UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРегіональна екологічна мережа як чинник оптимізації ландшафтів івано-франківської області (реферат)
АвторPetya
РозділЕкологія, природокористування, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4936
Скачало627
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

и – національний природний

парк “Гуцульщина”, Прут-Дністерську область – Дністерський регіональний

ландшафтний парк, Рогатинське Опілля – Галицький регіональний

ландшафтний парк.

 

Головним завданням формування регіональної екомережі є створення нових

заповідних об’єктів у тих районах, де їхня площа не достатня. З цією

метою передбачено створити ще два національні природні парки –

“Галицький” і “Верховина” загальною площею близько 30 тис. га та низку

нових заповідних об’єктів місцевого значення площею понад 5,5 тис. га.

 

Найважливішим і водночас складним завданням формування екомережі є

просторова організація антропогеннотрансформованих ландшафтів –

агроландшафтів. Це докорінно змінені людиною ландшафти із переважанням у

структурі угідь орних земель, значною строкатістю елементів

територіальної структури і порушеними речовинно-енергетичними потоками

[10, 11, 14]. З огляду на це необхідна регульована реконструкція й

оптимізація агроландшафтів з наближенням їхньої просторової структури і

речовинно-енергетичного обміну до рівня природних ландшафтів з

урахуванням двох системно-екологічних рівнів – ландшафтного і

водозбірного [11]. Ландшафтно-водозбірний принцип передбачає

структуризацію угідь, формування в межах водозбору складної мозаїчної

просторової структури й оптимального співвідношення угідь (ліси : луки :

рілля).

 

Удосконалення структури землекористування ґрунтується на концепції

еколого-господарського балансу території [7], згідно з якою землі,

зайняті природною рослинністю (ліси, луки), розглядають як землі

екологічного фонду, з яких формується екологічний каркас території. У

разі оптимального співвідношення і просторового розміщення лісові

насадження у поєднанні з сільськогосподарськими угіддями й іншими

компонентами ландшафту утворюють єдину парагенетичну систему і формують

новий вид антропогенного ландшафту – лісоаграрний, у якому відновлюється

екологічна і біологічна рівновага [10, 11].

 

Оптимізацію агроландшафтів, підвищення біорізноманіття території

забезпечують шляхом формування системи лісових насаджень – сукупності

створених у межах водозбору з урахуванням особливостей рельєфу, ґрунтів,

умов формування поверхневого стоку, стокового навантаження та

інтенсивності водно-ерозійних процесів різних за формою і призначенням

лісових насаджень, об’єднаних у функціональне ціле внаслідок

причинно-наслідкових взаємозв’язків між її елементами.

 

Згідно з теорією систем, властивостей системних об’єктів лісові

насадження набудуть лише в тому випадку, коли захисний ефект

виявлятиметься на всій території. Тому їх необхідно створювати і

розмішати на всій площі водозбору, охоплюючи землі привододільного і

прияружного фондів, а також землі гідрографічної мережі. Вимога

системності підпорядкована меті впорядкування та надання створеним на

водозборі лісовим насадженням властивостей цілісного утворення, здатного

підтримувати природну рівновагу. Створювати лісові насадження з

водоохоронними, протиерозійними, середовищетворними функціями та

розміщувати їх у межах водозбору потрібно диференційовано з урахуванням

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ