UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГеографія культури (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4921
Скачало419
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Географія культури

 

 

Категорія “культура” (від лат. сultura — догляд, виховання, розвиток) є,

мабудь, однією із найбільш загальних як за обсягом, так і за змістом. Як

термін слово “культура” якнайширше вживають також і на побутовому рівні.

У буденній свідомості і в науці поняття “культура” використовують у

найрізноманітніших, часто протилежних варіантах. Слово “культура” як

самостійний термін у сучасному тлумаченні, для означення духовного світу

людини, що відрізняє її від тваринного існування, вперше застосував 1684

р. німецький філософ С. Пуфендорф (1632–1694).

 

Є численні енциклопедичні визначення культури, одне з яких трактує

культуру як “сукупність матеріального і духовного надбання людства,

нагромадженого, закріпленого і збагаченого упродовж історії, яке

передається від покоління до покоління” [4. С. 734]. Можна виділити три

складові частини цієї дефініції. По-перше, культура – це сукупність

матеріального і духовного (духовного і матеріального) надбання людства.

По-друге, це не “одноразове” надбання, воно є нагромадженим, закріпленим

і збагаченим упродовж історії. По-третє, що особливо важливо, це

надбання передається від покоління до покоління. Це свідчить про

неперервність культури, а також про те, що її субстратна основа постійно

збагачується.

 

Сучасна культурологія досі не виробила єдиного трактування категорії

“культура”. На початок ХХІ ст. було близько 500 чітко наукових

трактувань (дефініцій) поняття “культури”. Найпоширенішими серед

дефініцій “культури”, крім наведеної вище, є такі: це штучна “друга”

природа; сукупність людської діяльності; сукупність способів діяльності;

творча діяльність; продукти творчої діяльності; суспільство в цілому;

духовний стан суспільства.

 

Питання місця географії культури серед інших наук тісно пов’язане з

підходом до визначення структури суспільної географії та науки в цілому.

Особливо важливе місце географії культури у суспільній географії. Класик

української географії акад. С. Рудницький поділяв антропогеографію (у

сучасному розумінні це частково збігається з суспільною географією) на

географію людини, економічну географію, географію культури та політичну

географію [2. С. 15–17]. Сучасні провідні українські вчені економіко-

та соціо-географи дотримуються різних, хоча і більш-менш

подібних,

 

підходів до визначення структури суспільної географії. Наведемо два,

сьогодні найпоширеніші – київський проф. Миколи Пістуна та львівський

проф. Олега Шаблія. М. Пістун виділяє у суспільній географії шість

аналітичних (галузевих) дисциплін: економічна географія; соціальна

географія; політична географія; географія культури; географія

управління; географія інфраструктури. Перші три з них є головними [1. С.

46–48]. Як бачимо, згідно з цим підходом географія культури – це

самостійна наукова дисципліна, хоч і не головна, суспільної географії. У

структурі суспільної географії за О. Шаблієм у блоці (підсистемі)

головних дисциплін виділено такі: географія населення (демогеографія);

соціальна географія; економічна географія; політична географія.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ