Реферат на тему:
Ніна Юхимівна Гнатюк, українська поетеса, член Національної спілки
письменників України
Ніна Гнатюк народилася в селі Безводному Ямпільського району на
Вінниччині. Рік був голодний та й наступні для її селянського роду
минали в тяжкій колгоспній праці, щоденних клопотах і думках про
найнеобхідніше: хліб насущний, одяг, взуття, паливо на зиму…
Здавалося, де тут узятися поезії, захопленню красою рідного
придністровського краю, любові до нього. Але вони проклюнулися і
проросли в душі худенької школярки, засіяні там народною піснею,
вишивкою на рушнику, новорічною колядкою, весільним танцем, уроками
літератури, “Кобзарем” Т.Шевченка. Вона стала писати вірші і, напевно,
рано відчула серцем, що це її доля. Адже тоді, за радянської доби, стати
автором збірки лірики, маючи дев’ятнадцять років, щось та значило. Та ще
й почути схвильоване слово підтримки від Павла Тичини, який у
багатоголоссі молодих поетів вирізнив і її голос, й написав про вірші
юної подолянки ось такі слова:
“Це – велика людська жага жити й творити на землі, це жага прозирнути в
майбутнє, аж у тридцятий вік. І це дуже добра туга за тридцятим віком,
бо ж кожному з нас хочеться подивитися: як там, у майбутньому
здійснюватиметься те, що ми зараз осьде розпочали. Бо ми впевнені у
невмирущості своїх справ, у безкінечності життя. І про це молода поетеса
у цьому ж вірші пише з глибокою вірою і впевненістю:
Я не згорю, не змовкну. Я – Людина.
Мені дано не час, не день, не мить.
В життя нема забутості, спочину, –
Життя розквітнюється, рясне, пломенить.
“Життя пломенить”, мені подобається це слово”.
Любов до поезії, літератури привели молоду поетесу до редакції
ямпільської районної газети “Слово хлібороба”, де вона працювала близько
десяти років, а також на філологічний факультет Вінницького
педагогічного інституту. Через деякий час після завершення навчання в
інституті розпочався вінницький період її життя і творчості: працювала
кореспондентом обласного радіо, керувала обласним літературним
об’єднанням (1980-1990 рр.).
З 1991 року Ніна Гнатюк живе в Києві, де вела літературні передачі,
зокрема програму “Кобзар” на Українському радіо, а з 2002 року працює
секретарем Національної спілки письменників України.
За ці роки видала вісім збірок лірики: не так уже й багато, якщо
порівнювати з іншими поетами, її сучасниками, але за рівнем поетичного
таланту, значущістю тематики, самобутністю художніх засобів вона
перебуває сьогодні серед найпомітніших постатей українських митців
слова.
Поезія Ніни Гнатюк відзначається проникливим ліризмом, схильністю до
медитації, розкриває світовідчуття нашого сучасника, сповнена любові до
України. Інтимна лірика поетеси передає складну гаму переживань
закоханого жіночого серця. Метафоричність поетичного мислення
поєднується з ритмомелодикою народної пісні, зі зблиском іронії та
самоіронії.
У передньому слові до збірки Ніни Гнатюк “Поміж небес і трав” відомий
поет Михайло Шевченко високо оцінює творчі здобутки поетеси останнього
часу: “… постійна душевна правота і чистота зробила своє діло для
головного – її поезії. Слово Ніни Гнатюк дібрано точне, слово чисте і
нелукаве. Метафора розлога, виразна, глибока, що дихає на повні груди,
настрій природний, вільний, інтимні інтонації чисті, викохані на подиху
подільських садів та нестримному плині рідного Дністра. Так може писати
лише та людина, яка вміє жити, користуючись найбільшою розкішшю сильних
– жити по правді, не підлаштовуючись, не служачи, не згинаючись і маючи
в серці найвищого Бога – любов до своєї землі, до свого народу”.
Ніна Гнатюк виступає також як публіцист, критик, перекладач, упорядник,
проводить подвижницьку громадську діяльність, зокрема підтримуючи творчу
молодь, редагуючи їхні рукописи, вишукуючи кошти на видання книжок,
організовуючи літературно-мистецькі та ювілейні вечори.
Її твори відзначені низкою літературних премій: обласною –
ім.М.Трублаїні (1968), всеукраїнськими – ім. М.Островського (1980),
Т.Мельничука (1998), П.Тичини (2003), Д.Нитченка (2004), перекладені
російською, грузинською, киргизькою та іншими мовами.
Поетеса продовжує творити з вірою в те, що “Україну кращі ждуть часи”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
