.

Скласти програму аудиту запасів. Приведіть види процедур при аудиті грошових коштів. Укажіть дії аудитора при заборгованості зі скінченим терміном поз

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
632 9742
Скачать документ

Контрольна робота

Скласти програму аудиту запасів. Приведіть види процедур при аудиті
грошових коштів. Укажіть дії аудитора при заборгованості зі скінченим
терміном позикової давност

П Л А Н

Скласти програму аудиту запасів.

Приведіть види процедур при аудиті грошових коштів.

Укажіть дії аудитора при заборгованості зі скінченим терміном позикової
давності.

Список використаних джерел.

1. Скласти програму аудиту запасів.

Важливу роль у підвищенні ефективності роботи підприємств відіграє
раціональне використання матеріальних цінностей , які є основою
виробничої діяльності та займають більш ніж 70 % у собівартості
продукції .

У бухгалтерському обліку під терміном ” запаси ” розуміють активи , які
:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської

діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту

виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання

робіт та надання послуг, а також управління підприємством .

Запаси визнаються активом , якщо існує імовірність того , що
підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди , пов’язані з їх
використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена .

З метою бухгалтерського обліку до запасів включають :

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші
матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції ,
обслуговування виробництва й адміністративних потреб ;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням
деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів ;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена на продаж і
відповідає технічним та якісним характеристикам, які передбачені
договорами та іншими нормативно-правовими актами ;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані ( отримані ) та
утримуються підприємством з метою подальшого продажу ;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не
більше одного року або нормального операційного циклу , якщо він більше
одного року .

Основними завданнями аудиту матеріально-виробничих запасів є:

перевірка збереження цінностей ;

контроль за дотриманням норм витрат матеріалів і встановлених

норм запасів ;

перевірка правильності оцінки і раціонального використання

матеріалів у виробництві;

аналіз стану обліку і внутрішнього контролю за рухом

матеріалів.

Основними джерелами інформації аудиту матеріально – виробничих

запасів є:

товарно – транспортні накладні , вимоги , накладні , лімітно-забірні
карти ;

супроводжувальні та розрахунково – платіжні документи
постачальників, доручення, журнали реєстрації доручень ;

митні декларації;

акти приймання матеріалів ( якщо якість і кількість матеріалів , що
надійшли на склад , не відповідає даним супроводжувальних документів або
матеріали надійшли без документів ) ;

документи , що обґрунтовують купівельну ціну та первісну вартість
запасів ;

матеріали інвентаризації ( накази про проведення інвентаризації,
інвентаризаційні описи , акти результатів контрольних перевірок
цінностей, письмові пояснення матеріально – відповідальних осіб ,
протоколи засідань інвентаризаційних комісій ) ;

розрахунки природних втрат , акти псування ;

картки складського обліку ( за кожним номенклатурним номером );

матеріальні звіти ;

журнал-ордер № 5;

Головні книги;

баланси підприємства та форми звітності.

Необхідними умовами збереження товарно-матеріальних цінностей є
правильна організація складського господарства та контроль пропускної
системи на підприємстві, а також забезпечення необхідними кадрами служб
матеріально технічного постачання та збуту продукції .

У ході аудиту необхідно перевірити існування у відділі кадрів
підприємства документації з питань підбору, прийому на роботу та
звільнення матеріально-відповідальних осіб ( зав. складами ,
експедиторів та інших ) . За даними трудових книжок та особових справ
необхідно встановити, чи не призначаються на ці посади особи, які мають
непогашені судимості за корисливі злочини , чи погоджувалось їх
призначення з головним бухгалтером підприємства . Далі слід встановити ,
чи укладені з такими працівниками письмові договори про повну
матеріальну відповідальність .

Договори про повну матеріальну відповідальність, згідно зі статтею 135-1
КЗпП , мають бути укладені з усіма працівниками ( які досягли
вісімнадцятирічного віку ) , які займають посади або виконують роботи,
безпосередньо пов’язані із зберіганням , обробленням , продажем ,
перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм
цінностей . Перелік таких посад і робіт може бути визначено у
колективному договорі . У ході аудиту слід перевірити, чи надаються
щорічні відпустки матеріально відповідальним особам , чи проводиться
інвентаризація цінностей під час передачі їх особам , які тимчасово
замінюють матеріально відповідальних осіб .

У разі спільного виконання працівниками окремих видів робіт, коли
неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного , згідно зі
статтею 135-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган за погодженням з
профспілковим комітетом підприємства може встановити колективну (
бригадну ) матеріальну відповідальність . У цьому випадку письмовий
договір укладається між підприємством і всіма членами колективу (
бригади ).

Аудитору слід перевірити, чи визначено на підприємстві коло посадових
осіб, які мають право підписувати документи на отримання і відпуск
матеріалів зі складів, видачу дозволу на вивіз матеріальних цінностей з
території підприємства, чи дотримується чинний порядок видачі доручень
та отримання за ними матеріальних цінностей .

Бланки доручень є документами суворої звітності , тому аудитору слід
перевірити порядок отримання, зберігання і обліку бланків доручень , як
документів суворої звітності . Під час оприбуткування бланків доручень
слід вказувати місце зберігання, нумерацію, їх кількість та вартість .

Заповнюючи типовий бланк доручення, обов’язково вказують строк його дії
(10 днів ) . Доручення завжди повинно мати номер і дату видачі, повну
назву і поштову адресу споживача товару, а потім – платника .

Доручення видається конкретній фізичній особі , яка має право на
отримання товару . В ньому вказуються дані паспорту особи, якій
видається доручення. Отримуючи цінності, представник разом з дорученням
повинен подати паспорт . Уповноваженому представникові покупця , який
має прострочене доручення, товарно – матеріальні цінності не видаються .

У доручення вписується повна назва постачальника і назви , номери і дати
видачі документів , за якими отримують товар . Зворотний бік доручення
повинен містити перелік товарно – матеріальних цінностей , які отримує
представник покупця , з їх нумерацією по порядку, повною назвою кожного
товару , одиницею його виміру та кількістю прописом . Доручення підписує
особа , яка повинна отримати товар . Підпис цієї особи завіряється
керівництвом підприємства покупця і відбитком печатки .

На початку аудиту матеріально – виробничих запасів слід також перевірити
стан складських приміщень, оснащення місць зберігання цінностей вагами ,
мірною тарою та іншими вимірювальними приладами . Склади мають бути
оснащені стелажами та іншими пристроями для збереження матеріалів .
Аудитор повинен розглянути стан охорони підприємства і дотримання
пропускного режиму.

Як свідчить практика , основними причинами нестач і розкрадань товарно –
матеріальних цінностей є :

відсутність у ряді виробництв технічно обґрунтованих норм витрат
сировини та матеріалів;

списання матеріалів на виробництво за завищеними нормами або заміна
дорогої сировини більш дешевою без відображення цього у бухгалтерському
обліку ;

застосування невиправдано високих норм природного збитку та виробничих
витрат ;

приймання та відпуск матеріалів без зважування, обміру ,

перерахування і технічних випробувань якості;

недостатня відповідальність посадових осіб за своєчасне і
правильне складання первинної документації щодо витрат матеріалів ;

нечітка організація оперативного обліку руху вузлів та напівфабрикатів у
виробничому процесі;

незадовільний стан бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського
контролю .

Важливим фактором підвищення ефективності виробництва і
конкурентоспроможності виготовленої продукції є нормування витрат
матеріалів . Перевірка обґрунтованості встановлених норм досягається
шляхом контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво . Тому у
разі необхідності з метою визначення істинних витрат матеріальних
ресурсів під час проведення аудиту

здійснюються контрольні запуски матеріалів у виробництво . За їх
результатами складається відповідний робочий документ аудитора, в якому
вказується кількість сировини, що передана у виробництво, технологічні
режими та обладнання, які використовуються для її обробки , кількість
продукції ( вузлів , напівфабрикатів ) , яка виготовлена з цієї сировини
. Такі дані можуть бути використані для відновлення обліку витрат
матеріалів. Ці відновлені дані необхідно зіставити з фактичними
витратами окремих груп матеріалів, визначити результат ( економію чи
перевитрату ) , а від матеріально відповідальних і посадових осіб
отримати пояснення з цих питань .

Невід’ємним елементом контролю є забезпечення суворого лімітування
відпуску матеріалів та сировини у виробництво. Ліміти встановлюються ,
виходячи з науково обґрунтованих норм витрат , обсягу виробничої
програми , з урахуванням залишків матеріалів, не витрачених на початку
місяця .

З метою перевірки збереження матеріальних цінностей і достовірності
облікових даних під час аудиту повинна обов’язково проводитися
інвентаризація матеріалів та інших виробничих запасів .

Готуючись до інвентаризації, слід визначити кількість об’єктів, на яких
вона проводитиметься . Для цього аудитору напередодні слід ознайомитися
з технологією виробництва та структурою підприємства . Інвентаризацію
проводять суцільним або вибірковим методом . Якщо інвентаризація
проводиться вибірково , доцільно перевіряти кожне п’яте найменування
цінностей згідно з картотекою , але остаточний порядок перевірки
визначається комісією .

Інвентаризація проводиться раптово й одночасно на всіх об’єктах із
залученням фахівців , які добре знають технологію і порядок обліку ,
збереження та використання окремих видів матеріальних ресурсів, а також
представників громадських організацій . Інвентаризація матеріальних
запасів , як правило , здійснюється в порядку розташування цінностей у
даному приміщенні . У разі зберігання цінностей однією матеріальною
відповідальною особою у різних ізольованих приміщеннях інвентаризація
проводиться послідовно по місцях зберігання . Після перевірки цінностей
вхід до приміщення опломбовується, і комісія переходить для роботи у
наступне приміщення . Факт опломбування засвідчується актом , у якому
обов’язково вказуються члени інвентаризаційної комісії , дата складання
акта , місцезнаходження та назва складу , кількість пломб та їхні номери
. Акт підписується всіма членами інвентаризаційної комісії . Склад після
цього охороняється .

З метою забезпечення недоторканості пломб під час проведення
інвентаризації необхідно оголосити про стягнення штрафів із порушників ,
адже матеріально відповідальні особи з метою приховування нестачі або
залишків матеріалів можуть зривати пломби . Сума штрафу може становити 1
– 5 % вартості цінностей, які зберігаються на опломбованих складах . На
порушників можуть накладатися адміністративні стягнення .

Товарно – матеріальні цінності , що надходять на підприємство під час
проведення інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними
особами у присутності членів інвентаризаційної комісії та вносяться до
окремого інвентаризаційного опису ” Товарно-матеріальні цінності , що
надійшли під час інвентаризації ” , в якому вказується, коли і від кого
надійшли матеріали , дата і номер прибуткового документу , найменування,
кількість, ціна і загальна сума

цінностей. Водночас на прибутковому документі за підписом голови
інвентаризаційної комісії робиться позначка ” після інвентаризації ” .

Товарно – матеріальні цінності , що належать іншим підприємствам і
перебувають на відповідальному зберіганні, інвентаризуються одночасно з
власними виробничими запасами . На ці цінності складається окремий
інвентаризаційний опис , в якому робиться посилання на відповідні
документи , що підтверджують прийняття цих цінностей на відповідальне
зберігання . Аудитору слід пам’ятати, що господарюючим суб’єктам, які
займаються торгівлею, забороняється зберігати у торговельному залі та
підсобних приміщеннях не оприбутковані належним чином товари .
Зберігання в підсобних приміщеннях товарів , які їм не належать ,
допускається тільки на підставі договору зберігання , один примірник
якого має бути на підприємстві.

В інвентаризаційних описах малоцінних та швидкозношуваних предметів
вказується їх найменування і первісна вартість . Предмети , що
перебувають в експлуатації , інвентаризуються за місцем їхнього
знаходження та за кожною особою , на відповідальному зберіганні якої
вони перебувають . Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного
предмета . За інвентаризації малоцінних і швидкозношуваних предметів ,
виданих в індивідуальне користування працівникам, допускається складання
групових інвентаризаційних описів із зазначенням у них відповідальних за
ці предмети осіб, на яких відкрито особисті картки, з їх розпискою в
описі.

Під час проведення інвентаризації аудитор повинен обстежити приміщення,
перевіривши надійність забезпечення зберігання цінностей від можливих
крадіжок, пожеж, псування. У разі, якщо будуть знайдені недоліки в
зберіганні цінностей або у порядку ведення їх обліку, їх необхідно
вказати в робочому документі аудитора . На малоцінні та швидкозношувані
предмети, які стали непридатними , але ще не списані, комісією
складаються акти встановленої форми із зазначенням терміну їхньої
експлуатації, причин непридатності до експлуатації, можливості
використання цих предметів на інші господарські цілі . Для визначення
результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства складає порівняльні
відомості щодо тих цінностей, з приводу яких зафіксовані розбіжності між
даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю матеріалів . За ними
виводяться наявні залишки або нестачі окремих матеріалів .

2. Приведіть види процедур при аудиті грошових коштів .

Більшість операцій , що здійснюються на підприємстві , пов’язані з рухом

грошових коштів , зокрема , проведенням розрахунків між підприємствами .
Тому аудит операцій з коштами, іншими активами та аудит стану
розрахунків є дуже важливими .

Метою аудиту операцій з коштами, іншими активами та стану розрахунків є
встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових коштів
, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах
та облікових регістрах , правильності ведення обліку грошових коштів і
розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності
відображення залишків у звітності господарюючого суб’єкта .

Основними завданнями аудиту операцій з коштами, стану розрахунків та
інших активів є :

перевірка стану збереження готівки в касі;

вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими
коштами та грошовими документами , своєчасності і повноти оприбуткування
та витрачання грошових коштів ;

перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку ,
своєчасності одержання і обробки виписок банку по всіх відкритих
рахунках;

стану грошових коштів на рахунках на день проведення аудиту за даними
виписок банку і за балансом підприємства ;

виявлення напрямів використання коштів, що зберігаються на

банківських рахунках, оцінка правильності проведення взаємозаліків

з кредитною установою ;

перевірка наявності договорів та їх реєстрації у
відповідних журналах;

перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами, та
іншими активами і відображення цих операцій в обліку і звітності;

перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по

операціях , пов’язаних із рухом грошових коштів ;

оцінка стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових
коштів та інших цінностей в касі;

встановлення методу організації аудиту ;

забезпечення порядку збереження чекових книжок, контроль за випискою
чеків та отримання за ними грошей .

Джерелами інформації для аудиту грошових коштів є :

Первинні документи з обліку грошових коштів .

Облікові регістри , що використовуються для відображення господарських
операцій з обліку коштів, розрахунків та інших активів .

Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша
документація., що узагальнює результати контролю..

Головна книга.

Звітність .

Таблиця 1.

Документування операцій з грошовими коштами

№ п/п Форма документу Первинні документи Призначення документу

1 КО-1 Прибутковий касовий ордер (ПКО) Надходження готівки в касу

2 КО-2 Видатковий касовий ордер (ВКО) Видача готівки з каси

3 КО-3 Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів
Для реєстрації в бухгалтерії ПКО, ВКО, чи документів, що їх замінюють

4 КО-4 Касова книга Для обліку касиром операцій з готівкою

5 КО-5 Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей Для обліку руху
коштів в касі

6

Грошовий чек Для одержання готівки з рахунку в банку

7

Об’ява на внесок готівки Для внесення готівки на рахунок в банку

8

Супровідна відомість до сумки з грошовою виручкою Застосовується при
здачі готівки інкасатору

9 ФКЧ-1 Фіскальний касовий чек на товари (послуги) Розрахунковий
документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій (РРО) при
проведенні розрахунків за продані товари(надані послуги)

10 ФКЧ-2 Фіскальний касовий чек видачі коштів Розрахунковий
документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків у разі видачі
коштів покупцеві при поверненні товару, компенсації послуг, прийнятті
цінностей під заставу, виплаті виграшів у державній лотереї та в інших
випадках

11 РК-1 Розрахункова квитанція Використовується при реєстрації
розрахунків за продані товари (надані послуги) або при видачі коштів
покупцеві у разі повернення товару, компенсації послуги, прийнятті
цінностей під заставу та в інших випадках

12 П-53 Платіжна відомість Виплата грошових коштів з каси декільком
особам

13 П-49 Розрахунково-платіжна відомість Розрахунок виплат по заробітній
платі та її виплата з каси

14

Платіжне доручення Письмове доручення банку, який обслуговує
підприємство, на перерахування певної суми коштів з поточного рахунку в
банку на рахунок постачальника

Для досягнення поставленої мети та реалізації завдань аудитор повинен

володіти нормативно – правовою базою , що стосується саме цієї
ділянки перевірки .

При аудиті операцій з грошовими коштами, зокрема касової готівки,
аудитор проводить перевірку в декілька етапів .

Перший етап аудиту перевірки касових операцій передбачає проведення
раптової ревізії каси з повним поаркушним перерахунком усіх грошей та
інших цінностей, що знаходяться у касі підприємства (векселів,
зобов’язань). Це перешкоджає можливості скрити недостачу, надлишок чи
інші зловживання. До початку перевірки наявність грошових коштів і інших
цінностей касир повинен скласти касовий звіт. В нього включаються всі
прибуткові і видаткові касові документи, які знаходяться в касі. Касиру
також пропонують написати розписку про те, що до початку інвентаризації
всі прибуткові і видаткові касові документи на грошові кошти включені в
звіт і передані бухгалтерії, всі грошові кошти, які надійшли в касу
оприбутковані, а витрачені – видані та списані в затрати. Це необхідно
для попередження заяв касира після перевірки каси про наявність у нього
документів, які не включені в останній касовий звіт. Після перевірки
грошей та інших цінностей в касі, складається відомість інвентаризації
каси та обов’язково результати фіксуються в робочих документах аудитора.

Деякі аудитори при аудиторській перевірці каси не проводять
інвентаризацію касової готівки та інших цінностей, які знаходяться в
касі, вважаючи цю процедуру не обов’язковою. В даному випадку він може
користуватися результатами внутрішнього контролю, якщо перевірені ним
акти інвентаризації наявності грошових коштів не викликають недовіри та
він приймає рішення про доцільність проведення інвентаризації.

Далі аудитор повинен вивчити питання своєчасності проведення
інвентаризації каси, наявності випадків раптових інвентаризацій кас
керівництвом підприємства. Згідно Положення про ведення касових операцій
в національній валюті в Україні, в строки, установлені керівником
підприємства, але не рідше одного разу в квартал, на кожному
підприємстві повинна проводитись раптова інвентаризація (ревізія) каси
поаркушним перерахунком всіх грошей. Вони є необхідним і важливим
елементом внутрішньогосподарського контролю дотримання касової
дисципліни.

`

th’

&

ae

???

@?

????????-???

???

@?

@?

@?

@?

@?

@?

yyyy????

???

?????

???

yyyy]„

ph#до касової книги та проставлених у касових ордерах, наявність
потрібних виправдувальних документів, що додаються до касових ордерів
(заяви, накладні, рахунки, довідки, тощо), і відміток про їх погашення.
У касових документах, які викликають сумніви щодо їх справжності,
перевіряється достовірність підписів одержувачів коштів і службових
осіб, які дають пояснення щодо цього.

При здійснені контролю за дотриманням ведення операцій з готівкою
особлива увага також має приділятись операціям з одержання підприємством
значних сум (що перевищують еквівалент 10000 євро за офіційним курсом
гривні до іноземної валюти, установленої НБУ). При цьому
систематизуються згідно з банківськими документами всі випадки одержання
підприємством значних сум готівкових коштів, а за потреби
використовуються також відповідні дані установ банку, у яких відкриті
основні та додаткові рахунки. Під час перевірки аналізується обсяги
готівки, періодичність та структура її видачі, динаміка порівняно з
попередніми періодами. Звертається також увага на строки відкриття
підприємством рахунку, проведення ним операцій, що не є економічно
виправданими або суперечать чинному законодавству. Аналізується також
видача готівки в сумах, що становлять менше ніж 10000 євро, але які
підприємство, що перевіряється одержувало зі свого рахунку регулярно
протягом короткого періоду. За потреби для контролю за цільовим
використанням значних сум готівки, що одержані підприємством в установі
банку, можуть здійснюватися зустрічні перевірки. У випадку коли аудитор
виявляє неправильне використання Готівки, він складає відомість.

Повноту та своєчасність оприбуткування грошей в касу, отриманих з

рахунків підприємства в банку, встановлюється шляхом зустрічної та
взаємної

перевірки даних виписок банка з розрахункових рахунків підприємства,
корінці

чекових книжок, прибуткових касових ордерів та записів в касовій книзі.
При

вивчені грошових операцій аудитору необхідно запросити із відповідного

відділення банку сплавку про видані чекові книжки за весь вивчає мий
період.

Для того щоб не було ніяких сумнівів, що отримані із банківських
рахунків

грошові кошти приховувані своєчасно і повністю, необхідно перевірити
записи в

журналі-ордері №1 і касовій книзі з сумами на корінцях чекових книжок і
в

виписках банків. Необхідно мати на увазі, що чекові книжки, корінці

використаних чеків, а також невикористанні чеки повинні зберігатися у
головного

бухгалтера в умовах, виключаючи можливість їх втрати. Зіпсовані чеки з

надписом “Анульовані” слідує зберігати підклеєними до корінців чеків.

Забороняється довіряти зберігання чекових книжок іншій особі, зокрема
касиру,

який отримує по чекам готівку з банку, а також підписувати незаповнені
чеки.

Під час перевірки повного і своєчасного оприбуткування коштів, що

надійшли до каси підприємства від здійснення господарської діяльності,
записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними
відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби
таких виправдувальних документів, як товарних і касових чеків,
розрахункових квитанцій, квитанцій до прибуткових касових ордерів,
рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). За
потреби поглибленої перевірки повного оприбуткування в касі готівкових
коштів, одержаних з різних джерел, можуть аналізуватися також обороти за
відомістю журналу-ордера № 1 за дебетом рахунку 301 “Каса” порівняно з
оборотами за кредитом кожного кореспондуючого рахунку з подальшим
порівнянням їх із відповідними записами касовій книзі та даними
документів, які підтверджують фактичне одержання підприємством певних
сум готівки у відповідні строки. Старанній перевірці підлягають операції
по оприбуткуванню виручки від реалізації продукції і надані послуги
робітникам підприємства за готівку, так як по даним операціям частіше
всього зустрічаються зловживання, пов’язані з повним чи частковим не
оприбуткуванням поступивши в касу грошей. В випадку розходжень слід
провести перевірку указаних операцій по суті і встановити причини
відхилень. При наявності заборгованості робітників чи інших осіб за,
наприклад, куплені товарно-матеріальні цінності необхідно перевірити
реальність виникнення такої заборгованості.

Крім вищеназваних методів перевірки, для контролю за повним і своєчасним
оприбуткуванням готівки конкретним підприємством, аудитор може
застосовувати відповідні зустрічні перевірки, що здійснюються
безпосередньо на підприємствах-покупцях (замовниках), які сплатили
готівкові кошти, шляхом залучення відповідних первинних документів та
взаємного звіряння касових документів дотримувачів готівки з даними
покупців. Під час перевірок аудитор має брати до уваги, що за наявності
в касі підприємства готівки. Яка не підтверджена прибутковими касовими
ордерами, вона вважається не оприбуткованою в касі та зараховується в
дохід підприємства.

При встановлені випадків не оприбуткування грошей, виправлень,
підчисток, розходжень в номерах чеків чи розриву між датами отримання
грошей по виписці банків та оприбуткування їх в касі слід вияснити
причини. З цією метою беруться письмові пояснення з касира та головного
бухгалтера підприємства.

На п’ятому етапі аудитор перевіряє додержання
підприємством

встановленого ліміту залишку готівки в касі. Ліміт каси встановлюється
підприємствам, які мають поточні рахунки в установах банків і здійснюють
операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати у своїй касі
готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси. Порядок
установлення підприємствам ліміту каси, порядку і строків здавання
готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з
готівкового обігу установами банків України (далі – Інструкція).
Відповідальність за неподання заявок-розрахунків у визначені строки та
несвоєчасне одержання встановленого ліміту каси згідно з умовами
договору на розрахунково-касове обслуговування покладена на
підприємства.

Підприємства зобов’язані здавати готівкову виручку понад установлений
ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування
на їх Поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не
встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) в його касі на кінець дня
має здаватися до банку (незалежно від причин, внаслідок яких ліміт каси
не встановлено).

Під час перевірки дотримання підприємствами ліміту каси визначається
встановлений установою банку або самостійно визначений підприємством (у
випадках передбачених Інструкцією) ліміт каси, уточнюються за наявними
копіями заявок-розрахунків та наказами (розпорядженням)суми самостійно
доведеного підприємством ліміту каси своїм відокремленим підрозділам.
Під час перевірок з’ясовують те, як підприємство дотримується
встановленого установою банку ліміту каси, строків і порядку здавання
готівкової виручки, а також своєчасність повернення в банк не витрачених
у визначений строк коштів, виданих на оплату праці та інші виплати. При
цьому має враховуватися те, що кошти. Одержані з каси банку або
направлені з виручки на виплати, пов’язані з оплатою праці, пенсій,
стипендій, дивідендів (доходу), можуть відповідно до пункту 2.14 цього
Положення протягом 3-5 днів можуть зберігатися в касі підприємства понад
установлений ліміт каси.

Для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи
про фактичні її залишки в касу за касовою книгою з установленим
підприємству лімітом каси за кожний день незалежно від того,
здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки)
чи ні. Якщо в період, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту
каси, то визначається, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні
суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а
також загальна суми понадлімітних залишків (зразок розрахунку
понадлімітних залишків приведений нижче в табл. 2)

Під час перевірок мають також враховуватися особливості визначення
понадлімітних залишків і порядку здавання до кас банків підприємствами
торгівлі, громадського харчування та послуг згідно з пунктом 4.16
Інструкції. При здійснені цих перевірок у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг

також звертається увага на необхідність забезпечення постійної
наявності в касах підприємства, що перевіряється, розмінної монети для
видачі здачі. Виявлені порушення встановленого ліміту каси
відображається в акті перевірки (зазначаються дані про діючий ліміт
каси, фактичні залишки готівки каси в ті дні, коли було перевищено її
ліміт, а також розрахунок загальної суми перевищення встановлених
лімітів за кожний день).

Таблиця 2.

Порядок розрахунку понадлімітних залишків готівки в касі підприємства

Дата

Залишок готівки на початок

ДНЯ

Надходження готівки до каси

Видача готівки з каси

Залишок готівки на кінець дня У т. ч. за платіжними відомостями в дні
виплат, пов’язані з оплатою праці

Ліміт каси

Понадлімітні залишки за кожний день

04.10.02 10 250 80 180

100 80

04.10.02 180 100 140 140

100 40

І т. д. … … … … … … …

Всього

510

Останнім сьомим етапом перевірки є зіставлення даних первинних,

аналітичних і синтетичних облікових документів з даними, відображеними у
звітності підприємства, з метою встановлення їх відповідності. В разі
виявлення аудитором порушень законодавства і інших документів,
регламентуючим господарсько-фінансову діяльність і стан бухгалтерського
обліку аудитор складає відомість.

Перевірка руху грошових коштів на поточному рахунку здійснюється на
основі такої програми .

Вивчення банківських операцій розпочинається із з’ясування аудитором
питання, які рахунки відкриті підприємством в обслуговуючих установах
банку. Кожному підприємству для зберігання коштів відкривають поточний
рахунок, на який надходить виручка від продажу продукції, товарів,
ведення робіт і надання послуг, проводяться розрахунки за виконані
роботи, оплата товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг. Крім
поточного рахунку, підприємства можуть мати й інші рахунки в банках.

Незалежно від того, якими рахунками в банку користується . підприємство,
аудит, проведений на основі виписок банку та доданих до них документів,
доцільно здійснювати в такій послідовності.

Перевірка наявності виписок з кожного банківського рахунку і ланцюжка
перехідних залишків у них. Аудитори повинні впевнитись, що в бухгалтерії
є в наявності всі виписки банку і за всіма рахунками. Разом з цим
потрібно перевірити їх вірогідність.

Щоб впевнитись в наявності всіх виписок, необхідно звернути увагу не
тільки на нумерацію сторінок, але й на дати. Виписки банку за кожним
рахунком слід окремо підібрати за всі робочі дні, в які проводилися
операції. Неробочі дні можна визначити за календарем, а дні, в які
операції не проводились, – за послідовністю залишку.

Вхідні й вихідні залишки слід звіряти не лише за виписками, але й за
датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені
банківські виписки за конкретний день. По кожній сумі, зазначеній в
банківській виписці, повинні бути додані відповідні документи.

Перевірка якості і достовірності виписок банку, а також наявність
додатків до них. Виписка банку повинна бути без помарок, підчисток і
необґрунтованих виправлень.

При вивченні операцій за рахунками в установі банку перевіряється
наявність та достовірність виписок банку за кожним рахунком, наявність
штампів і підписів працівників установ банків, відповідність зазначених
у них даних даним бухгалтерського обліку – Головної книги. При цьому
виписки добираються за хронологічною послідовністю для того, щоб
перевірити, чи правильно перенесені залишки з попередньої до наступної.

Аудитор перевіряє також наявність усіх додатків та виписок, що
засвідчують здійснення тієї чи іншої операції, платіжних доручень,
платіжних вимог, заяв на акредитив. Якщо не вистачає додатків або якщо у
виписках є помарки та виправлення, аудитор за погодженням з клієнтом
бере в банку копії таких документів.

Трапляються випадки, коли службові особи, одержуючи готівку з банку,
повністю або частково не здають її до каси підприємства. Це приховується
різними шляхами: в одних випадках не заповнюються корінці чеків, а
банківські виписки знищуються; в інших – на корінцях чеків зазначають
меншу суму, ніж одержано насправді, а у виписках банку роблять
відповідні зміни. Викрити такі невідповідності можна, одержавши в банку
справжню виписку і порівнявши її дані з сумами, оприбуткованими в
касовій книзі і звіті касира. Особливу увагу слід звернути на заповнення
реквізитів документів. Аудитор повинен також звірити номери корінців
грошових чеків з банківськими виписками, і звірити одержання і повноту
оприбуткування коштів за касовою книгою. Якщо у банківській виписці
відсутній номер корінця чека, а сам чек знаходиться у чековій книзі, бо
нібито зіпсований (що, ймовірно, свідчить про знищення банківської
виписки, а отже – про можливі відхилення), то необхідно провести
зустрічну перевірку цього чека в установі банку.

Виписка банку по дебету і кредиту може бути виправлена в бухгалтерії або
фіктивна. Операції, які викликають сумнів, за погодженням з клієнтом
вивчають за допомогою зустрічної перевірки з банківською установою, якщо
на такі дії є дозвіл клієнта.

У виписці банку є лише цифрові дані, тому аудитору важливо знати
побудову та код умовних цифрових позначень змісту операцій. Необхідно
пам’ятати, що на особових рахунках, відкритих у банку, записи по дебету
означають зменшення (витрачання) коштів, а по кредиту – збільшення
(надходження) коштів.

Також аудитору слід перевірити:

відповідність дат платіжних доручень датам у банківських виписках;

правильність заповнення платіжних доручень;

таксування оборотів у виписка банку.

Звірка оборотів і залишків, відображених у виписках банку, із записами
в облікових регістрах. Для цього підраховують обороти за виписками в
банку в розрізі кожного рахунку за кожен місяць і ці дані порівнюють із
записами в журналі № 1, відомості 1.2 та Головній книзі. Виписки банків
контролюють за такою формулою:

?с’ + ?к – ?Д = ?с”, де

С’ – залишок на початок дня;

К— кредитовий оборот;

Д— дебетовий оборот;

С” – залишок на кінець дня.

Документальна перевірка записів за рахунками в банку слід проводити в
трьох напрямах:

а) перевірити, чи повністю виправдані ці операції документами, доданими
до виписок банку;

б) перевірити, чи правильно складені за ними бухгалтерські проводки. Для
цього необхідно провести суцільну перевірку банківських документів за
період, що вивчається, переглядаючи їх в порядку записів у журнал та
відомість з одночасною відміткою записів на виписках банку. Необхідно
переконатися у правильності оформлення документів і відповідності
доданих до них підстав, у наявності на копіях платіжних доручень штампів
банку тощо;

в) провести систематизовану перевірку документів, згрупованих
за

однорідністю операцій.

Документи, які викликають сумнів, уважно перевіряються як за формою, так
і за змістом. При цьому, як правило, необхідно провести за згодою
замовника зустрічну перевірку і взаємний контроль операцій.

Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними документами,
встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і
кінцевого сальдо, особливо ретельно перевіряється сутність господарських
операцій, а саме: чи на законних підставах надійшла на відповідний
рахунок або була списана та чи інша сума коштів. Для цього необхідно
порівнювати дані бухгалтерського обліку, товарно-транспортні документи,
журнал реєстрації дорожніх листів тощо.

Крім взаємної звірки та порівняння сум, що записані у відповідних
документах, треба також пересвідчитись у реальності тієї чи іншої
операції.

Таблиця3.

Основні порушення при проведенні операцій по рахунках в банках

п/п Можливе порушення Характеристика порушення

1 Неповне відображення в обліку операцій по рахунках в банках Не
відображення надходження сум, одержаних з банку і одночасне не
відображення надходження сум на рахунок на таку ж суму, тимчасове
віднесення відповідних сум на розрахунки з банком по претензіях
відсутність документів, що підтверджують списання грошових коштів з
банківської о рахунку

2 Безготівкові перерахування коштів не за призначенням перерахування
коштів постачальникам з викривленням тексту, що оплачуються з рахунку
або з підміною копій банківських доручень переказ грошових коштів
підставним особам за нібито виконані роботи або в порядку погашення
заборгованості

3

Некоректне відображення операцій на рахунках в банках в регістрах
синтетичного обліку некоректне складання проводок, неправильне виведення
залишків, невідповідність записів в регістрах записам в первинних
документах

3. Укажіть дії аудитора при заборгованості з скінченим терміном
позикової давності

Реальність заборгованості, яку має підприємство, повинна бути
підтверджена актами звіряння взаємних розрахунків. Згідно з “Порядком
подання фінансової звітності” будь-які підприємства зобов’язані
проводити повну інвентаризацію всіх розрахунків перед складанням
бухгалтерської звітності за відповідний рік. Результати інвентаризації
розрахунків оформляються спеціальним актом. У цьому акті мають бути
вказані найменування рахунків, що були про інвентаризовані, суми
виявленої неузгодженої дебіторської та кредиторської заборгованості,
суми безнадійних боргів, дебіторська та кредиторська заборгованість, за
якою минули строки позовної давності. До акта інвентаризації має бути
додано довідку .про види заборгованості, в якій вказується: найменування
та адреси дебіторів та кредиторів, сума заборгованості, з якого часу та
на підставі яких документів вона виникла. Щодо дебіторської
заборгованості, за якою минули строки позовної давності, у довідці
необхідно вказувати винних у цьому посадових осіб підприємства.

Тому перевірку стану розрахунків підприємства аудитору рекомендується

починати з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків. Аудитор має
перевірити

усі первинні документи, в яких відображено утворення заборгованості, що

викликає сумніви, а також з’ясувати законність розрахункових
взаємовідносин. З

метою отримання інформації про реальний стан сумнівної дебіторської

заборгованості варто надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про

звірку даних та в ході аудиту провести зустрічні перевірки. Результати
зустрічних

перевірок оформляються відповідними двосторонніми актами, до яких
додають у

разі потреби необхідні документи чи їх копії.Особливу увагу слід
приділити перевірці правильності та обґрунтованості заборгованості з
нестач та за претензіями.

Перевірка даних за рахунком “Розрахунки за претензіями” дає можливість
дізнатися про задоволення або відмову за пред’явленими претензіями щодо
невідповідності якості продукції, цін і тарифів, наявності арифметичних
помилок, нестач сировини і товарів, простоїв, штрафів, пені, що
необхідно утримати з постачальників і підрядчиків на підставі рішень
господарських судів, письмової згоди постачальників на задоволення
претензій.

Аудитору слід перевірити розрахунки з матеріально відповідальними
особами та іншими працівниками за втрати, нестачі, розкрадання коштів і
майна, відображених за рахунком “Розрахунки за відшкодуванням завданих
збитків”. Під час аудиту заборгованості за рахунками з бюджетом та
державними цільовими фондами, дані, отримані на підприємстві, що
перевіряється, зіставляються з даними звітності, яка-була подана до
податкових органів, Пенсійного фонду та інших організацій і установ. При
цьому увага приділяється правильності нарахування та повноті
перерахування платежів. За журналом-ордером № 2 слід перевірити
дотримання черговості перерахування податкових та інших обов’язкових
платежів, своєчасність подання платіжних документів до банку. Виявлені
недоліки підлягають внесенню до бюджету із застосуванням штрафних
санкцій, а переплата – може заліковуватися в рахунок наступних платежів
або поверненню.

Аналізуючи іншу дебіторську та кредиторську заборгованість необхідно

перевірити наявність заборгованості працівників підприємства
за товарно-

матеріальні цінності, що були їм продані без попередньої оплати,
наприклад за не

повернений спецодяг тощо.

Під час аудиту кредитних операцій необхідно перевірити правильність та
ефективність використання банківських кредитів, повноту та своєчасність
їх Повернення. Під час аудиту використання кредитів перевіряється в
журналі-ордері № 2, аналізуються дані рахунків “Короткострокові позики”
та “Довгострокові позики”, уточнюється виконання умов кредитних
договорів, стан із погашенням заборгованості з кредитів і процентів,
визначається цільове використання позик.

Кредити, як правило, надаються безготівково, шляхом оплати
розрахунково-грошових документів. Строки їх погашення та проценти ставки
за користування кредитом обумовлені у кредитному договорі. У разі
відмови від сплати боргів за наданими позичками банк стягує борги у
претензійно-позовному порядку. Контроль за виконанням умов укладеного з
позичальником кредитного договору здійснює, як правило, сам банк.

Особлива роль банків та інших фінансових установ зростає в умовах
поглиблення боротьби з легалізацією (“відмиванням”) коштів, одержаних
злочинним шляхом.

Глобалізаційні процеси, що визначають сьогодення та майбутнє нашої
країни, відкривають як нові можливості для розвитку економіки, так і
створюють Для неї нові загрози, насамперед у фінансовій сфері. У
сьогоднішньому фінансовому звіті з високою мобільністю коштів та швидким
розвитком технологій платіжних операцій, засоби для відмивання доходів,
одержаних злочинним шляхом, а також анонімність їх захисту, роблять
фінансову злочинність однією з найбільших загроз економічній безпеці
держави. За останні роки в Україні прийнято багато нормативно-правових
актів з метою протидії відмиванню брудних грошей, зокрема:

Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання

ринків фінансових послуг” від 12.07.01 р;

Указ Президента України “Про заходи щодо запобігання легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 10.12.01р;

Постанова КМУ та НБУ “Про сорок рекомендацій групи з розробки фінансових
заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТР)” від 28.08.01 р;

Постанова КМУ “Про визначення критеріїв віднесення фінансових операцій
до сумнівних та незвичних” від 29.05.02 року.

4. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. № 3125-ХІІ
із змінами та доповненнями.

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”
від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ.

Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів
України. Повний текст, затверджений рішенням Аудиторської палати України
від 18.12.1998 р. № 73.

Бондаренко Н.О. , Понікаров В.Д. Аудит суб’єктів підприємницької
діяльності : Навчальний посібник – Київ : центр навчальної літератури .,
2004 – 300 с.

Усач Б. Ф. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2002 –

222 с.

6. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності “Облік і
аудит” вищих навчальних закладів. — 2-ге вид., перероб. і доп. —
Житомир: ПП „Рута”, 2002. -672с.

PAGE \* MERGEFORMAT 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020