UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЦезій – 137 у донних осадах озер Волині (реферат)
АвторPetya
РозділЕкологія, природокористування, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2844
Скачало380
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Цезій – 137 у донних осадах озер Волині

 

 

Радіоактивний ізотоп цезію – це ефект модифікації реакції розщеплення.

До середовища він потрапляє внаслідок дослідів і експериментів з ядерною

зброєю та внаслідок аварій на атомних електростанціях. Уперше він

з’явився в атмосфері 1945 р., у наступних роках кількість ізотопу Cs137,

яка потрапила до середовища, прямо залежала від інтенсивності ядерних

випробувань. Великомасштабні ядерні експерименти проводили на планеті,

починаючи з середини 50-х років ХХ ст. Екстремальні кількості цезію

потрапили у середовище в таких часових інтервалах: 1944–1945, 1957–1959,

1962–1964 рр. З середини 60-х років унаслідок обмеження випробувань

ядерної зброї зафік-совано значне зменшення емісії цезію в навколишнє

середовище [10]. У 1986 р. після аварії на Чорнобильській атомній

електростанції зареєстровано чергове збільшення концентрації цезію на

поверхні Землі. Його поширення було значне, особливо в Україні,

Білорусії, західній частині Росії, а також у країнах Північної Європи

[5]. На території Волинського Полісся концентрація цього радіонукліда

мала досить суттєві територіальні відмінності (концентрація загалом

зростала у східному напрямі): від близько 5–10 кБк/м2 у західній частині

(Шацьке Поозер’я), до близько 200 кБк/м2 у східній частині [5].

 

Після ядерного вибуху цезій потрапляє до тропосфери, а згодом – і до

обігу в стратосфері. Поширення нукліда в атмосфері і наступне його

осадження на поверхні Землі може тривати від кількох тижнів до п’яти

років. Максимальне осадження цезію зафіксоване у середніх широтах

Північної півкулі (( 40—50о пн. ш.). Його кількість у цій зоні –

результат осадження з атмосфери, напряму вітру і типу ґрунтів, у які

відбувалось осадження. Цезій, який осаджується на поверхню, зазнає

надзвичайно швидкого адсорбування, особливо колоїдною фракцією. Доказом

сильної адсорбції є показове зменшення його концентрації з глибиною у

ґрунтовому профілі. Привертає також увагу факт зменшення сорбційної

здатності ґрунту внаслідок збільшення у відкладах субстанції органічного

походження [6]. Тому найліпшим для дослідження концентрації цезію є

середовище відкладів з великим вмістом мулистої фракції. Обмежена

рухливість нукліда у глибші партії профілю, його порівняно довгий час

піврозпаду (30,2 року) та сильна емісія гамма-випромінювання дають

підстави вважати цезій досконалим визначником (датівником) седиментації,

ерозії, транспортування [2, 13].

 

Цезій–137 з успіхом використовують для означення молодих озерних

відкладів. Він також дає змогу, особливо в разі додаткового застосування

інших методів, визначити типи сучасної седиментації в озерних улоговинах

[8, 10, 11]. З метою уникнути інтерпретаційних капканів треба пам’ятати

про можливість післяакумуляційної мобільності в озерних відкладах

радіоактивного цезію [9, 11, 12] унаслідок впливу фізичних (дифузія,

перенесення у завислому стані) і біологічних (біотурбації) процесів.

 

Радіоактивне забруднення цезієм вибраних озерно-болотних геосистем

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ