UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАналіз вокальних методик другої половини ХХ століття: на прикаді методичного досвіду І. Прянішникова, В.Луканіна, В. Самарцева (курсова робота)
АвторPetya
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось18918
Скачало1007
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

нні нормально відкривати рот, учень спочатку часто почуває

незручність у вилицях навіть при мало відкритому роті; до цього учень

повинен звикнути, хоча йому буде здаватися, що його вчать неприродному

положенню рота - момент появи на обличчі гримаси, та межу відкриття рота

може визначити тільки вчитель[10,41].

 

Також неможливо встановити й загальну для всіх форму рота. Зі зміною

форми відкритого рота змінюється характер звуку, чому форма рота, у

кожного співака окремо, повинна відповідати найкращій якості звуку;

одним доводиться відкривати рот більш вертикально, іншим більш

горизонтально, одним дуже сильно, іншим менше - справа вчителя визначити

кожному учневі, при якій формі рота голос звучить краще. Рот варто

відкривати й надавати йому належну форму до початку звуку. Відкривання

рота одночасно з початком звуку шкідливо відзначається на його якості й

при співі голосних чується щось схоже на склади уа, уе, уо.

 

Закривати рот треба після закінчення звуку. В іншому випадку здається,

що голос раптово обірвався, і при цьому часто чується приголосний звук

м, особливо якщо рот закривається раніше закінчення звуку. Рот повинен

бути відкритий однаково як на високих, так і на низьких нотах - більше

або менше відкриття рота не має впливу на висоту звука. Язик при співі

голосних кінцем трохи торкається задньої поверхні нижніх зубів у самого

кореня.

 

Це положення язика найбільш вигідне для сили, повноти й свободи звука,

при ньому звуковим хвилям створюється найбільш вільний вихід.

 

Для вимови приголосних, крім участі губ, щік та інших органів

артикуляції, потрібні лише рухи самого кінця язика і його середини, але

не втягування або стискання всього язика. Корисно під час співу дивитися

у дзеркало, щоб бачити, чи правильно виконується все сказане вище, а

також щоб не робити обличчям гримас. У багатьох співаків з'являється під

час співу певна гримаса, наприклад, у вигляді скривлення рота,

піднімання брів, морщення чола, косого положення очей та ін., - все це

відбувається тільки тому, що при первісному навчанні не зверталося уваги

на подібні дурні звички, що вкорінюються настільки, що спів без них

робиться неможливим [10.42].

 

3. Кожен, хто цілком володіє технікою співу, описаною в попередніх

розділах, може вважатися у віртуозному відношенні закінченим співаком.

Але щирому артистові-художникові треба мати ще артистичну, художню

сторону, без якої немислимо справжнє мистецтво. Ця артистичність, хоча б

у зародку, дається природою, і справа артиста розробити її; той же, хто

позбавлений цього артистичного дарунка, ніколи не буде захоплювати

слухачів, діяти на їхню душу, як би він не намагався замінити цей

недолік закінченістю техніки. Однак і співак, обдарований навіть самою

художньою натурою, дарма буде намагатися виразити своє безпосереднє

захоплення й почуття, якщо він не володіє способами, якими воно

виражається.

 

Способи ці становлять:

 

1) музичні відтінки (нюансіровка);

 

2) драматичне вираження (фразування).

 

Музичні відтінки (нюансіровка). До музичних відтінків або інакше, до

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] 24 [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ