UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАналіз вокальних методик другої половини ХХ століття: на прикаді методичного досвіду І. Прянішникова, В.Луканіна, В. Самарцева (курсова робота)
АвторPetya
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось18962
Скачало1008
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

акустичний контур, створюваний активною й рівномірною напругою

передньої та задньої частини рота, що забезпечує прикритий звук.

 

Манера співу М. Глінки, як відомо, виключала всякі різкі звуки. Він

співав як співали визнані їм корифеї італійського мистецтва. І, мабуть,

так само як і ті, користувався переважно грудним подихом, а не кісто -

абдомінальним. Його спів не жадав від його пристосування до нового типу

подиху. М. Глінка не співав у відкритих більших приміщеннях. Він співав

у кімнатах і не мав потреби в підвищеній чутності. І все-таки одне

висловлення М. Глінки змушує припускати, що й над проблемою подиху йому

доводилося замислюватися.

 

М. Глінка пише в „Методичних поясненнях” до етюдів, складених для О.

Петрова: „Всі голоси взагалі мають два сорти звуків, або нот: одні - які

беруться без усякого зусилля; інші - які вимагають якщо не зусилля

грудей, те неодмінно напруги горла”. Голос М. Глінки був винятковий по

вірності. Під словом вірність мається на увазі точність, чистота

інтонацій. Технікою й швидкістю М. Глінка володів у досконалості. „По

малюнку й по виразності мелодії (мова йде про романс „Переможець”.) це

зовсім не сильна річ, але в співі М. Глінки виходило яскраво

колоритною красою... Отут він був співаком блискучим і виконував

колоратуру так, що й Рубіні тоді, навряд чи перемог б цього „Переможця”.

Чудово, що М. Глінка ніколи в той час не співав ні рядка зі своєї опери

„Іван Сусанін”. На питання про це він відповідав: „Не по голосу мені...”

[3,141].

 

В історії опери М. Глінка здійснив ряд великих реформ і намітив їхній

розвиток для О. Даргомижського, П. Чайковського, М. Римського-Корсакова

та М. Мусоргського. М. Глінка поклав початок російському виконавству як

геніальному явищу, що ввійшло з ним в авангард світової вокальної

культури, і намітив подальші шляхи його розвитку в російських співаках у

зв'язку із творчістю цих композиторів. Спробуємо уявити собі виконавство

М. Глінки на конкретних прикладах.

 

Звернемося, у першу чергу, до О. Сєрова: „Поезія його виконання...

непередавана! Як всі першорядні виконавці, він був найвищою мірою

„об'єктивний”, занурювався у саму глибину що виконується, змушував

слухачів жити тим життям, дихати тим подихом, що є в ідеалі виконання

п'єси, що; тому в кожній фразі, у кожному слові був характером,

втіленням; тому захоплював фразою, кожним словом” [3,133-134].

 

Для М. Глінки звук не мав самостійного значення, а був тільки способом

вираження думок і почуттів. Оскільки кожна думка, кожне почуття має свій

звук, цей факт характеризує М. Глінку як виконавця, що користувався

різноманітними динамічними нюансами.

 

„Як всі великі виконавці..., М. Глінка не ставив для себе умовних меж

між так званим трагічним родом або сентиментальним, або комічним.

Ідеалом його була драматична правда в музиці, вірність ідеї, що служить

завданням кожного окремого добутку. Де потрібна була пристрасність,

спів він був жагучий до пафосу; де почуття, за змістом п'єси, стримані,

зосереджені в самих собі, там і в співі його панувало коротке

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ