання відстаней.

На план земельної ділянки, розташований на загальному плані будівельного
кварталу, наносять наступні показники з абрису:

– по межах земельної ділянки проставляють лінійні проміри довжини меж,
взяті із абрису, без стрілок розмірів, посередині промірних ліній,
зовнішні розміри будівель на плані, як правило, проставляють поза
контуром будівель;

– на плані земельної ділянки показують у масштабі всі будівлі зі всіма
прибудовами, тамбурами, галереями, сходами, а також всі споруди:
альтанки, ! колодязі, огорожі, замощення й різні угіддя;

– всі будівлі і частини споруд, згідно з прийнятими умовними знаками,
після накладання і обведення тушшю розфарбовують умовними кольорами
(фарбами або тушшю) відповідно до матеріалу стін і споруд;

– підвали і напівпідвали на плані показують пунктиром синьою тушшю,
мезоніни і мансарди – дрібним пунктиром чорною тушшю;

– на план наносяться по контурах угіддя.

На плані земельної ділянки кожна будівля літерується. Службові будівлі
літеруються, як і основні, і розташовуються після всіх основних
будівель. Огорожі нумеруються арабськими цифрами, тротуари і замощення –
римськими.

Після виконаного польового контролю й усунення всіх прорахунків на
кальці складають копії планів окремих земельних ділянок, а в разі
необхідності – копії планшетів або кварталів. На копіях земельних
ділянок проставляють розміри будинків, меж, підписують найменування
угідь (город, сад, двір тощо). Копії планів земельних ділянок
зберігаються в інвентаризаційній справі на житловий будинок. Копії можна
складати-на кальці або світлочутливому папері (синьці). Після того як
зняті необхідні копії, планшети викреслюють тушшю.

Викреслювання планшетів тушшю виконується строго згідно з умовними
знаками, прийнятими для топографо-геодезичних робіт [61]. Викреслені

в туші планшети повторно підлягають коректурі (перевірці), звертається
особлива увага на правильність застосування умовних знаків і позначень.

Після завершення вищеназваних робіт роблять контроль, Контроль робіт
поділяється на:

– контроль обмірних робіт в натурі;

– камеральний контроль, який складається з перевірки креслень і
результатів обчислень.

При контролі обмірних робіт в натурі перевіряють правильність і повноту
знімань, конфігурації і об’єктивність даних плану кожної земельної
ділянки, розташованої у кварталі, достатність взятих допоміжних розмірів
і точність їх до 50% взятих при зніманні промірів будівель і до 25%
промірів земельних ділянок. Виявлені при контролі дефекти фіксуються на
абрисі кольоровим олівцем.

Камеральний контроль передбачає перевірку правильності накладання”
схематичного плану земельної ділянки, дотримання масштабу, умовних
позначень, загального оформлення плану, наявності всіх необхідних
розмірів, надписів і підписів, відповідності літерування будівель в
плані кварталу літеруванню їх в раніше складених інвентаризаційних
матеріалах на будинковолодіння, правильності формул і обчислень площ в
журналах зовнішніх обмірів і правильності складання експлікації плану до
будівельного кварталу.

Усі виявлені при контролі плану дефекти, помилки, пропуски і неточності
повинні бути відображені в дефектному акті. Без акта роботи до оплати не
приймаються.

Поповерхові плани складаються на основі даних абрисів, виконаних згідно
з викладеними вище вимогами.

Поповерхові плани підвалів під невеликою частиною будівель і поповерхові
плани невеликих антресолей можна викреслювати, не роблячи контуру всієї
будівлі, розташовуючи їх на кресленні напроти того місця поповерхового
плану відповідного поверху, під яким вони безпосередньо знаходяться,
причому необхідно показати найближчі капітальні стіни, для того щоб
людині, яка читає план, було легко орієнтуватись,

Перш ніж приступити до накладання поповерхового плану, необхідно
спочатку перевірити проміри ескізу арифметичне, чи співпадають проміри
стін, взяті ззовні, із сумою промірів, взятих зсередини будівлі по цій
стороні разом із розмірами товщини стін, і якщо вони співпадають, то
необхідно провести фасадну лінію строго за масштабом і до неї будувати
по взятих ув’язках в кутових кімнатах бокову лінію будівлі, причому кути
простіше будувати в масштабі 1:100.

????$??$?????????Потім послідовно наносяться всі капітальні стіни
(строго по діагоналях), і правильність розташування їх на кресленні
перевіряється зразу ж по взятих в натурі контрольних промірах між
капітальними стінами.

Викреслювання плану потрібно починати з плану першого поверху, залишивши
вище місце для підвального поверху (якщо такий є). Конфігурація на
кресленні повинна строго відповідати конфігурації в натурі.

Після цього необхідно нанести другу, внутрішню лінію капітальних стін,
потім перегородки, прорізи, сходи, опалювальні прилади, вентиляційні
прилади, вентиляційні канапи (якщо вони зроблені не в стіні), ванни,
унітази, раковини, вмивальники тощо строго по прив’язках у відповідних
місцях і у точній відповідності з прийнятими умовними позначеннями.

Сходи показують згідно з умовними позначеннями, причому кількість
сходинок і ширина маршу повинні відповідати натурі.

Прорізи, ніші, стінні шафи, накосяться на план у масштабі згідно з
умовними позначеннями.

Перегородки, обшиті з двох боків, позначаються двома лініями і
відповідно ілюмінуються, перегородки, обшиті з одного боку, а також
щитові показуються однією лінією і зафарбовуються (відмиваються).

Після накладання першого поверху виконують накладання решти поверхів
згідно з розташуванням капітальних стін на кресленні першого поверху,
який вважається контрольним.

Посередині плану поверху, зверху на форматці ставиться штамп із
вказівкою поверху (підвал, напівпідвал, перший поверх тощо).

Лінійні проміри з ескізу переносяться на поповерхові плани паралельно
напрямку відповідних стін і перегородок. У службових приміщеннях протри
показують з таким розрахунком, щоб вони не затемнювали креслення.

Закриті веранди, галереї, тамбури, стіни обміряються всередині і
викреслюються на поповерхових планах. Відкриті веранди, галереї, балкони
позначаються на плані у вигляді контуру.

Якщо житлова частина у дворових службових приміщеннях, а також торг.

Підприємства і склади займають не менше 50% від всієї площі будівлі, то
на будівлі складаються повністю поповерхові плани. Якщо житлова площа
має менше 50%, то на плані будівлі показують тільки житлові приміщення
торгові, складські тощо, за винятком площ службових будівель (сараїв).

При викреслюванні приміщень із виступаючими панелями необхідно
показувати лінії стін і панелі (остання не зафарбовується), причому
необхідно проставляти розміри між стінами і панелями.

При викреслюванні поповерхових планів поверхів, стіни яких мають виступи
(обрізи) в профілі стін, потрібно показувати пунктиром проекцію виступів
(обрізів) зі всіма горизонтальними розмірами, зафарбовуючи тільки
частину стіни, яка попадає в розріз (на висоті від підлоги 1.2 м).

Всі цифри на кресленні повинні бути однакового шрифту і розмірів і своєю
нижньою частиною звернені або до нижнього обрізу форматки, або до правої
її сторони (дивлячись на креслення) і розташовані перпендикулярно до
лінії проміру.

Літерування будівель на поповерхових планах повинно відповідати
літеруванню на плані земельної ділянки; номери приміщень на плані
показують дробом у центрі плану кожного приміщення, причому в чисельнику
ставиться номер приміщення (квартири) червоною тушшю і через тире –
номер кімнати чорною тушшю (знак “№” не проставляють), а у знаменнику
показують площу кімнати чорною тушшю. Якщо дріб не поміщається на плані
всередині кімнати, то виноситься на вільне місце за зовнішніми стінами і
стрілкою показують, куди відноситься винесений дріб.

Коридор загального користування, а також міжквартирні приміщення
підсобного характеру загального користування нумеруються римськими
цифрами чорною тушшю. Площі їх у журналі внутрішніх обмірів показуються
на кожному поверсі вкінці, після запису всіх основних приміщень.

Висоту приміщень показують на поповерхових планах синьою тушшю в тих
приміщеннях, де були взяті ці проміри.

Вертикальні і горизонтальні розміри вікон і зовнішніх дверей повинні
показуватись на плані, причому в тих випадках, коли розміри вікон і
дверей на всьому поверсі однакові, вони на кресленні цього поверху
проставляються лише один раз; якщо ж розміри вікон і дверей різні, то
вони проставляються один раз для однакового типу вікон і дверей.?

{Підрахунок площ виконується в журналах внутрішніх обмірів. При
підрахунках потрібно користуватись величинами, взятими безпосередньо при
обмірах; підрахунки виконуються з точністю до одного десяткового знака.

Підрахунок площ будівель, зведених за типовими проектами, виконується
для внутрішніх приміщень технічного, першого і типових поверхів і
приміщень зі зміненим плануванням наступних поверхів. Площі будівель,
як. мають прямокутну форму, обчислюють множенням довжини на ширину площі
будівель, які мають неправильну форму, обчислюють на основі відповідних
геометричних формул.

На прямокутні кімнати листи підрахунку площ не складаються, площа
підраховується за планом та абрисом і виписується виконавцем на план.

Формули для підрахунку площ кімнат і окремих приміщень непрямокутної
форми, а також тих, які мають велику кількість пілястрів, ніші тощо,
виписують на полі або звороті абрису будівлі.

При складанні формул підрахунку площі непрямокутної кімнати (приміщення)
план кімнати розбивається на найпростіші геометричні фігури
(прямокутники, трапеції, прямокутні трикутники тощо); відсутні на плані
і абрисі розміри для складання формули визначаються з масштабу плану.

Житлова площа квартирних будинків і гуртожитків визначається як сума
площ житлових кімнат без врахування площі вбудованих шаф.

Загальна площа квартирних будинків визначається як сума площ всіх
житлових і підсобних приміщень квартир, включаючи площу вбудованих шаф і
шлюзів – передніх при житлових кімнатах і приміщень культурно-побутового
призначення та медичного обслуговування.

У квартирних будинках і гуртожитках площа літніх приміщень (балконів,
лоджій, терас) у загальну площу квартир і гуртожитків не включається, а
вказується в проектах окремо.

У техніко-економічних показниках проектів квартирних будинків повинна
бути наведена загальна площа будинку в цілому, що включає загальну площу
квартир і площу літніх приміщень, яку визначають згідно зі знижувальними
коефіцієнтами:

– лоджії, які розміщаються повністю в габаритах будинків, – 0,5;

– лоджії, які виходять повністю або частково за габарити будинків,
тераси і балкони з боковими екранами – 0,35;

– звичайні виносні балкони – 0,25. При цьому потрібно:

– площу приміщень вимірювати від віддалених поверхонь і перегородок;

– площу ніш висотою 1,8 м і більше включати в площу приміщень, в яких
вони розташовані;

– площу підлоги під маршами всередині квартирних сходів, при висоті від
підлоги до низу виступаючих конструкцій маршу 1,6м і більше, включати в
площу приміщення, в якому розташовані сходи;

– площу, зайняту виступаючими конструктивними елементами і опалювальними
печами, а також ту, яка знаходиться в межах дверного прорізу, в площу
приміщень не включають.

Дані про площу квартир (приміщень), попередньо виписані на план, сумують
стосовно будівлі в цілому і записують у відповідний розділ
інвентаризаційної форми. Одночасно підраховується і записується в цей же
розділ ‘лькість квартир (приміщень), кількість житлових кімнат.
Закріплення тушшю даних про площі приміщень дозволяється тільки для
перевірки і виправлення можливих помилок, якщо такі є.

При визначенні будівельного об’єму необхідно керуватись наступним:

– об’єм будівлі з горищним перекриттям визначається множенням його площі
на висоту будівлі, причому висоту потрібно рахувати від рівня чистої
підлоги першого поверху до верху засипки горищного перекриття:

– об’єм будівлі без горищного перекриття визначається множенням площі
вертикального поперечного перерізу будівлі на довжину. Площа
вертикального поперечного перерізу визначається за обводом зовнішньої
поверхні стін, верхнім окресленням покрівлі і рівнем чистої підлоги
першого поверху, а довжина будинку – вимірюванням відстані між
зовнішніми поверхнями торцевих стін на рівні першого поверху вище
цоколя;

– об’єм будівлі повинен вираховуватись окремо по частинах, якщо ці
частини сильно відрізняються одна від одної за окресленням,
конфігурацією або їх конструктивним вирішенням.

При криволінійному окресленні перекриття мансарди (мезоніну, світлиці)
потрібно приймати середню висоту; об’єм підвалу або напівпідвалу
визначається множенням площі горизонтального перерізу будівлі на рівні
першого поверху вище цоколя будівлі на висоту, заміряну від рівня чистої
підлоги підвалу (напівпідвалу) до рівня чистої підлоги першого поверху;
прибудови одного й того ж призначення і з одного й того ж матеріалу, що
й основна будівля, включаються в об’єм основної частини будівлі,
прибудови які не відповідають цим вимогам, обмірюються І враховуються
самостійно і в об’єм будівлі не включаються; ніші і лоджії з об’єму не
виключаються; при визначенні будівельного об’єму житлових будинків і
гуртожитків технічні поверхи (котельні, майстерні тощо) повинні
включатись в об’єм будівлі.

В об’єм будівлі не включаються: об’єм відкритих балконів, об’єм прорізів
і горища, які використовуються для технічних цілей.

Об’єм будівлі, яка складається з частин однакового призначення,
матеріалу стін, конструкцій різної висоти при однаковій поверховості або
при різній поверховості, але оцінюваних за цінником за однією і тією ж
оціночною нормою, потрібно визначати як суму об’ємів складових частин.

Пояски, пілястри, напівколони і їм подібні архітектурні деталі, які не
збільшують об’єм будівлі, в її об’єм не включаються.

Еркери (закриті балкони) і переходи включаються в об’єм будівлі і
оцінюються разом із основною будівлею. Висота їх визначається як різниця
висот від землі до верху перекриття еркера (або переходу) і до нижньої
площини еркера (або переходу); лоджії і ніші у зовнішніх стінах не
виключаються з об’єму будівлі.

Проїзди у будівлях не виключаються з об’єму будівель, якщо за висотою не
входять у межі другого поверху; більш високі проїзди включаються в об’єм
будівель у розмірі 50% об’єму (у світлі).

На поповерхових планах, складених при технічній інвентаризації, повинна
бути проставлена нумерація квартир. Номери квартир на інвентаризаційному
поповерховому плані повинні строго відповідати присвоєній нумерації
(прибитим номерам) квартир на місці в будинку.

На поповерховому плані номери квартир (приміщень) розставляються
наступним чином:

– для невеликих будинків (до 3-х квартир) державного, громадського
житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів і у всіх
будівлях особистої власності на інвентарному плані біля головного входу
у квартиру (приміщення) проставляється її номер і поряд, у вигляді
дробу, надписується у чисельнику житлова площа та інша площа основного
призначення (установ, лікувальна тощо), а у знаменнику – загальна площа
квартири (приміщення);

– на інвентарному плані великих багатоповерхових будинків на площадці
сходової клітки біля вхідних дверей у квартиру (приміщення)
проставляється її номер, а на чистому полі плану на відстані 5-10мм від
креслення проставляються номери квартир (приміщень) і дробом – житлова і
загальна площа кожної квартири або площа основного призначення і
загальна площа вбудованих приміщень.

На інвентарному плані проставляються номери житлових і нежитлових
приміщень. Така нумерація необхідна при складанні листів підрахунку
приміщень непрямокутної форми, складної конфігурації тощо, а також при
складанні листів підрахунку-експлікації повністю на всі будівлі.

Нумерація житлових і нежитлових окремих кімнат виконується арабськими
цифрами окремо щодо кожної квартири (приміщення) за годинниковою
стрілкою, починаючи від входу.

3. Проектування висотної геодезичної основи топографічного знімання.

Нівелірні мережі для виконання великомасштабних знімань створюється для
згущення мережі нівелювання 3 і 4 класів є основним методом згущення
нівелірної мережі при виконанні великомасштабних топографічних знімань.

Для визначення висот пунктів знімання, а також для визначення висот
пунктів геодезичних мереж згущення дозволяє розвивати технічне
нівелювання. Густота та клас точності нівелірних мереж для топографічних
знімань залежить від призначення та масштабів знімань вибраного періоду
рельєфу. Згущення державної геодезичної мережі на допомогу об’єкті
виходячи із масштабу знімання 1:2000, для землеустрою індивідуальних с/г
угідь. Виконав один репер нівелювання на два км площі. Нівелірні мережі
для високо масштабних топографічних знімань створюють у вигляді окремих
ходів, полігонів або самостійний мереж, які як правило прив’язують до
двох нівелірних знаків.

На об’єкті проектуються згущення нівелірної мережі провести прокладання
ходів нівелювання 4 класу з таким розрахунком, щоб оформити всі пункти
тріангуляції та полігонометрії існуючі та запроектовані на об’єкті.
Проектом передбачено прокладання ходів в одному напрямку переважно
груповими, шосейними дорогами, стяжками, просіками.

Лінійні нівелювання закріплені реперами не рідше ніж 5 км, центри
пунктів та полігонометрії також уважаються реперами, якщо віддалі між
пунктами тріангуляції або полігонометрії по лініях нівелювання не більше
5 км, то проектується додатково репер. Довжина ліній не перевищується 8
км на забудованій території, 12 км на незабудованій. Типи та схеми
зовнішнього оформлення показано на рисунку.

Характеристика нівелірних ходів

Таблиця 5

№ ходу Клас нівелювання Запроектовані роботи Кількість старих знаків
Всього реперів та центрів у ході Найбільша віддаль між знаками

Нівелювання Закладання знаків Реперів нівелювання Пунктів тріангуляції

Всього поч.м В т.ч. на заув.до грунтових Стінних

1 3 14000 – 2 2 2 3 4 5500

2 4 9750 – – – – – 23 625

Оцінка проектів нівелірних ходів.

При проектуванні нівелірних ліній для оцінки точності проводиться
оцінювання СКП точок, що знаходяться у найбільш слабкому місці лінії
нівелювання, яка обчислюється за формулою:

– помилка вихідних даних 30 мм при оцінці нівелірних ходів 3 і 4
класів.

– помилка одного кілометра нівелювання 3 класу 5 мм, для 4 кг 10 мм.

Таблиця 6

М Мдоп

III cт.Rр20 – Ст. Rр.71 3750 30 5 21,75 62,5

III cт.Rр71 – Гр. Rр.23 5500 30 5 22,0 62,5

III Гр.Rр23 – Гр. Rр.22 1750 30 5 21,47 62,5

III Гр.Rр22 – Ст. Rр.20 3000 30 5 21,65 62,5

IV Rр1 –Rр5 3000 21.75 10 17.65 62,5

IV Rр6 –Rр16 4500 22 10 18.83 62,5

IV Rр17 –Rр18 1000 21.47 10 15.98 62,5

IV Rр19 –Rр247 2250 21.65 10 17.05 62.5

Допустиме значення М залежить від висоти перерізу рельєфу і дорівнює
Мдоп=62,5 мм при висоті 0,5 м, для висоти перерізу 1 м мдоп=125 мм.

Пункт нівелірної мережі переносять на кальку. Вихідні показують
червоним, а запроектовані чорним. При цьому дотримуються таких
позначень: – репер ґрунтовий; – репер стінний;

Використана література

„Інструкція по топографічному зніманню у масштабах 1:2000, 1:1000,
1:500”, Київ, 1991 р.

«Инструкция о построении государственной геодезической сети», Недра,
1986 г.

«Инструкция по нивелированию 1, 2, 3 и 4 классов». Недра, 1990 г.

М.Г.Ступень, І.М. Добрянський, О.Я. Микула, Н.Р.Шпік. Містобудівний
кадастр. Львів 2003 р.

PAGE

PAGE 3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020