UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАналіз вокальних методик другої половини ХХ століття: на прикаді методичного досвіду І. Прянішникова, В.Луканіна, В. Самарцева (курсова робота)
АвторPetya
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось18983
Скачало1008
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ється.

Найбільш доречні ефекти бувають неприємними, коли робляться зненацька

або рвучко. Це зауваження стосується не тільки цілих фраз, але й окремих

нот, тобто коли окремий звук повинен бути виконаний forte, то й у цьому

випадку силу треба підготувати деяким посиленням звуку, а не викрикувати

його відразу forte, що є й некрасиво, і шкідливо для голосу [10,87].

 

Методика звукоутворення та виховання співака В. Луканіна ґрунтувалася на

працях радянських та закордонних вчених. Основа її полягає у: 1) якості

співака – художника; 2) процесі звукоутворення.

 

В. Луканін вважає, що необхідно якомога раніше прищеплювати студентові

бажання усвідомити та уявити собі процес звукоутворення. Вітчизняна

вокально-методична література по цьому питанню існує.

 

На думку педагога, співак-художник повинен володіти: 1) гарним голосом

2) музичним і сценічним даруванням 3) гарними зовнішніми даними.

Відсутність одного із цих елементів заважає роботі педагога і знижує її

якість. Приймаючи студента у клас, педагог має враховувати все

компоненти обдарованості співака (особливо його музикальність), а не

зосереджувати увагу тільки на голосі.

 

Для того, щоб реалізувати ці якості, перетворити починаючого вокаліста в

професійного артиста-художника, у першу чергу педагог повинен домогтися

гарної постановки голосу, сформувати співочий тон, виявити тембр;

навчити співака вокальній техніці та умінню розпоряджатися нею; розвити

в ньому художнє сприйняття музики, здатність проникати в її зміст,

розуміти її стильові особливості; навчити відрізняти глибину почуттів

від чутливості; навчити музичної декламації та музичному виконанню

взагалі; прищепити художній смак і високу вимогливість до себе як

виконавця.

 

Співак повинен дбайливо ставитися до музичного добутку, до авторських

ремарок, уникати не зазначених автором нюансів, особливо фермат і

невиправданих прискорень, „говірка” замість співучих речитативів.

 

При роботі над твором співак повинен учитися мислити великим планом,

більшими шматками, не засмічуючи виконання зайвою деталізацією й

перебільшеною нюансіровкою. Необхідно прищеплювати критичне відношення

до творчості інших співаків. Корисно запозичити гарне, коштовне у

великих артистів, але в жодному разі не копіювати їх. Варто завжди

пам'ятати, що найголовніше у співака - його індивідуальність, його

власний неповторний тембр, його розуміння і його трактування твору

[11,14].

 

У процесі звукоутворення В. Луканін визначає найбільш важливі моменти:

 

1.Положення гортані. При співі гортань повинна бути в трохи зниженому

стані, причому цей стан треба втримувати до закінчення фонації. Узяття

подиху через ніс сприяє встановленню такого положення.

 

2. Момент «пам'яті вдиху». Під час співу в гортані повинне бути відчуття

продовження подиху. Це називається «пам'яттю вдиху». Вона сприяє

втриманню глотки у вільному широкому стані, завдяки чому вдається

уникнути стиску її шийними м'язами.

 

3.Еластичність подиху. Вона забезпечується м'якою, ненапруженою й

рівномірною роботою м'язів діафрагми й черевного преса при співі. При

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] 26 [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ