UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСинергетика ландшафту як напрямок сучасного розвитку ландшафтознавства (реферат)
АвторPetya
РозділГеографія фізична, геологія, геодезія, геоморфолог
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2164
Скачало321
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Синергетика ландшафту як напрямок сучасного розвитку ландшафтознавства

 

 

Сучасний стан розвитку природознавства за останні декілька десятиріч

характеризується переакцентуванням з проблеми кадастрування,

класифікації та інвентаризації природних ресурсів і явищ на проблеми

виявлення загальних механізмів самоорганізації природних систем у

просторі та часі. Треба сказати, що ландшафтознавці мають справу з

найбільш складними природними системами територіального класу і тому

здавалося б, що якраз їм належить пріоритет дослідження в напрямку

самоорганізації природних утворень. Та реально виявлена інша

закономірність. Перші дослідження і узагальнення були зроблені на

найбільш елементарних системах, типу комірок Бінера. За що їхній автор –

І. Пригожин –одержав Нобелівську премію.

 

 

Та ще раніше німецький дослідник Генрі Хакен, розвиваючі ідею

англійського фізіолога В.С. Шерінгтона, заклав теоретичні основи нового

загальнометодологічного напрямку – синергетики (від гр. „synergia” –

спільна, або кооперативна дія). Попервах стояло завдання пояснити, як із

розрізнених частин формується ціле утворення. Було виявлено явище

емерджентності – властивості, якими володіє ціле, і, які відсутні у її

складових. Виявлено, що емерджентність властива всім, без винятку,

природним системам.

 

Подальший розвиток синергетичних ідей пов’язаний з працями А.М.

Жаботинського [4], Г. Хакена [18, 19], І. Пригожина, І.Стенгерс [15],

Г.Николаса, І. Пригожина [9, 10], В. Ебелінг [20], С.П. Капіци, С.П.

Курдюмова, Г.Г. Малецького [5] та інших. Наслідком їхніх досліджень

стало розуміння, що синергетика – це теорія самоорганізації (в просторі

і часі) складних нелінійних неврівноважених дисипативних відкритих

систем. Цим утворенням цілком відповідають і природні територіальні

комплекси, тобто ландшафтні системи у всій своїй різноманітності,

морфологічній складності та ієрархічному підпорядкуванні.

 

Серед українських географів синергетичні ідеї розглядали Г.І. Швебс

[7], К.А. Позаченюк [13], В.М. Пащенко [11]. На жаль вони лише

обмежилися констатацією досягнень західних вчених і заявами про те, що

результати досліджень можуть бути застосовані у сучасному

ландшафтознавстві.

 

Разом з тим, ландшафтознавство має достатній досвід дослідження саме

процесів самоорганізації природних територіальних систем як в просторі,

так і в часі. Вони не мали статусу синергетичних, але такими,

безперечно, були. До них належать праці А.Д. Арманда [1], В.А. Бокова

[2], Б.Б. Родомана [16], А.А. Краукліса [6], М.Д. Гродзинського

[3], В.М. Петліна [12], Г.П. Міллера, В.М. Петліна, А.В. Мельника [8] та

багатьох інших. У цих працях ландшафтні системи розглядались не тільки

як відкриті і здатні до самоорганізації, але і на конкретному

дослідницькому матеріалі було проаналізовано систему просторово-часового

керування в них, що і є основним об’єктом дослідження синергетики.

 

Узагальнено етапи розвитку ландшафтних систем можливо уявити так:

стійка структурована єдність ? єдність з критичною складністю структури

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ