Реферат на тему:
Міллер Г.П. – український географ та ландшафтознавець
Наприкінці 40-х років минулого століття, завдяки працям М.А. Солнцева
[22, 23], вітчизняне ландшафтознавство мало непогано розроблену
морфологічну структуру свого основного об’єкта дослідження –
географічного ландшафту. Разом з тим, щодо ландшафтної структури
гірських територій, було лише зрозуміло, що вона має бути значно
складнішою. Ця складність виникала внаслідок значної подрібненості
ландшафтних виділів, їхнього динамізму в просторі та часі,
експозиційної, літологічної, висотно-кліматичної відмінностей.
Відсутність наукових напрацювань з морфології гірських ландшафтів почала
стримувати загальний розвиток ландшафтознавства в цілому. Значний
доробок у розробку цих питань внесли представники Львівської наукової
школи ландшафтознавства, яка почала формуватися з 50-х років ХХ ст., під
керівництвом професора К.І. Геренчука.
Одна з перших праць, присвячена морфологічній структурі гірських
ладгшафтів, з’явилася у 1957 році [5]. Її автором був тоді ще молодий
вчений Львівського державного університету Гаврило Петрович Міллер.
Із спогадів Гаврила Петровича. Каленик Іванович Геренчук був невтомним
дослідником природи і беззастережним прихильником, ще молодого на той
час наукового напрямку – ландшафтознавства. Якось під час подорожі в
Чорногору, з висоти полонини, оглядаючи буйне різноманіття гірської
природи, він промовив до студентів, серед яких був і я: “Чи зможе хтось
коли–небудь по-справжньому розібратися у всьому цьому буйстві кольорів,
компонентів і властивостей?” Ці слова чомусь глибоко мене вразили і я
дав тоді собі слово зробити таку спробу.
Після першої статті Міллер починає інтенсивно досліджувати сліди
давнього зледеніння в Українських Карпатах. Проблема ускладнювалась тим,
що на той час багато з відомих дослідників зледеніння вважало, що якраз
в Карпатах його не було взагалі. Гаврило Петрович здійснює декілька
експедицій Карпатами (див. рис.) і переконливо доводить, що зледеніння
тут таки було. Більш того, воно залишило численні наслідки. У 1960 році
він друкує результати своїх досліджень з питань карово-долинного
зледеніння в ландшафтах Українських Карпат [6]. А далі: про зако-
номірності висотної структури ландшафтів Карпат [1]; морфологічну
структуру гірських ландшафтів (на прикладі Українських Карпат) [2];
структуру, генезис і раціональне використання гірських ландшафтів [7];
про бланкову форму обліку гірських ландшафтів [8]; поширення і
закономірності розвитку в них шкідливих стихійних явищ [9]; про методи і
принципи ландшафтного картографування гірських територій [4, 10].
Підсумовуючою стала основна праця автора – “Ландшафтные исследования
горных и предгорных территорий” (1974), яка разом із попередніми
напрацюваннями стала основою його докторської дисертації.
На початок 70-х років Г.П. Міллером був створений фундамент не тільки
для картографування ландшафтів гірських територій, але і для вивчення
їхньої динаміки та господарського використання.
Фрагмент польового щоденника Г.П. Міллера за 1960 р.
Цікавий факт, який характеризує Гаврила Петровича як зрілого, вже на
той час, науковця. Однією з проблем компонентної наповненості гірських
природних територіальних комплексів була не зрозуміла, на той час, поява
букових лісів серед смерекових фітоценозів у середньогірських ландшафтах
північно-східного макросхилу Чорногори. Схиляючись до думки свого
вчителя – К.І. Геренчука, –Міллер вважав, що це наслідок температурних
інверсій в Карпатах. Про це він писав у збірнику „Географічні ландшафти
України” (1966). Та дальші дослідження змусили його кардинально змінити
свою точку зору. Він переконливо довів, що це пов’язано з літологічними
особливостями ландшафтних систем. Букові ліси чітко приурочені до виходу
карбонатних порід (для Чорногори, як правило, карбонатних пісковиків).
Отже, вже тоді для молодого науковця доведений факт беззаперечно
переважав авторитетну думку.
У цей час зусилля дослідника були спрямовані і на поглиблене вивчення
тенденцій поширення шкідливих стихійних явищ у гірських ландшафтах та
можливості їхнього просторово-часового прогнозування [11, 12]. Під
безпосереднім керівництвом Г.П. Міллера були розгорнуті потужні
великомасштабні експедиційні дослідження Карпат, спрямовані на
врахування шкідливих стихійних процесів і динамічної активності
ландшафтних комплексів під час промислового (лісогосподарського)
використання. В складі експедиції перебували і науково зростали такі
нині відомі дослідники, як: проф. О. Топчієв та проф. І. Волошин, доц.
М. Кіт і багато інших яскравих вчених. За розмахом досліджень ці
експедиції не мають аналогів і на сьогодні (для Карпатського регіону).
Були опрацьовані території практично всіх лісокомбінатів карпатського
регіону України. Складені ландшафтні карти і описи до них відрізнялися
локальністю фіксації процесів та їхнього просторового поширення, що
робило їх надзвичайно кондиційними у використанні.
Кінець 70-х–початок 80-х років у ландшафтознавстві характеризувався
інтенсивним розвитком стаціонарних досліджень. Основні роботи
проводились на стаціонарах АН Сибіру (А.А. Краукліс), інституті
Географії СРСР в Курську та Московському університеті в Мещері (І.П.
Герасимов, І.І. Мамай), Тбіліському університеті (Н.Л. Беручашвілі),
Інституті геофізики ім. Суботіна АН України в Димірі (В.Т.
Гриневецький).
Гаврило Петрович організовує стаціонарні ландшафтознавчі дослідження в
Карпатах на базі Чорногірського географічного стаціонару [14]. Всі
стаціонарні дослідження вивчали один об’єкт–ландшафтні системи – і
водночас всі вони мали свої індивідуальні особливості. Так, на
Чорногірському стаціонарі в Карпатах дослідження ландшафтних фацій
(основний об’єкт вивчення) відбувалися на просторовому мікрорівні, тобто
завданням було вивчення закономірностей формування внутрішньої їхньої
структури, а вже через неї планувався вихід на механізми формування
більш складних ландшафтних утворень [15, 16]. Наслідком цих робіт стало
розкриття закономірностей структурної організації фацій [17]. Вже тоді
стало зрозумілим, що архіважливе значення мають процеси, що відбуваються
у контактних ділянках ландшафтних структур [18], що, до речі, в наші дні
стало однією з основних проблем ландшафтознавства.
th
????????????{?д і виявлені ландшафтні закономірності надавали можливість
їхнього практичного використання. Під керівництвом Г.П. Міллера на
кафедрі фізичної географії у Львівському університеті (яку він очолював
протягом 20 років), наприкінці 80-х – початку 90-х років починаються
роботи над розробленням серії ландшафтознавчих досліджень прикладного
спрямування. Здатність Гаврила Петровича охоплювати проблему загалом у
всій своїй яскравості проявилась і в цьому питанні. Він зумів виділити
основні проблеми, що потребували нагального вивчення, і чергові –
найбільш актуальні для Карпатського регіону. До основних були віднесені
проблеми теоретичного обґрунтування і методів здійснення ландшафтного
моніторингу [3] та ландшафтно-екологічної експертизи [19]. Вирішення цих
проблем надавало можливість із значним науковим доробком підійти до
питань прикладного характеру. В полі зору дослідника в цей час перебував
не тільки улюблений Карпатський регіон, а практично вся Західна Україна.
Із значної кількості регіональних проблем були виділені дві, які він
вважав найбільш актуальними: магістральні трубопроводи в Карпатах і
проблема міст.
Дослідження природних територіальних комплексів у зонах прокладання
карпатських магістральних трубопроводів спонукали Г. Міллера виступити
на багатьох рівнях із закликом до негайної ландшафтно обґрунтованої
їхньої оцінки, враховуючи реальну загрозу природі Карпат [20, 21]. Не
менш важливими він вважав і проблеми міст. Здавалося б, значна відстань
від слабозмінених ландшафтних систем гір до надзвичайно модифікованих
урболандшафтів має спричинити певні труднощі у їхньому вивченні. Та
Гаврило Петрович вважав, що закономірності просторово-часового
функціонування ландшафтних систем, досліджені на будь-якій території, є
адекватними і для рівнин, і для гір, і для техно-, і для урболандшафтів
і, можливо, навіть для ландшафтів планети Марс, оскільки природа у
нашому Всесвіті організована за одними законами.
Засновник гірського ландшафтознавства, вчений, що зробив значний внесок
у розуміння загальних закономірностей динаміки і розвитку природних
територіальних систем, прогнозування їхніх станів, експертизи сучасного
стану і станів з різноваріантними антропогенними модифікаціями, активний
прибічник застосування ландшафтної парадигми практично у всіх можливих
напрямках життя сучасного суспільства – таким був Гаврило Петрович
Міллер. Один із фундаторів Львівської школи ландшафтознавства, школи
своєрідної, справи якої продовжують його вихованці, – доктори і
кандидати наук, і яка, можливо, є останнім “притулком” класичного
ландшафтознавства, Гаврило Петрович був абсолютно переконаним у тому, що
всі найсучасніші тенденції будь-якої науки, і ландшафтознавства в тому
числі, мають бути основані на міцних класичних засадах, добре
перевірених практикою. Тільки в такому разі вони чогось варті.
Буяють зеленню Карпати, чути як монотонно шумить водоспад Гук, ледь
помітною стрічкою між сосновим стелюхом в’ється гірська стежина і так
реально здається, що ось зараз розсунуться гілки і на полонину вийде
чоловік із наплічником, польовою планшеткою і незмінним висотоміром у
шкіряній торбинці – Гаврило Петрович Міллер – дослідник,
ландшафтознавець, вчений, без праці і відданості якого наша наука не
була б наукою.
Використана література
Геренчук К.І., Міллер Г.П. Про закономірності висотної структури
ландшафтів в Радянських Карпатах // Ювілейна наукова серія присвяч.
300-літтю Львів. ун-ту. Секція геол. і геогр. Львів, 1961.
Геренчук К.И., Миллер Г.П., Трохимчук С.В. О морфологической структуре
горных ландшафтов (на примере Украинских Карпат) // Вопр. Ландшафтов.
Алма-Ата, 1963.
Мельник А.В., Міллер Г.П. Ландшафтний моніторинг. К., 1993.
Милкина Л.И., Миллер Г.П. К методике полевых ландшафтных съёмок горных
территорий // Пробл. методики ландшафт. исследов.: Семинар в Ин-те
геогр. АН СССР. М., 1968.
Миллер Г.П. Опыт анализа морфологической структуры ландшафта
Хустско-Солотвинской котловины в Закарпатье // Доп. та повідомл. Львів.
ун-ту, Ч.3. Львів, 1957. Вип VI.
Миллер Г.П. Следы карово-долинного оледенения в Черногогорском ландшафте
Украинских Карпат // Краевые образов. покровных и горных оледенений.
Киев, 1960.
Миллер Г.П. Структура, генезис и вопросы рационального использования
ландшафта Черногоры в Украинских Карпатах: Автореф. дисс… канд. геогр.
наук. Львов, 1963.
Міллер Г.П. Про бланкову форму обліку гірських ландшафтів // Тези доп.
Львів, 1965.
Міллер Г.П. Ландшафтні дослідження шкідливих стихійних процесів в
Українських Карпатах // Географ. ландшафти України. К.; 1966.
Миллер Г.П. Полевая ландшафтная съёмка горных территорий. Львов, 1972.
Миллер Г.П., Птичкин Н.Н. Экспедиционные исследования терралогических
(ландшафтных) комплексов гор для прогноза их развития, оценки и охраны
// Третий Междунар. Симпоз. “Содержание и предмет комплексного
исследования ландшафтов”. 1973.
Миллер Г.П. Особенности прогнозирования динамики ландшафтных комплексов
по данным экспедиционных исследований //VII совещ. по вопр. Ландшафтов.
Пермь, 1974.
Миллер Г.П. Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий.
Львов, 1974.
Міллер Г.П., Петлін В.М. Розробка ландшафтних основ природокористування
на Чорногірському стаціонарі // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. 1982.
Вип.13.
Миллер Г.П., Петлин В.Н. Стационарные исследования динамики внутренней
структуры фаций Черногоры // Физ. геогр. и геоморфол. Вып. 30. Киев,
1983.
Миллер Г.П., Петлин В.Н. Стационарные исследования динамики и развития
ПТК. Львов, 1985.
Миллер Г.П., Петлин В.Н. Структурная организация ландшафтных фаций //
Физ. географ. и геоморфол. Вып. 35. Киев, 1988.
Міллер Г.П., Петлін В.М., Федірко О.М. Контактні зони природних
територіальних систем // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. 1990. Вип. 17:
Геогр. системи.
Міллер Г.П., Петлін В.М. Ландшафтно-екологічна експертиза // Суч. Геогр.
пробл. Української РСР: Тези доп. VI з”їзду Геогр. Тов-ва УРСР. К: 1990.
Миллер Г.П., Петлин В.Н. Функционирование природных территориальных
комплексов в зонах прокладки магистральных трубопроводов (на примере
Карпат) // Изв. ВГО. Т. 123. Вып. 6. 1991.
Міллер Г.П., Петлін В.М. Карпати – зона потенційних екологічних
катастроф // Карпати – український міст в Європу: проблеми і
перспективи. Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. Львів, 1993.
Солнцев Н.А. Природный географический ландшафт и некоторые его общие
закономерности //Тр. Втор. Всесоюз. Геогр. съезда. Т. 1. М., 1948.
Солнцев Н.А. О морфологии природного географического ландшафта // Вопр.
геогр. 1949. Вып. 16.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
