UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАналіз вокальних методик другої половини ХХ століття: на прикаді методичного досвіду І. Прянішникова, В.Луканіна, В. Самарцева (курсова робота)
АвторPetya
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось18973
Скачало1008
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

, а контральто -

голосом, що став у наш час великою рідкістю. Очевидно також, що Глінка,

коли писав деякі номери в партії Вані й партію Ратміра, мав на увазі, що

їх повинні співати контральто, а не меццосопрано. Єдиним виправданням

тому, що зараз ці партії співають сопрано, крім уже зазначеної

дефіцитності цього типу голосу, треба вважати те, що партії Вані та

Ратміра, як і все, що було написано композиторами більше ста років тому,

звучать зараз на тон вище їх оригінальної, тобто задуманої автором,

тональності.

 

У кого ж формувалася співоча й акторська майстерність Г. Воробйової?

Відповідь може бути тільки одна: усе в того ж великого Глінки.

 

Звичайно, творча природа Г. Воробйової істотно відрізнялася від

майстерності О. Петрова. Наскільки О. Петров був по всім своїм

природним якостям художником-реалістом настільки з Г. Петрової

могла б виробитися типова співачка для романтичної

західноєвропейської опери, якби вона не зустрілася із М. Глінкою, що

дала зовсім інший напрямок її природним даним.

 

По визначенню В. Стасова, Г. Воробйова була „сама пристрасть, сам

вогонь”. В. Стасов пише після подання „Івана Сусаніна”: „Драматичність,

глибоке почуття, здатне доходити до приголомшливої патетичності,

простота та правдивість, гарячність - от що відразу висунуло О. Петрова

та Г. Воробйову на перше місце в ряді наших виконавців і змусило

російську публіку ходити на подання „Життя за царя”... Легко уявити

собі, як далеко повинні були ступити вперед талановиті, багато

обдаровані вже й так від природи артисти, коли керівником, радником і

вчителем їх раптом зробився геніальний композитор. Шість років через, -

пише далі В. Стасов, - після першого подання „Життя за царя”, у точно

призначений день 27 листопада 1542 року, уперше з'явилася на сцені нова

опера М. Глінки „Руслан і Людмила” ...Головними виконавцями знову

з'явилися ті ж два талановитих артисти, що ще виросли в правдивості й

глибині вираження” [6,285].

 

Це дає нам повну підставу вважати, що протягом шести років роботи Глінки

із цими двома чудовими співаками він виховав двох чудових російських

виконавців для російської професійної опери. Не можна не згадати, що

діяльність О. Петрова і його дружини протікала й розвивалася в пору,

коли було багато закордонних співаків на вокальну Росію. До 1844 року в

Петербурзі гастролювали (з 1832 по 1835 рік) італійська опера з

непоганим складом співаків і відмінна німецька оперна трупа (з 1833 по

1842 рік). З 1844 року в Петербурзі створена постійна італійська опера,

опікувана великосвітським суспільством і царським і, щодо цього

продовжували розвивати ідеї М. Глінки.

 

Музичний світогляд ХХ століття і його проекція на роботу вокалістів

 

Перед вокальним мистецтвом другої половини XX століття опера поставила

складні проблеми. Сучасна опера і співак — це „проблема номер один” для

вокального мистецтва. Композитори починають створювати новий вокальний

стиль, нову мелодійну мову, які є кроком вперед в розвитку оперного

жанру. Співак повинен їх виконувати. Тим часом його техніка, вироблена

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ