UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДоговір лізингу. Сторони договору лізингу (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5288
Скачало615
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Договір лізингу. Сторони договору лізингу

 

Новий Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. (далі –ЦК)

характериується помітним розширенням кола врегульованих ним видів

договорів. Ціла низка цивільно-правових договорів вперше одержала

закріплення на рівні центрального галузевого нормативно-правового акта

цивільного законодавства. Одним з таких є договір лізингу. На

сьогоднішній день в Україні діє спеціальний закон, який визначає правові

засади здійснення лізингової діяльності -Закон України «Про лізинг»

(стара назва) від 16 грудня 1997р.

 

РІЗНОВИД НАЙМУ

 

У ЦК зроблена спроба на законоому рівні вирішити одне з найбільш

дискуусійніїх питань, що стосують лізингу,-про місце договору лізингу в

системі договірних зобов’язань. Норми про лізинг виділені окремим

параграфом у главі58 «Найм (оренда)». Тобто відповідно до ЦК, договір

лізингу розглядається як різновид договору наймі (оренди). Це, у свою

чергу, передбачає застосування до лізингових відносин загальних положень

про найм, якщо інше не передбачено спеціальними нормами про лізинг.

Водночас, чисто орендними відносинами за договором лізингу назвати

важкоз огляду на те, що, крім передачі майна в строкове платне

користування, лізинг може передбачати також набуття майна у власність.

Ймовірно, саме ня обставина обумовила необхідність закріплення у ч. 2

ст. 806 ЦК положення про те, що до відносин, пов'язаних з лізингом,

застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про

договір поставки, якщо інше не встановлено законом. У зв'язку з цим

потрібно зауважити, що в юридичній літературі все більшої поширення

набуває точка зору про самостійну правову природу договору лізингу.

 

У ч. 1 ст. 806 ЦК наводиться визначення договору лізингу: за договором

лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати

другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, шо належить

лізингодавцеві на праві власності і було набуте ним без попередньої

домовленості з лізнгоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально

придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до

встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг),

на певний строк і за відповідну плату (лізингові платежі). Варто

зазначити, що законом встановлені певні обмеження стосовно суб'єктного

складу договору лізингу: відповідно до ст. З лізингодавцем і

лізингоодєржувачем може виступати не будь-який субіект-цивільних

правовідносин, а лише суб'єкт підприємницької діяльності. На практиці

досить часто лізингодавцями виступають спеціалізовані лізингові

компанії. Однак закон не обмежує коло суб'єктів, які можуть виступати в

якості лізингодавців, лише лізинговими компаніями. Більше того, в ньому

навіть пе вживається таке понятгя. як лізингова компанія.

 

Водночас, відповідне до Закону України «Про фінансові послуги та

державне регулювання ринків фінансових послуї» від 12 липни 2001 р,

лізингові компанії віднесено до фінансових установ, а до переліку

фінансових послуг включено фінансовий лізинг. Виходячи із визначення,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ