Реферат на тему:
Навчання зв’язного мовлення: психологічні засади, система методів
У методиці викладання рідної мови під зв’язним мовленням розуміється
«…монологічне мовлення, точніше процес, діяльність мовця, послідовний
усний чи письмовий виклад думок, знань. Результатом такої діяльності
стає текст, тобто сукупність взаємопов’язаних самостійних речень,
об’єднаних спільним предметом (темою) й головною думкою висловлювання за
допомогою мовних (лексичних, граматичних та інтонаційних») засобів. У
методиці мови ці два поняття — «зв’язне висловлювання» і «текст» —
стоять поряд».
Навчання зв’язного мовлення — найголовніше завдання початкового курсу
рідної мови, оскільки вільне володіння мовленням забезпечує успішне
опанування учнями навчальних предметів, сприяє повноцінному спілкуванню,
розвитку пізнавальних і творчих здібностей дітей. Особливість формування
вмінь і навичок зв’язного мовлення зумовлена й тим, що всі інші
складники системи навчання рідної мови (орфографія, граматика тощо)
мають на меті застосування учнями відповідних мовних знань і вмінь,
отриманих у процесі побудови зв’язних висловлювань.
• Одиницями зв’язного мовлення в умовах класичного початкового навчання
є: розгорнуті відповіді учнів на запитання вчителя, декламування
вивчених напам’ять художніх текстів, записи на основі спостережень,
різноманітні усні й письмові перекази та твори, імпровізації за змістом
творів художньої літератури, інсценізація оповідань і казок, словесне
малювання, уявна екранізація прочитаних або власних творів, відзиви про
прочитані книжки, листи та ін. У деяких випадках до зв’язного мовлення
належать окреме речення, і навіть окреме слово, якщо вони відповідають
вимогам закінченості та цілісності (М.Р.Львов).
У сучасній початковій школі передбачено навчання таких одиниць зв’язного
мовлення: «…переказ готових текстів і побудова своїх висловлювань на
основі прочитаних чи прослуханих творів, переглянутих фільмів;
розповідей родичів, знайомих про ті чи інші події, про випадки із
повсякденного життя школярів».
Незважаючи на різноманітність зв’язних висловлювань, в основі кожного з
них лежать однакові мовленнєві дії, які зумовлюють побудову будь-якого
тексту. Фахівці (С.І.Дорошенко, В.Г.Горецький, О.І.Мельничайко,
Т.Г.Рамзаєва, О.В.Сосновська та ін.) розглядають таку послідовність
реалізації мовленнєвих дій:
1. Докомунікативний етап підготовки повідомлення:
мовленнєва ситуація—життєві обставини (природні або штучно створені),
які викликають неусвідомлену потребу висловитися;
мотивація — усвідомлення мети висловлювання;
? мовленнєва інтенція (підготовчі дії): вибір адресата мовлення — мовець
повинен розуміти, для кого призначене висловлювання; попереднє
продумування стильового оформлення висловлювання;
внутрішній план висловлювання, який визначає його зміст —учень повинен
чітко уявляти, про що він хоче розповісти і яким способом він
викладатиме свої думки, тобто повинен уявити собі хід усієї думки
(зробити випереджувальний синтез усього тексту);
семантико-граматичне структурування висловлювання (добір слів;
визначення порядку слів у висловлюванні; граматичне узгодження слів).
2. Комунікативний етап:
матеріалізація висловлювання, тобто кодовий перехід на акустичний (усне
мовлення) або графічний (писемне мовлення) код;
сприйняття висловлювання співрозмовником;
зворотний зв’язок.
Отже, метою навчання зв’язного мовлення є формування в учнів умінь
свідомо й правильно будувати усні та письмові висловлювання, що
передбачає «…формування вмінь сприймати текст, відтворювати його та
створювати власне висловлювання». Для тексту необхідна єдність трьох
сторін — змісту, структури й мовленнєвого оформлення. Методисти
(С.І.Дорошенко, В.Г.Горецький, О.І.Мельничайко, Т.Г.Рамзаєва,
О.В.Сосновська, М.Г.Стельмахович та ін.) називають такі характерні
ознаки тексту: 1) внутрішня логічна зв’язність і точність; 2) смислова
та структурна цілісність; 3) тематична закінченість; 4) чітка ясність
для широкого кола слухачів; 5) комунікативна доцільність; 6)
підпорядкованість нормам мови.
Виходячи з цих ознак, розглядають комплекс відповідних мовленнєвих умінь
для навчання зв’язного мовлення:
—- “«уміння інформаційно-змістовного характеру (уміння добирати
інформаційний і фактичний матеріал для майбутнього висловлювання,
визначити И розкрити тему та головну думку тексту тощо);
структурно-композиційні вміння (уміння бачити й відрізняти частини
тексту, складати план ї будувати частини тексту, зв’язно й послідовно
викладати зміст тексту);
уміння використовувати різноманітні мовні засоби (уміння вільно та
правильно користуватися лексичними, граматичними й стилістичними
засобами);
• уміння вдосконалювати текст (уміння знаходити помилки й недоліки та
усувати їх).
Означені мовленнєві вміння реалізуються через систему методів та
прийомів, зумовлених психологічними засадами формування й розвитку
усного і писемного мовлення молодших школярів.
Мовлення формується та розвивається в процесі спілкування, в основі
породження будь-якого висловлювання лежить мотив. На початок шкільного
навчання в більшості учнів немає потреби у писемному мовленні, тому
необхідною умовою успішного розвитку останнього є формування у школярів
позитивної мотивації його засвоєння (Л.С.Виготський, А.К.Маркова,
Г.О.Михайловська та ін.).
Будуючи усне чи письмове зв’язне висловлювання, дитина спирається на
наявний у неї лексичний запас і запас синтаксичних конструкцій. Це
матеріал довготривалої пам’яті. Другий компонент довгочасної пам’яті —
запас уявлень і понять, набутих у різні моменти життя. Крім
довготривалої пам’яті, у процесі мовлення важлива роль належить
оперативній пам’яті, яка вибирає із довготривалої пам’яті синтаксичну
модель і вставляє в неї слова. Зрозуміло, що однією з найважливіших умов
розвитку зв’язного мовленнєве збагачення запасу мовних засобів. Особлива
роль у цьому належить реченню. Якщо слова у процесі мовлення
відтворюються, то речення щоразу створюється заново. Тому так важливо
навчати учнів будувати речення різноманітних граматичних конструкцій.
У методиці розвитку зв’язного мовлення найбільш поширеною є така система
методів: імітаційний, конструктивний, творчий, комунікативний.
Імітаційний метод (метод навчання за зразками) передбачає аналіз
текстів-зразків, побудову власних висловлювань і текстів за аналогією,
пошукову діяльність (вибір мовних одиниць), побудову моделей
текстів-зразків, конструювання власних текстів за цими моделями, близькі
до тексту усні та письмові перекази з творчим доповненням чи без,
інсценування, драматизацію, літературну творчість.
До прийомів імітаційного методу належать: добір заголовків до частин
тексту, усі види усних і письмових переказів, складання речень або
компонентів тексту відповідно до якогось певного типу тексту, письмові
твори за аналогією до прочитаних творів, переклади, відгуки про
прочитані книги, ділові папери.
Як приклад наведемо фрагмент уроку з розвитку зв’язного мовлення в 4-му
класі на тему: «Навчання письмового переказу, близького до тексту».
• Прочитати текст.
Карлушка
Влітку я жила на дачі. У мене був маленький яскраво-рудий песик
Карлушка. Карлушка дуже любив рити нори.
Якось Карлушка заходився рити нору на нашому подвір’ї. Він рив її кілька
днів. Мені на думку не спадало, що песик може доритися кудись, де йому
зовсім не місце.
З одного боку від мене жила незнайома сусідка, яка саме вирішила
провітрити свою перину. Вона виклала її посеред двору.
Я сиділа в садку й зненацька почула з сусіднього двору страшенне
верещання. Я підбігла до паркану, зазирнула до сусідів і побачила, що
посеред двору борсалася розкішна перина, а її хазяйка верещала. Я миттю
перескочила у той двір, кинулася до перини й перевернула її. І що ж я
побачила? Під периною відкрилася свіжа нора,
а в смугастому боці перини була рвана дірка. І хтось маленький борсався
в її пухових надрах. Із перини я витягла Карлушку.
Я пообіцяла заплатити за шкоду, заподіяну песиком, і повернулася додому.
За Л.Письменною
• Дати відповіді на запитання.
Хто такий Карлушка?
Що він любив робити?
Що трапилося одного разу?
Чим закінчилася ця історія?
• Ознайомитися з можливими варіантами письмових переказів тексту
«Карлушка».
Карлушка
Влітку я жила на дачі. Разом зі мною жив маленький песик Карлушка. Він
дуже любив рити нори.
Якось Карлушка почав рити нору на нашому подвір’ї. Він рив кілька днів.
Я й не гадала, що песик може доритися кудись, де йому зовсім не місце.
‘Біля мене жила незнайома сусідка. Вона вирішила провітрити свою перину
й виклала її посеред двору.
Я сиділа в садку. Раптом я почула з сусіднього двору верещання. Підбігла
до паркану й зазирнула до сусідського двору. Там я побачила, що розкішна
перина борсалася посеред двору, а П хазяйка верещала. Я перескочила у
той двір, кинулася до перини й перевернула її. У перині я побачила рвану
дірку, а під периною — свіжу нору. Із перини я витягла Карлушку.
Я пообіцяла заплатити за шкоду й повернулася додому.
Карлушка
Влітку я жила на дачі. У мене був песик Карлушка.
Якось Карлушка вирив нору аж до сусідського двору.
А в тому дворі на землі сохла перина.
Я сиділа в садку й почула з сусіднього двору галас. Я зазирнула до
сусідського двору й побачила, що посеред двору борсалася перина, а її
хазяйка верещала. Я кинулася до перини й перевернула її. Під периною
була нора, а мій песик борсався в перині. Я витягла Пообіцяла заплатити
за розірвану перину.
• Порівняти обидва тексти: чим вони схожі й чим відрізняються.
Визначити, який текст є близьким до тексту переказом.
? Прочитати текст.
Випадок на болоті
Вовки оточили лосиху на узліссі. їх було багато. Хижаки накинулися на
тварину. Але вони вмить були розкидані врізнобіч нищівними ударами
копит. На відкритому місці вовки не змогли узяти лосиху. Тоді вони
погнали її на болото, бо в болоті лосиха могла легко стати їхньою
здобиччю.
Лосиха пізно зрозуміла підступний намір нападників. Вона вскочила в
баговиння і втратила повороткість. Вовкам тільки цього і було треба.
Тоді приречена лосиха подала сигнал біди. Вона протяжно заревіла. Що тут
скоїлось! Загомоніла вся довколишня округа. Побратими лосихи почули її
поклик і поспішили їй на виручку.
Вовки вже обсіли свою жертву. Та над ними нависли грізні роги
рятівників. Вовки розбіглись.
Тим часом лосі обступили свою родичку. Вони запрошували її вийти на
сушу. Але бідолашна тварина не могла самотужки вибратись на берег. Тоді
лосі почали зализувати її рани.
За цим заняттям і застали їх лісники. Вони витягли поранену лосиху.
за О.Ємченком
• Дати відповіді на запитання:
— Де вовки оточили лосиху?
– Чому вовки погнали лосиху на болото?
Хто прийшов на допомогу лосисі?
? Скласти план і написати близький до тексту переказ.
Конструктивний метод (конструювання або переконструювання тексту). До
прийомів конструктивного методу належать логічні прийоми та ;вправи
(побудова роздумів, доказів, виправлення логічних помилок і помилок у
послідовності викладення думок тощо); прийоми та вправи, в основу;яких
покладено теорію тексту (складання текстів різних видів, редагування
власних текстів тощо).
Методисти зараховують до цього методу також і прийоми та вправи, | які
виконують підготовчу функцію у процесі навчання зв’язного мовлення
(словникова робота, робота зі словосполученням, робота з реченням).
До вправ конструктивного методу ‘ належать наступні вправи.
1. Розподіл тексту на складові частини.
Наприклад. Списати текст, розподіляючи його на абзаци.
2. Зміна мовного матеріалу (учні вносять певні зміни, що стосуються
форми чи структури мовних одиниць, їх семантики). Різновиди цієї вправи:
• доповнення тексту необхідними компонентами, які б завершили його
структурну організацію.
Наприклад. Прочитати основну частину тексту. Придумати зачин і кінцівку
тексту;
• розширення зв’язних висловлювань з метою збільшення його інформативної
місткості.
Наприклад. Написати творчий переказ тексту (із творчим доповненням);
• скорочення висловлювання чи окремих його компонентів.
Наприклад. Написати стислий переказ;
• заміна одних мовних або мовленнєвих елементів іншими.
Наприклад. Прочитати. Так чи не так? Як правильно? У зоопарку
У неділю я разом з бабусею ходила до зоопарку. Так чи не так? Як там
було цікаво! Так чи не так? Спочатку ми дивилися слона. Так чи не так?
Він плавав і пірнав у великому басейні. Так чи не так? Потім ми підійшли
до просторої клітки, в якій гралися маленькі ведмежата. Так чи не так?
Вони весело стрибали з гілки на гілку. Так чи не так? Я пригостила
малюків смачною морквою та капустою. Так чи не так? У невеличкому ставку
плавали лебеді, дикі качки, ґави та крокодили. Так чи не так? У клітці
поруч ревіли мавпи. Так чи не так? Які вони сильні та могутні! Справжні
царі звірів! Так чи не так? Мені дуже сподобалось у зоопарку.
• перебудова елементів (одиниць) висловлювання. Наприклад. Як треба
поставити абзаци, щоб вийшла
зв’язна розповідь?
Чудесні пташки
Зацвіли садки. Дуже рясно цвіли яблуні і біля бабусиної хатинки. Шпаки
поклювали на них усі кубельця гусені.
Яблуні щовесни рясно цвіли ніжним цвітом, та яблук на них родило мало,
бо листя об’їдала гусінь. А старенька бабуся не мала сил пооббирати
кубельця.
Петрик жив зі своїми батьками на околиці села. Якраз навпроти їхнього
будинку стояла невеличка хатиночка. У тій хатиночці жила старенька
бабуся. Біля її хати росли дві яблуні.
А восени на бабусиних яблунях вродило багато яблук.
Петрик зробив шпаківню і повісив на каштані. Настала весна. Прилетіли
шпаки й оселилися у Петриковій шпаківні.
Побудова висловлювань або їх елементів.
Відтворення деформованого тексту.
Наприклад. Прочитати. Чи може таке бути насправді? Списати текст,
позначаючи межі речень правильно.
Осінь у лісі заклопотано стрибає між гілками дерев. Білка тихенько
шарудить у траві. їжак скоро зариється у мул і засне до весни. Жабка
збирається відлітати у теплі краї. Зозуля блукає лісом, відшукує гриби.
Ведмідь думає, чи може таке бути насправді.
5.Навчальне редагування.
Наприклад. Прочитати текст.
Знайти в тексті речення, яке не відповідає темі тексту.
Як їжак до зими готується
їжачок лягає на землю та качається. А листя нанизується на його гострі
голки. Отак назбирає він листя та й несе до своєї домівки. Улітку їжачок
полює на комах, мишей. У нірці він скине листя на купу, трохи спочине й
знову береться до роботи. Бо любить їжачок у теплій постелі зимувати.
За М.Сингаївським
Наприклад. Прочитати текст. Визначити, які в ньому є недоліки. Списати
текст, уникаючи повторів слів.
Жирафи
Жирафи — найвищі тварини в світі. У жирафів довга шия, тому жирафи легко
дістають листя на високих деревах. Живуть жирафи тільки в Африці. У себе
вдома жирафи мандрують по рівнинах у пошуках їжі.
Слова для допомоги: у них, вони, ці тварини, ці велетні.
6. Навчальний переклад.
Творчий метод (більшість вправ цього методу виконується без зразка та
без конструктивних завдань). До творчих вправ методисти відносять усні
та письмові твори, імпровізацію, літературну творчість, драматизацію,
творчі перекази, словесне малювання.
Комунікативний метод (надає перевагу природним мовленнєвим ситуаціям або
близьким до природних, створеним штучно). Прийоми комунікативного
методу: створення мовленнєвих ситуацій або добір їх з життя, рольові
ігри, екскурсії, походи, картини живопису, спеціально організовані
спостереження, різноманітні види діяльності, які спонукають до
висловлювання, вигадування казкових сюжетів. Вправами цього методу є
відгуки про прочитане, листи, записки із вітанням, вибаченням,
оголошення.
Творчий і комунікативний методи, передбачають володіння учнями уміннями
розуміти тему твору, визначати її межі, вміти її розкривати;
підпорядковувати свій письмовий твір певному задуму, висловлювати в
ньому свою думку, власні емоції, ставлення до інших осіб та їхніх
вчинків, збирати, накопичувати матеріал, відбирати головне й другорядне
відповідно до теми й задуму; здійснювати мовну підготовку,
вдосконалювати, редагувати написане, перевіряти орфографію, пунктуацію.
Використана література
Методична розробка з читання.- Зап: ЗДУ, 2004.- 92с.
Бігич О.Б. Вправи з навчання техніки читання та письма українською мовою
у початкових класах.- К.: Ленвіт, 2006.- 64с.
Волкова Анжела Володимирівна, Одарюк Лариса Петрівна Навчальний посібник
з розвитку вмінь читання у дітей.- Запоріжжя: ЗДУ, 2000.- 40с
Хорошковська Ольга Назарівна, Воскресенська Наталія Остапівна, Свашенко
Алла Олександрівна Українська мова:Художнє слово. Читання.- К.: Промінь,
2004.- 160с.
Григорян Е.Я., Мурко І.І., Федоренко О.О. Навчальний посібник з розвитку
вмінь читання дитячої літератури..- Запоріжжя: ЗДУ, 2000.- 39с.
Методичні вказівки до читання українською мовою. ЗНУ, 2005.- 36с.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
