.

Основи і правила стрільби зі стрілецької зброї (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
12 14323
Скачать документ

Реферат на тему:

Основи і правила стрільби зі стрілецької зброї

HYPERLINK “http://www.naiau.kiev.ua/biblio/books/Zbroya/zmist.htm” \t
“_self” ЗМІСТ

HYPERLINK “http://www.naiau.kiev.ua/biblio/books/Zbroya/gl4.htm” \l
“4.1#4.1” 1. Основи стрільби зі стрілецької зброї, явище пострілу. Рух
кулі по каналу ствола. Використання енергії порохових газів для роботи
автоматичної зброї. Віддача зброї та утворення кута вильоту кулі

HYPERLINK “http://www.naiau.kiev.ua/biblio/books/Zbroya/gl4.htm” \l
“4.2#4.2” 2. Політ кулі у повітрі. Дія на кулю сил опору повітря та сил
тяжіння. Форма траєкторії польоту кулі та її значення

HYPERLINK “http://www.naiau.kiev.ua/biblio/books/Zbroya/gl4.htm” \l
“4.3#4.3″ 3. Чинники, які впливають на кучність та влучність стрільби.
Середня точка влучення та її визначення

1. Основи стрільби зі стрілецької зброї, явище пострілу. Рух кулі по
каналу ствола. Використання енергії порохових газів для роботи
автоматичної зброї. Віддача зброї та утворення кута вильоту кулі

   Пострілом називається викидання кулі з каналу ствола енергією газів,
які утворюються при згоранні порохового заряду.

   При пострілі із стрілецької зброї від удару бойка по капсулю бойового
патрона вибухає ударний склад капсуля й утворюється полум’я, яке через
отвори в дні гільзи проникає до порохового заряду і запалює його. При
цьому утворюється велика кількість сильно нагрітих газів, які утворюють
у каналі ствола високий тиск на дно кулі, дно та стінки гільзи, а також
на стінки ствола та затвора. У результаті тиску газів куля зрушує з
місця і врізається в нарізи, обертаючись по них, проходить каналом
ствола з безперервно зростаючою швидкістю і викидається назовні в
напрямку осі каналу ствола. Тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї
назад. Від тиску газів на стінки гільзи та ствола проходить їх
деформація, гільза щільно притискується до патронника, перешкоджає
прориву порохових газів у бік затвора. Одночасно при пострілі виникають
коливальні рухи ствола і відбувається його нагрівання.

   Гази та частки незгорілого пороху, виходячи з каналу ствола вслід за
кулею, при зустрічі з повітрям породжують полум’я та ударну хвилю
(останні є джерелом звуку при пострілі).

   При пострілі з автоматичної зброї, який здійснюється на принципі
використання енергії віддачі, тиск газів через дно гільзи передається на
затвор, викликає його рух з гільзою назад. Тиск газів на дно гільзи
переборює інерцію затвора та зусилля зворотно-бойової пружини. Куля вже
до цього часу вилітає з каналу ствола. Відходячи назад, затвор стискає
зворотно-бойову пружину. Потім під дією енергії цієї пружини затвор
рухається вперед та досилає черговий патрон у патронник.

   Постріл проходить у дуже короткий проміжок часу (0,001— 0,06 с). При
пострілі виділяються 4 послідовних періоди:

— попередній;

— перший, або основний;

— другий;

— третій, або період після дії газів (Мал. 1).

Мал. 1. Періоди пострілу:

 

   Віддачею називається рух зброї назад під час пострілу. Віддача
відчувається у вигляді поштовху в плече, руку або грунт. Дія віддачі
зброї характеризується величиною швидкості та енергії, якою вона володіє
при рухові назад. Швидкість віддачі зброї приблизно в стільки разів
менша початкової швидкості кулі, в скільки разів куля легша від зброї.
Сила тиску порохових газів (сила віддачі) і сила опору віддачі (упор
приклада, рукоятки, центр тяжіння зброї і т. п.), які розташовані не на
одній прямій і направлені в протилежні боки, створюють пару сил, під
дією якої дульна частина ствола відхиляється догори (Мал, 2).

При пострілі ствол зброї здійснює коливальні рухи — вібрує. У результаті
вібрації

Мал. 2. Підкидання дульної частини ствола вгору при пострілі в
результаті дії віддачі.

дульна частина ствола в момент вильоту кулі може також відхилятись від
початкового положення в будь-який бік. Величина цього відхилення
збільшується в результаті неправильного використання упору для стрільби,
забруднення зброї і т. ін. Сполучення впливу вібрації ствола, віддачі
зброї та інших причин призводить до утворення кута між напрямком осі
каналу ствола до пострілу та її напрямком у момент вильоту кулі з каналу
ствола: цей кут називається кутом вильоту.

Величина кута вильоту дається в таблицях стрільби. При порушенні правил
прикладки зброї, використання упору, правил догляду за зброєю змінюється
величина вильоту та бою зброї.

 

2. Політ кулі у повітрі. Дія на кулю сил опору повітря та сил тяжіння.
Форма траєкторії польоту кулі та її значення

    Вилетівши з каналу ствола під дією порохових газів, куля рухається
за інерцією.

Крива лінія, що описує центр тяжіння кулі в польоті, називається
траєкторією (Мал. 3).

Куля при польоті в повітрі піддається дії двох сил: сили тяжіння та сили
опору повітря. У результаті дії цих сил швидкість польоту кулі постійно
зменшується, а її траєкторія нагадує за формою нерівномірно зігнуту
криву лінію.

 

Мол. 3. Траєкторія кулі (вид збоку).

 

    Опір повітря польоту кулі викликається тим, що повітря є пружним
середовищем. Тому на рух у цьому середовищі витрачається частина енергії
кулі. Сила опору повітря викликається трьома основними причинами: тертям
повітря, утворенням завихрень та балістичної хвилі. Під дією початкових
поштовхів у момент вильоту кулі з каналу ствола між віссю кулі та
дотичною до траєкторії утворюється кут (б) та сила опору повітря діє не
вздовж осі кулі, а під кутом до неї, прагнучи не тільки сповільнити рух,
але й перекинути її (Мал. 4).

    Форма траєкторії залежить від величини кута підвищення. Із
збільшенням кута підвищення висота траєкторії та повна горизонтальна
дальність польоту кулі збільшується, але не проходить до межі, за якою
висота траєкторії продовжує збільшуватись, а повна горизонтальна
дальність починає зменшуватись (Мал.5).

    Кут підвищення, при якому повна горизонтальна дальність польоту кулі
стає найбільшою, називається кутом найбільшої дальності. Ця величина для
куль різних видів зброї становить близько 35 град. Траєкторії, отримані
при кутах підвищення меншин кута найбільшої дальності, називаються
настильними. Траєкторії, отримані при кутах підвищення, більших кута
найбільшої дальності, називаються навісними. Траєкторії, які мають
однакову горизонтальну дальність при різних кутах підвищення,
називаються сполученими

Мал. 5. Кут найбільшої дальності, настильні, навісні, сполучені
траєкторії.

 

    Постріл, при якому траєкторія не піднімається над лінією
прицілювання вище цілі на всьому своєму протязі, називається прямим
пострілом (Мал. 6).

 

 

?????????c?    У межах дальності прямого пострілу в напружені моменти
бою стрільба може вестись без перестановки прицілу. При цьому точка
прицілювання за висотою, як правило, вибирається на нижньому краю цілі.

    Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності
траєкторії. Чим вища ціль і чим настильніша траєкторія, тим більша
дальність прямого пострілу і тим на більшій віддалі місцевості ціль може
бути вражена з однієї установки прицілу.

    При стрільбі по цілях, які розташовані на відстані, більшій
дальності прямого пострілу, траєкторія поблизу її вершини піднімається
вище цілі та ціль на якійсь дільниці не буде вражатись при тій самій
установці прицілу. Відстань на місцевості, на протязі якої низхідна
гілка траєкторії не перевищує висоти цілі, називається вражаючим
простором (Мал. 7), залежить від висоти цілі (вона буде більша, ніж
настильніша траєкторія, від настильності траєкторії та від кута нахилу
місцевості).

 

Мал. 7. Залежність глибини вражаючого простору від висоти цілі та
настильності траєкторії (кута падіння).

Простір за сховищем, який не пробивається кулею, від його гребеня до
точки зустрічі, називається прикритим простором (Мал. 8).

 

 

 

    Прикритий простір буде тим більшим, чим більша висота сховища і чим
настильніша траєкторія. Частина прикритого простору, на якому ціль не
може бути вражена при даній траєкторії, називається мертвим простором.
Значення величини прикритого, мертвого простору дозволяє правильно
використати сховище для захисту від вогню злочинців, а також вжитих
заходів для зменшення мертвих просторів шляхом правильного вибору
вогневих позицій та обстрілу цілей зі зброї з найбільшою навісною
траєкторією.

3. Чинники, які впливають на кучність та влучність стрільби. Середня
точка влучення та її визначення

    На політ кулі та її траєкторію впливають:

а) метеорологічні умови:

— атмосферний тиск на горизонті зброї;

— температура повітря на горизонті зброї;

— відносна вологість повітря;

— вітер;

б) балістичні умови:

— вага кулі, початкова швидкість та кут вильоту;

— температура заряду;

— форма кулі;

— висота мушки, встановлена за даними приведення зброї до нормального
бою в топографічних умовах;

— ціль розташована на горизонті зброї;

— боковий нахил зброї.

    Зменшення розсіювання куль досягається зразковими навичками
стрільця, ретельною підготовкою зброї та боєприпасів до стрільби, вмілим
застосуванням правил стрільби, правильним приготуванням до стрільби,
одноманітною прикладкою, точним прицілюванням, плавним спуском гачка,
стійким та одноманітним утриманням зброї при стрільбі, а також належним
доглядом за зброєю та боєприпасами.

    При стрільбі з однієї і тієї ж зброї при найретельнішому виконанні
пострілів кожна куля в результаті ряду причин описує свою траєкторію та
має свою точку попадання, не збігається з іншими, в результаті чого
відбувається розкидання куль.

    Явище розкидання куль при стрільбі з однієї зброї в однакових умовах
називається натуральним розсіюванням куль. Точка перетину середньої
траєкторії з поверхнею цілі називається середньою точкою попадання або
центром розсіювання. Площа, на якій розташовані точки зустрічі куль,
отримані від перетину снопа траєкторії з якою-небудь площиною,
називається площиною розсіювання.

    Причини, які впливають на розсіювання куль, можуть бути зведені в
три групи:

 

— причини, які викликають різноманітність початкових швидкостей;

— причини, які викликають різноманітність кутів кидання та напрямку
стрільби;

— причини, які викликають різноманітність умов польоту кулі.

Розсіювання куль підпорядковується нормальному закону випадкових
помилок. Він називається законом розсіювання, який характеризується
трьома положеннями (Мал.. 9).

1. Точки зустрічі на площині розсіювання розташовуються нерівномірно —
щільніше до центру розсіювання.

2. На площині розсіювання можливо виділити точку, яка е центром
розсіювання (середню точку влучення).

3. Пробоїни в кожному випадку займають обмежену площу.

Усунути повністю причини, які викликають розсіювання, а значить і саме
розсіювання, практично неможливо; знаючи причини, від яких залежить
розсіювання, можна зменшити вплив кожної з них і тим самим зменшити
розсіювання куль або підвищити кучність стрільби.

Мал 11. Визначення положення середньої точки попадання способом
проведення осей розсіювання:

При малому числі пробоїн (до 5) положення середньої точки попадання
(СТП) визначається способом послідовного ділення відрізків (Мал. 10).

 

 

 

 

 

 

 

 

Для цього необхідно:

— з’єднати прямою дві пробоїни та відстань між ними розділити навпіл,

— отриману точку з’єднати з 3-ю пробоїною і відстань між ними розділити
на три рівні частини і т. д.

При більшому числі пробоїн на основі симетричності розсіювання СТП
визначається способом проведення осей розсіювання (Мал. 11).

Середню точку попадання можливо також визначити способом розрахунку
(Мал. 12).

Для цього необхідно:

— провести через ліву (праву) пробоїну вертикальну лінію, виміряти
найближчу відстань від кожної пробоїни до цієї лінії, додати всі
відстані від вертикальної лінії та поділити суму на число пробоїн;

— провести через нижню пробоїну горизонтальну лінію, виміряти найкоротшу
відстань від кожної пробоїни до цієї лінії, додати всі відстані від
горизонтальної лінії та поділити суму на число пробоїн.

Отримані числа визначають віддалення СТП від вказаних ліній. Влучність
стрільби визначається точністю сполучення СТП з наміченою точкою на цілі
та величиною розсіювання. При цьому, чим ближче СТП до наміченої точки
та чим менше розсіювання куль, тим краща влучність стрільби.

 

 

 

 

 

Мал. 12. Визначення положення середньої точки попадання способом
розрахунку.

 

Влучність стрільби забезпечується точним приведенням зброї до
нормального бою, ретельним зберіганням зброї та боєприпасів і зразковими
навичками стрільця.

 

 

 

  Відстань в см від

№№ пробоїн до

пробоїн вертикальної горизонтальної

 

  лінії лінії

1 ІЗ 52

2 3 44

3 о 35

4 27 39

5 8 27

6 17 33

7 20 22

8 3 13

9 35 15

10 24 0

Сума, подиена на число пробоїн 150 10 ” 280 -,, 10 28

 

 

Мал. 10. Визначення положення середньої точки попадання способом
послідовного ділення відрізків:

а — зо трьома, б/в — за чотирма, г — за п’ятьма пробоїнами

Р (О) — тиск форсування;

Р (м) — найбільший тиск;

Р (к) і U (к) — тиск газів та швидкість кулі в момент закінчення
згорання пороху;

Р (d) і U (d) — тиск газів і швидкість кулі в момент вильоту її з каналу
ствола;

U (m) — найбільша швидкість кулі;

Р (атм) — тиск, рівний атмосферному

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020