Реферат на тему:
Григорій Ващенко про методи навчання
Григорій Ващенко висвітлив своє поняття методів навчання . „ Методи
навчання – це засіб або система засобів , свідомо вживаних для
досягнення тих спеціальних завдань , що має в собі навчальний процес . „
Навчальний процес – це дуже складне явище , в якому всі частини
органічно пов’язані між собою . Щоб краще вивчити це явище , ми штучно
поділяємо його на зміст і техніку .
Явища природи , спеціального життя , теоретичні відомості , що їх
набувають діти , певна сума технічних навичок – усе це стосується до
змісту навчального процесу , визначеного в програмах , що складаються за
певною системою . А все те , що характеризує сам процес навчальної
роботи , а саме : як учитель готується до неї , як організовує учнів ,
як розробляє з ними ту чи іншу тему , як проводить облік успішності
дітей – ми причисляємо до техніки навчальної роботи і називаємо її
методами .
Протягом довгої історії людства багато разів змінювалася мета навчання
наступних поколінь , а разом з тим змінювався зміст і методи його .
Класифікація методів навчання дає змогу проаналізувати ті процеси
мислення , що характеризують роботу учня під час навчання . Але процес
навчання , окрім праці учня , складається ще з праці вчителя , яка теж
має дуже складний характер . Роль вчителя та учня у цьому процесі може
бути неоднакова . Тут ми можемо уявити собі дві протилежності . У першій
цілком активну роль відіграє вчитель . Від нього виключно залежить і
самий матеріал , і порядок навчання , а також техніка подання матеріалу
. Учень тільки пасивно засвоює те , що подає йому вчитель . Друга ,
протилежна ситуація , коли учень виступає в цілком активній ролі , а
вчитель тільки допомагає йому і створює сприятливі умови для роботи .
Коли учень виступає в цілком активній ролі , а вчитель допомагає йому :
н-д , на уроці української мови в 7 класі (вчитель Шевчук М.С. ) при
вивченні теми „ Дієприкметник як частина мови „ на дошці записує
словосполучення – в одній колонці прикметники з іменниками . Ставлячи
запитання , учитель підводить учнів до засвоєння нової теми :
Чим відрізняється перша група словосполучення від другої ?
Як ви розумієте термін „дієприкметник „, спробуйте обґрунтувати свої
міркування .
Які граматичні ознаки прикметника має дієприслівник ?
Простежимо .
Які граматичні ознаки дієслова притаманні йому ?
Чи можете ви дати визначення , що таке прикметник ?
Тоді учні звертаються до підручника , щоб дізнатися чи підтвердить він
чи заперечить їхні визначення . В кінці уроку вчитель заохочує учнів : „
Молодці ! Сьогодні ви самі пояснили нову тему уроку . „
З цього погляду методи навчання можна поділити на дві категорії :
активні і пасивні . Різниця між ними насамперед у тому , що за них
навчальний процес має неоднакову мету . При пасивних методах навчання
має на меті дати учням готові знання , при активних – виховати в них
ініціативу і творчі здібності . Звідси неоднакова роль вчителя та учня
при активних та пасивних методах навчання . При пасивних методах учень є
тільки об’єкт педагогічного впливу вчителя , при активних – учень не
тільки сприймає те , що подає йому учитель , але і сам організовує йому
роботу . Є велика різниця у техніці окремих моментів навчального процесу
за тими й іншими методами . Розробляючи якісь теми при пасивних методах
, учні дістають матеріал у готовому вигляді . При активних методах вони
самі здобувають його або через безпосереднє спостереження над дійсністю
або читаючи літературу .
Зокрема , при вивченні з рідної мови у 8 класі ( вчитель Куликова В.В. )
теми „ Однорідні члени речення і узагальнюючі слова при них „ „
Розділові знаки при однорідних членах речення „ , учні самостійно
виводять наукові твердження на основі графічних схем , запропонованих
вчителем . Аналогічно за поданими реченнями вони будують схематичні
конструкції , використовуючи ряди однорідних членів .
На уроці літератури у 9 класі на тему „ Енеїда „ – енциклопедія
народознавства . Мова твору „ Учні самостійно , прочитавши твір ,
знаходять описи традиційних українських обрядів ( вечорниці в пеклі ,
ворожіння до Андрія , сватання , народні гуляння ) . І навіть
перелічують елементи українського національного костюма епохи ХУІІ –
ХУІІІ ст..
Щоб довести , що „ Енеїда „ – це переломний твір нової української
літератури укладають мовний словничок ( прислів’їв , приказок ,
застарілих слів ).
При пасивних методах моменти здобуття матеріалу , оброблення та
висовування не мають чітко визначеного розподілу , бо знання подаються
учнями уже в готовому вигляді , як наслідок праці вчителя . При активних
методах ці три моменти виступають досить чітко : учні спочатку
здобувають матеріал , потрібний для розв’язання певної проблеми , потім
обробляють його . І , нарешті , доходять певних висновків . У всі ці
моменти праця їхня має самостійний характер , і роль вчителя в тому , що
він допомагає учням в їхній роботі .
Техніка навчання історично розвивалася в напрямі до посилення активності
учнів . Педагогіка найдавніших часів мала цілком авторитарний характер .
Навчання тоді було звичайною передачею знань від учителя учневі . Тільки
протягом довгих років навчання набуло того характеру , що його воно має
в наших школах , де вчитель не подає дітям готові знання , а організовує
їхню самостійну роботу .
Вся історія навчання їх була якраз у постійному періоді від пасивних
матеріалів до активніших . Тому то самий розподіл методів на пасивні й
активні ми мусимо розглядати як умовний . Ті методи , що в давнину мали
виключне пасивний характер , в нові часи у кращих вчителів набували
деяких рис активності . Як , наприклад , можна вказати на розповідь
вчителя . Колись вона мала виключно пасивний характер , бо учні мусили
були засвоїти її іноді без розуміння . Це було заучування зі слів
учителя .Зараз розповідь стимулює думку учня : учитель після розповіді
звичайно ставить учням запитання , щоб перевірити , як вони засвоїли її
, а іноді , щоб учень самостійно зробив якийсь висновок . Проте навчання
не можна звести виключно до учнівських шукань . Культурні здобутки
людства дуже великі . Щоб засвоїти хоч основи наук , учень багато істин
має сприйняти в готовому вигляді , хоч поряд з тим , школа виховує в
нього здібності до самостійного мислення .
Отже , оцінка методу залежить від того , коли і як застосовує його
вчитель . В початкових та середніх класах при поясненні нового матеріалу
найчастіше вживається розповідь вчителя . В молодших класах вона триває
15-20 хвилин , у старших класах – середньої школи – 20-30 хвилин , у
залежності від теми , розмови . У всякому разі , розповідь учителя як
метод пояснення нового матеріалу не може займати цілої шкільної години :
мусить залишитися час , щоб перевірити знання , засвоєні учнями з
розповіді і закріпити їх . Розповідь учителя на випадок потреби може
переходити в діалогічну форму , частіше , ніж шкільна лекція . І ,
звичайно , розповідь за своїм змістом і формою більш доступна для
розуміння учнем .
Велику роль відіграє у навчанні метод книжкових знань . Суть його
полягає в тому , що учень під керівництвом вчителя вивчає окремими
частинами або завданнями книжку . Але шкільні підручники мають
відповідати таким вимогам :
За своїм змістом він мусить стояти на рівні сучасної науки навіть тоді ,
коли призначення для дітей молодшого шкільного віку . А самій дитині
школа не може давати відомостей , що не відповідають науковій основі ,
бо це викривляє дитячий світогляд .
Як зміст , так і форма підручника мають відповідати віковим особливостям
дитини і бути для неї зрозумілим принаймні , після пояснень вчителя .
Виклад його мусить бути систематичним і послідовним не тільки з погляду
логічного , тобто в ньому мусить бути поступовий перехід від відомого до
невідомого , від простого до складного , від близького до далекого .
Підручник має збуджувати інтерес до знань , стимулювати самостійні
пошуки учнів .
Мова підручника мусить бути точна , проста і в той же час жива . Писати
так – дуже тяжке завдання .
h1/2
h1/2
o o ’
h1/2
h1/2
#ультурною людиною . Треба визначити як безперечний факти , що учні не
вміють читати швидко і з достатнім розумінням . На думку американських
педагогів причиною слабкої техніки дитячого читання є в корені
неправильна організація справи шкільного читання . Школа має звертати
дуже багато уваги на читання і „ про себе „ . Американські вчені кажуть
, що читання мовчки продуктивніше , ніж читання вголос . Під час читання
мовчки є більше умов для застереження , а значить , і для кращого
засвоєння прочитаного . Але не досить тільки дати дітям книжку в руки ,
щоб вони її читали . Коли таке читання проводиться в класі , воно не має
добрих наслідків , бо учні працюють неуважно . Тому вчені радять цілу
систему вправ для розвитку техніки мовчазного читання . Всі ці вправи
побудовані на принципі тестів : учням дають певні завдання і певний час
, щоб його виконати . Одна із вправ : учням дають запитання , книжний
текст , що в ньому є відповіді на них і пропонує дати відповіді на
запитання , що їх зачитує вчитель .
Як приклад , можна привести ще одну вправу . Вона має завдання
розвинути у дітей концентрацію уваги . Для цього їм дають тексти з
реченнями , що мають порушену чергу слів , через що втрачається зміст
речення . Завдання в тому , щоб відновити правильну послідовність слів у
реченні . Чи вправу , що має завдання збагатити дитячий лексикон , не
вдаючись до словника . Учні спочатку читають визначення слів у тексті ,
а потім читають текст , щоб знайти слово відповідне значенню .
Методику роботи над книжкою розробляв також український педагог
К.Ушинський та його послідовники . Це так звана методика пояснювального
читання . Мета її полягає в тому , щоб виробити в учнів вміння вірно й
ґрунтовно розуміти зміст книжки .
Методика пояснювального читання базується на розумінні Ушинським ролі
мови в духовному розвитку людини . На його думку – мова , це найцінніша
скарбниця національної культури : в ній відбивається світогляд народу ,
звичай , побут , народна психологія . Тому рідна мова мусить стояти в
центрі шкільного процесу . В процесі його учні привчаються вдумливо
ставитись до кожного слова , до кожного речення . У них розвивається
здібність охоплювати основне в статті чи оповіданні та вірно розуміти
все це .
Дуже цінною рисою методу пізнавального читання є те , що метод дійсно
виховує навички вдумливого методичного читання . В цьому ми маємо
поступовий перехід від часткового до загального . Спочатку учні
засвоюють окремі слова , далі зміст речення , розділу , цілої статті і ,
нарешті , основну її ідею . Пояснювальне читання вимагає багато часу ,
але при правильній організації його дає добрі наслідки , розвиваючи
здібності учнів . В практиці навчання велике значення має не тільки
органічне сполучення наочності зі словом учителя , а й самий добір
наочних посібників .
Музика і співи , введені в навчальний план наших шкіл як шкільний
предмет , причому години їх майже виключно мають характер вправ з метою
оволодіти технікою співу , або гри на певному інструменті . Але ні
музика , ні співи майже не використовуються в нас як засоби наочного
навчання , як засоби конкретизувати якісь думки , здобути в учнів певні
конкретні уявлення й почуття .
На таки могутній вплив музики на наші почуття і їх формування вдачі
показував ще Платон , відзначаючи при цьому , що вона може або
зміцнювати волю або розслаблювати її . Аристотель , між іншим , каже ,
що пристрасть може бути зм’якшена через театр і музику . А особливо .
цей виховний вплив музики слід пам’ятати нам ,українцям , коли ми хочемо
виховати нашу молодь палкими українськими патріотами .
Отже , музика і співи використовувалися не лише на годинах співів , а й
на годинах рідної мови , літератури , історії .
На уроці літератури в 7 класі при вивченні теми „ Українські історичні
пісні і думи „ вчитель коротко розповів про добу боротьби козаків з
татарами і поляками , що лягла в основу історичних пісень і дум про
кобзарів та їхню роль в цій боротьбі . Група послідовників – науковців
була визначена напередодні уроку . Учні самостійно дібрали матеріал про
провідних кобзарів минувшини і сучасників . Приємно вразила пісня „
Чорна рілля і зорана „ , що стала яскравою ілюстрацією уроку .
Методика навчання ставить певні вимоги і до запитань – завдань , які
ставить учитель . Запитаннями учитель ставить перед учнями якусь
проблему . Недоцільно ставити проблему , що для її розв’язання дітям
бракує певних знань . В такому випадку вчителеві доводиться самому
розв’язувати поставлену проблему , а це зводить нанівець дидактичну
вартість матеріалу ; з іншого боку , завдання , що їх ставить перед
учнями вчитель , мають збуджувати активність думки . Недоцільно ставити
беззмістовні запитання , одноманітні .
Так , на уроці природознавства у 2 класі , вчитель Данилко Л.Л. ставить
одноманітні запитання , наприклад :
Розповісти про комахи
Розповісти про яблуневу плодожерку
Розповісти про білана капустяного
На уроці діти пасивні , неуважні .
Запитання треба ставити перед цілим класом , але відповідь на них має
дати кожен учень зокрема . Треба рішуче забороняти хорові відповіді , бо
вони дезорганізовують клас і вносять в роботу непотрібний галас .
Метод запитань – відповідей іноді ще називають методом бесід , причому
розподіляють його на такі типи : бесіда на подання нового матеріалу ,
бесіда вступна , або попередня , бесіда перевірочна або контрольна ,
бесіда підсумкова .
Вступна бесіда , звичайно , застосовується перед розповіддю вчителя з
метою збудити увагу учнів , зацікавити їх певною темою , допомогти їм
грунтовніше зрозуміти зміст розповіді .
Так , на уроці укр. .мови у 6 класі , вчитель Козик Н.В. при вивченні
теми „ Творення іменників „ вчитель говорить : Вивчивши тему „ Словотвір
„ ви дізналися , якими способами творяться слова , а на цьому уроці ми
простежимо з вами який із способів творення слів найбільш продуктивніший
для творення іменників .
Крім того , така бесіда є одним із засобів зв’язати у певну систему
знання , набуті вже учнями , з тими знаннями . що їх має подати вчитель
.
Метод-запитань – відповідей ставить до учителя вищі вимоги . ніж
монологічні методи навчання . Щоб спрямувати бесіду за певним планом ,
Так ,щоб вона була змістовною і в той же час тримала на відповідному
рівні зацікавлення учнів ,учитель мусить дуже добре знати свій предмет ,
бути добрим психологом . А особливо ґрунтовних знань вимагає перед
учителем бесіда , тому що він мусить не тільки подавати учням певні
знання , а іноді відповідати на їх запитання . Крім того , бесіда
вимагає від учителя гнучкості думки , винахідливості , бо тільки при
таких властивостях інтелекту він зуміє влучно замінити одні запитання
іншими , дати при потребі пояснення .
Добрі наслідки дає такий метод , коли він супроводиться відповідними
ілюстраціями чи демонстраціями . Наприклад , на годинах фізики учитель ,
з’ясовуючи якийсь фізичний закон , досягне кращих висновків , коли
замість того , щоб розповідати про нього і демонструвати свою розповідь
відповідними дослідами , буде демонструвати ці досліди і , ставлячи
учням запитання , буде стимулювати їх до того , що б вони самі робили
певні висновки . Знання учнів , здобуті за такими методом , будуть
сильнішими і ґрунтовнішими , а крім того . учні набуватимуть навичок
самостійного мислення .
На відкритому уроці з фізики учитель Хом”яківська Галина Володимирівна
методом фронтального опитування повторила з дітьми основні фізичні
поняття , формули , одиниці вимірювання фізичних величин ,діти
порівнювали і аналізували різні агрегатні стани , в яких може перебувати
речовина . Велику увагу вчитель приділяє пошуковому методу навчання .
Учні вдома самостійно підбирали цікавий матеріал , користувалися іншою
допоміжною літературою і робили коротке повідомлення в класі . Щоб
підкреслити зв’язок фізики з повсякденним життям , вчитель запропонувала
якісні задачі . Цим завданням вона залучила всіх учнів до активної
роботи .
Такий же метод застосувала і Федан І.Н. на уроці біології . Роздавши
учням рослини шляхом запитань стимулює уважно розглянути їх і зробити
висновки .
ВИСНОВОК : Пасивні методи навчання , навіть методи наочні , мають ту
основну хибу , що не розвивають у дітей ініціативи та самостійної думки
. Звичайно , що техніка навчання авторитарного навчання далеко легша ,
ніж техніка навчання активного . Зовсім ,як бачимо , інші умови за
активних методів . Тут треба організувати дітей для роботи , збудити в
них інтерес до неї , зуміти скерувати їх певним шляхом , допомогти дітям
і дати відповідь на їхні запитання .
Така робота вимагає і більшого педагогічного такту , і кращого
підготуван-
ня , ніж робота з пасивними методами .
PAGE
PAGE 10
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
