UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАналіз вокальних методик другої половини ХХ століття: на прикаді методичного досвіду І. Прянішникова, В.Луканіна, В. Самарцева (курсова робота)
АвторPetya
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось18960
Скачало1008
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ає від некрасивого піднімання та опускання плечей і

грудей, а також від цього руху грудної клітки збільшується стомлення

грудних м'язів. Особливо часто зустрічаються останні два недоліки, тобто

нетвердість звуку від нерівномірного натиснення грудної клітки на легені

та піднімання плечей, що складає враження, начебто співак співає із

працею, тоді як у дійсності він не відчуває жодної напруги [10,32].

 

Переваги діафрагматичного типу подиху. Цей тип подиху має наступні

переваги перед грудним:

 

1) Набагато легше досягти вміння давати звук рівно, тривало й без

усякого тремтіння, тому що набагато легше надавлювати на легені

рівномірно й повільно діафрагмою, аніж грудною кліткою.

 

 

:

 

<

 

И

 

ш

 

2

 

<

 

И

 

4

 

h

 

Ћ

 

Д

 

Ф

 

2

 

4

 

h

 

Њ

 

Ћ

 

В

 

Д

 

Ж

 

И

 

Ф

 

ж

 

h

 

gd

 

&

 

h

 

h

 

??&?

 

! живота й нижніх ребер, і йому здається, начебто співак зовсім не

відновляє запасу повітря.

 

Важливим з погляду І. Прянішникова є способи оволодіння діафрагматичним

типом подиху. Тому, хто не звик до діафрагматичного типу подиху, воно

здається спочатку стомлюючим і ненатуральним; переваги його

з'ясовуються лише в міру звикання до нього; особам же, які від природи

користується діафрагматичним типом дихання, застосування його й під час

співу не представляє ніякої складності.

 

Спочатку необхідно опанувати діями м'язів, що приводять у рух діафрагму

й нижні ребра. Для цього насамперед треба звільнити талію від усякого

стиснення одягом. Потім — набирати в легені повітря (неодмінно стоячи) і

випускати його так, щоб верхні ребра й грудна клітина не рухалися, а

залишалися постійно трохи піднятими. Набирати й випускати повітря треба

кілька разів, при незмінному положенні верхньої частини грудної клітини.

Якщо при цьому покласти долоню на живіт, то буде помітно, як він

випинається при вдиху та опускається при видиху. Це значить, що

діафрагма при вдиху опускається, а при видиху приходить у нормальне

положення, тобто відбувається правильний діафрагматичний подих. При

цьому також і нижні ребра повинні трохи розширитися, що легко відчути

рукою. Без цього руху нижніх ребер подих буде недостатньо глибоко, тобто

не можна набрати в легені потрібну кількість повітря. При необхідності

взяти дуже велику кількість повітря буде трохи підніматися й верхня

частина грудей, але можна досягти того, що рух цей буде дуже незначним

[10,34].

 

Якщо учень не може одразу засвоїти діафрагматичний тип подиху, то йому

треба лягти на спину без подушки й тоді він сам почне мимоволі

застосовувати діафрагматичний тип подиху. По рухові живота, поклавши на

нього руку, можна одержати явне поняття про процес, що відбувається,

залишається лише спостерігати, як він виробляється. Усвідомивши собі це,

треба намагатися досягти стоячи такого ж руху. Якщо грудна кістка й

верхні ребра будуть нерухомими, повільніше та рівномірно буде при вдиху

приходити в нормальне положення діафрагма, тобто чим повільніше й

рівномірно буде опускатися живіт, тим триваліше й рівномірно буде

виходити повітря з легенів, а отже, тим тривалішим і рівнішим буде

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] 16 [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ