.

Роль жінки в релігії (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1021 12667
Скачать документ

Реферат на тему:

Роль жінки в релігії

ПЛАН

Вступ………………………………………………………………………3

1. Загальна характеристика ролі жінки в різних релігіях………………4

2. Роль жінки в християнстві…………………………………………….7

3. Роль жінки в мусульмано-арабських країнах……………………….11

Висновок………………………………………………………………….14

ВСТУП

Роль жінок в релігіях народів світу, особливо іудео-християнського
круга, здається не дуже значною тільки на перший, поверхневий погляд. Ми
не побачимо багато жінок серед найпоширеніших типів так званих
«релігійних людей», наприклад, серед пророків, святих, релігійних
реформаторів, засновників релігій або нових течій в релігіях. Трохи їх і
серед священнослужителів, дещо більше – серед ясновидиць, провидців,
магів.

Але така картина складається, якщо на релігію дивитися як на «соціальний
костюм, який можна зняти і змінити», слідуючи метафорі П.Сорокина. Якщо
ж мати на увазі глибинне, плотсько-емоційне переживання віри – а саме
воно складає корінне ядро релігії – це тут жінки виходять на перші ролі,
якщо і не дуже помітні, то незамінні.

Звернемося до соціально-психологічної типології релігійних осіб,
розробленої американським психологом Г. Олпортом в другій половині XX
століття. У ній виділено два основні типи. Для людей першого типу
релігія – спосіб досягнення життєвих цілей, зовнішніх по відношенню до
самої релігії, наприклад, кар’єри. Вони демонструють зовнішнє
благочестя, показуючи свою соціальну респектабельність; або шукають в
релігії перш за все функціональну корисність (душевний комфорт,
подолання негативних емоцій і тому подібне).

Для людей же другого типу релігія є самостійною і кінцевою цінністю, а
всі нерелігійні потреби відходять на другий план. Серед людей цього типу
переважають жінки. Релігія позбавляє їх від тривог і страхів, дає
відчуття радості і свободи і, кінець кінцем, допомагає реалізувати свої
вищі духовні потенції. Саме у релігії багато жінок знаходять
найголовніші ціннісні орієнтації, а Бог є для них тим необхідним, хоча і
віртуальним, співбесідником, до якого вони можуть звертатися у
внутрішньому діалозі. Індивідуальна релігійність жінок харчується
ззовні, в основному, через механізми церкви і общини і впливає на їх
соціально значущу поведінку.

1. Загальна характеристика ролі жінки в різних релігіях

Жінка й релігія – одне з найбільших парадоксальних відносин в історії
розвитку людства. В духовних аспектах усіх релігій жіноче начало
відіграє важливу, а іноді й провідну роль. Саме єдність протилежних
начал – чоловічого та жіночого – породжує все в суспільстві суще. Проте
у соціально-духовному аспекті майже у всіх релігіях з боку Церкви ми
віднаходимо ігнорування ролі жінки, розгляд її як другосортної, навіть
сатанинської, істоти, відведення їй другорядної ролі в релігійному
житті. Жінка не може бути служителем культу, їй відводять особливе місце
в храмі, обмежені її функції у системі богослужіння, вона постає
головною винуватицею гріха тощо. І це мало місце не лише в минулому, а
ще значною мірою по-своєму виявляється в кожній конкретній конфесії і в
наш час. З’ясування природи цього явища релігійних відносин не втратило
своєї актуальності.

Походження чоловічої та жіночої статі теж є результатом волі Бога. Якої
статі була перша людина? У віроповчальних системах релігій немає єдиної
відповіді. Можна виділити два підходи до вирішення цієї проблеми.
Традиційний підхід в іудеїв, християн та мусульман полягає в тому, що
першою людиною був чоловік, а пізніше з його ребра створено жінку.
Аргументом проти цієї точки зору є, наприклад, те, що одразу ж після
створення першої людини, ще до появи жінки, Бог благословив словами:
“Плодіться й розмножуйтесь”. Однак, іудейський філософ і богослов
Маймонід /Рамбам/ підкреслював, що немає суперечності в тому, що Бог
наказав плодитися й розмножуватися ще до появи жінки, адже сказав Бог це
саме чоловікові, а не жінці. Обов’язок чоловіка знайти собі пару і
наповнювати землю людьми. Чоловік виступає активною стороною створення
сім’ї. Чоловік шукає дівчину, знайомиться, залицяється, ініціює шлюб.
Дівчина не може відверто, відкрито шукати собі чоловіка, ініціювати
шлюб. Якщо вона і робить це, то опосередковано, завуальовано (через
одяг, макіяж, дорогоцінні прикраси, парфуми, багате придане тощо).
Чоловік, за вченням єврейських мудреців, зобов’язаний одружитись до 18
років, адже саме стільки разів за підрахунками іудейського богослова
Раші /1040 – 1105/ слово людина /Адам/ зустрічається в тексті книги
Буття до того місця, де сказано про створення жінки й передачу її Богом
чоловікові.

В іудаїзмі та християнстві поширений ще один підхід до визначення статі
першої людини. Спираючись на книгу Буття, де сказано, що “І Бог на свій
образ людину створив, на образ Божий її він створив, як чоловіка й жінку
створив їх”, богослови роблять висновок, що чоловік і жінка були
створені одночасно, єдині плоттю та душею, тобто перша людина була
двостатевою істотою – це були чоловік і жінка одночасно. Слово “Адам” у
перекладі з давньоєврейської означає “людина”, не є власним іменем
чоловіка і як ім’я зустрічається в Старому Заповіті лише тричі в книзі
Буття та один раз у книзі Товіта. В інших випадках “Адам” означає людину
взагалі. Про це свідчить у давньоєврейському тексті частка “ха”, а перші
звернення Бога були до людини взагалі.

Але якщо і чоловік, і жінка створені за образом і подобою Бога, то тоді
якої статі сам Бог? Він – чоловік, чи жінка? У первісних релігіях
домінуюче місце в сонмі богів займали боги жіночого роду: богині
домашнього вогнища, богині-прародительки, наприклад, у
ранньослов’янському пантеоні – Берегиня, Богиня Роду. Пізніше головними
богами стають боги чоловічого роду: Мардук, Зевс, Юпітер. Це було
притаманне також іудеям, чиєю священною книгою є Біблія. Як вважають
дослідники, Елохім, Ел (Ель) у євреїв, Аллах у мусульман – це форма
множини, що несе в собі пам’ять про політеїзм. Множина в поєднанні з
дієсловом та прикметниками в однині в Біблії й Корані вживалась при
виділенні з сонму богів одного, головного, свідчить про перевагу даного
божества над іншими. Більше двох тисяч років стать Бога в релігіях не
викликала сумнівів. З перемогою патріархальних відносин Бог був
чоловіком. В ХХ ст., із зростанням ролі жінки в суспільстві, релігії
чоловіча стать Бога була піддана сумніву і гостро постала проблема статі
Бога. Віруючі феміністки почали стверджувати, що Бог обов’язково має
бути жінкою. Тільки в цьому випадку він міг створити з нічого, тобто
родити із самого себе світ. Батько нікого й нічого не народжує, а тому
старшого Бога серед святої Трійці варто називати Богом Матір’ю. Другим у
святій Трійці, погоджуються феміністки, нехай буде чоловік – Бог Син.
Але третім у святій трійці, Святий Дух, – теж жінка. І в Біблії Святий
дух (руах) – це іменник жіночого роду. У грецькій мові “Дух”(“Пневма”)
теж жіночого роду, отже Святий Дух – це Вона, а не Він.

У дискусіях навколо статі Бога висувалися й інші припущення. Так,
прихильники монотеїзму твердили, що Бог – один. А оскільки цей Бог
створив за своїм образом та подобою і чоловіка і жінку, то в ньому
одночасно присутні ознаки чоловіка й жінки. Отже, із точки зору
антропології, Бог – гермафродит. Компромісною є пропозиція вважати Бога
безстатевою істотою, але все ж переважає в богословських дискусіях на
сьогоднішній день патріархальна думка, що Бог – чоловік.

2. Роль жінки в християнстві

В християнській традиції існує дві протилежні тенденції у ставленні до
жінки: її поклоняються, в образі Божої Матері, вшановують
жінок-мироносиць, яким першим з’явився воскреслий Христос, шанують жінок
святих та великомучениць. З іншого боку жінку вважають ближчою до
потойбічних сил, вона ціль спокуси, вона створена з Адамового ребра,
нечиста і неповноцінна, а найголовніше винна, бо через неї сталося
вигнання з раю. Небажання чоловіка відповідати за свої вчинки і свій
вибір має досить давню історію.

Жінка належить чоловікові, своїм дітям і сім’ї, а потім вже самій собі,
якщо вистачить сил і часу життя. Чоловік давав їй якісь права чи то
політичні чи то у власному домі і фінансові важелі впливу на жінку були
ніжнішими з усіх.

Зараз змінюється до навпаки, і це нагадує якусь химерну помсту, Божу
кару. В ситуації виживання жінка виявилася більш витривалою і
відповідальною. Вона взяла на себе все, що можна і трохи більше. І знову
вона має забути про себе, бо цього вимагає від неї сім’я. Світ
несправедливий до жінки, до її особистості, до її власного “Я”.
Підміняючи її власний світ світом речей: одягу, косметики, усього, що
слугує чи то комфорту сім’ї, чи то прикрашає її знову ж таки роблячи
привабливою для когось іншого. Виступаючи хранителькою необхідних
дрібничок для інших, потрапляючи в рабство до речей (бо речи справді
вміють керувати нашими бажаннями) – вона намагається забути про інше –
про те що дозволила вкрасти свій власний світ, свою свободу.

Світ належить чоловікам. Бо інакше як пояснити таку нав’язливу рекламу
тютюну, алкоголю – нема нічого смішнішого ніж реклама горілки – але
найголовніше, то реклама насолоди, переконування у безпеці і
нормальності коротких, багато-кількісних та бездуховних сексуальних
контактів.

Залишаючи напризволяще свою дитину жінка занапащає душу і Господові нема
потреби її карати – скоріше це духовне самогубство, як чоловік, що не
піклується про нащадків звершує самогубство соціальне. Після того, як
Христос повернув Марії Магдалені її втрачену душу, вона навряд чи змогла
повернутися до ремесла повії, ні до розп’яття, ні після нього.

Яка альтернатива може бути протиставлена цій спокусі насолодою і
вседозволеністю, що тягне за собою біль і самотність як для чоловіка,
так і для жінки? Час змінюється і змінює все. Мода на розбещеність
вочевидь зміниться модою на цноту. Але це час нашого життя і іншого в
нас не буде.

3/4

r

t

?

1/4

3/4

??????????????ку, прикраси, подорож. Але яка б не була покірна жінка –
чоловік завше відчуває неспокій і небезпеку, коли поряд знаходиться
Вона, та яку він бажає. І те відчуття насправді поклик безодні, що її
жінка носить у собі повсякчас.

Колись Бог Творець поринув у безодню щоб вихопити з неї світ. Чи це не
вимагало мужності? Хоча Бог не може бути сміливим чи боягузливим, бо в
ньому є все. Але прірва небуття була невимовно глибокою, і вона не мала
нічого: ні кінця ані початку, ні темряви ні світла. Та її сила
створюватись була адекватна його здатності творити.

Жінка нечиста для недостатньо мужніх і небезпечна для дурнів. Бо вона
дійсно ближча до землі, до чарів, до невимовного. До того ж вона
самодостатня і не потребує доказів своєї цінності. Тому вона може
терпіти приниження роками і десятиліттями, не здуріти, там де чоловік не
виживе і неділю. Але якщо вже прийде край цьому майже божественному
терпінню – то дія вже буде не оберненою. Чоловікові задля самоповаги
потрібні маленькі, чи то великі перемоги, підкорення вершин, вияви уваги
та підтримки, без цього він не може жити, бо ламається його внутрішня
структура. Жінка не потребує поваги аби жити, тобто вона може її мати, а
потім скинути наче стару одежину, забути і піти. Але саме повага і
вдячність близьких додає сил, щоб їх знову і знову спрямувати на благо
сім’ї, допомагає втриматись при денному світлі.

І все ж безодня у грудях кличе її то розвертаючись на весь світ, то
сходячись до невеличкої тріщинки, що проходить через самісіньке серце.
Той поклик невимовного лунає і тоді жінка не належить чоловікові,
вислизає з його рук душею і тілом.

Але саме звідти з безодні небуття, чоловік і жінка мають змогу вихопити
дітей. І саме бажання і кохання одне до одного допомагають їм втриматися
на тонесенькій павутинці усвідомлення, щоб злетіти над проваллям і
повернутися звідти з дорогоцінною здобиччю.

Важко охопити самотність єдиної істоти, яку найвища мить насолоди
розриває навпіл, розкидаючи по різнобічча самотності, обертаючи повноту
на пустку, чи то пастку від “усього” до “нічого”. Лише ніжність чоловіка
до жінки, наче милість переможця до переможеної, лише погляд в очі
допоможуть пережити цю мить і відродитися для нового дня і нової ночі
разом. Бо пара, то завжди самодостатність, замкнутість один на одному і
прояв цієї самодостатності саме погляд очей в очі, проникливий,
зацікавлений, теплий погляд. Не можна карати очима, особливо дитину, бо
це руйнує довіру, відносини, почуття безпеки поряд, руйнує все…

Коли новонароджена ловить ротом материнські груди, коли її на вустах
з’являються мозолі від сили і відчаю бажання вижити, даючи при цьому
матері справжню насолоду, коли вона вперше посміхається – не будьте
наївними, в ній промовляє невимовне. Ваша ласка і турбота їй потрібні
аби втриматися у світлі дня, аби прірва не поглинула її дочасно, бо
острах підказує їй, що вона ще не досить готова для цього зльоту.

Чому так мало жінок вчених, політиків, письменниць в порівнянні з
чоловіками? Чи не тому, що маленькі рученята немовлят, їх невиразні ще
очі застять жінці весь світ, який звужується до розмірів колиски, чи
може колиска стає великою, величезною наче Всесвіт? І жінка знаходить
собі забаву – колихати своє немовля, свій світ, своє у плоть і кров
переплавлене кохання.

Діти не стільки кохають нас скільки потребують. Це батьки приречені на
кохання до своїх немовлят, дошкільнят чи підлітків, бо вони впіймали нас
своїми маленькими рученятами і забули відпустити. Ми кохаємо їх, але не
маємо права заступати їм світло, бо належачи своїм дітям ми навряд чи
маємо на них якісь права. Вони належать Богові, світу, країні в якій
живуть, вони належать Богові і самим собі, якщо це їм вдається, а також
своїм друзям, коханим, власним сім’ям і це правильно. Що ж залишається
жінці окрім мудрості сили та терпіння, яких вимагає від неї світ увесь
час? Дружні, довірливі стосунки з близькими, стосунки з Богом і те
невимовне, що вона носить у грудях.

Найнещадніше створіння, те що злякалось, підкорилось, повірило у власну
слабкість і загубило свій світ, цілий світ запашний і привабливий наче
щойно дозріле яблуко.

Отже, я вважаю, що саме така роль жінки в релігії християнства, тобто
майже у всьому домінуючому політично і соціально світі.

3. Роль жінки в мусульмано-арабських країнах

Оскільки в арабських країнах релігія дуже сильно впливає на буденне
життя, тому і всі соціальні процеси тут мають насамперед релігійний
характер.

У мусульманському світі жіноче питання здобуває особливу гостроту.
Більшість країн, одержавши незалежність, знаходяться на другому етапі
визвольного руху. Цей період насичений подіями, у яких виявляється
активність усіх прошарків суспільства, у тому числі і жінок. Мова йде
про ліквідацію наслідків колоніального минулого. В обговоренні всіх цих
питань не остання роль належить жінці, що колись не мріяла вийти за межі
будинку і родини. Однак, незважаючи на самітницький спосіб життя й
удавану ізоляцію від суспільно-політичного життя, жінки арабських
держав брали активну участь у національно-визвольному русі. Так,
наприклад, алжирські жінки знаходилися разом з чоловіками в
партизанських загонах. Туніські жінки шили одяг для бійців, доглядали за
пораненими.

Після перемоги національно-визвольних революцій у багатьох арабських
країнах питання про емансипацію жінок стало набирати силу. Становище
арабських жінок із усією гостротою було розглянуто на перших двох
конференціях солідарності народів Азії й Африки в 1957- 1958 роках.
Делегати конференції у своїх виступах і резолюціях з питання про
становище жінок указували на те, що жіноче питання неможливо вирішити
доти, доки не буде вирішене питання про вільний і незалежний шлях
розвитку тієї чи іншої країни.

Важливим кроком на шляху розгляду жіночого питання стало проведення в
Бейруті в 1974 р. семінару, присвяченого проблемі положення жінок у
законодавстві арабських країн у світлі міжнародних угод укладених в
межах Організації Об’єднаних Націй. У його роботі взяли участь
представники 12 арабських країн. Обговорювалися три проблеми: 1) жінка і
праця; 2) жінка і закони, що регулюють цивільний стан; 3) жінка і
політика. Були розроблені і прийняті 30 рекомендацій, що зводилися до
наступного: дотримуватися принципів рівності чоловіків і жінок у галузі
трудових відносин; установити мінімальний вік для вступу в шлюб
(дівчинам – 18 років, юнакам – 21 рік); надати дівчині право самій
вирішувати питання про заміжжя; заборонити полігамію; визнати за жінкою
право брати участь у політичній і профспілковій діяльності.

Позитивне: у даних документах уперше положення жінки розглядається в
соціальному плані. Негативне: немає ні слова про перегляд і ліквідацію
законодавчим шляхом ісламських уявлень про жінку, крім того, дані
резолюції носять рекомендаційний характер.

У конституціях арабських держав проголошується принцип рівноправності, а
в деяких з цих держав (Єгипет, Лівія, Алжир, Марокко) беруть на себе
охорону родини і надають жінкам політичні права.

В арабських державах, що одержали незалежність, відбуваються глибокі
соціальні процеси. Час усе активніше висуває в суспільному житті жіноче
питання, як проблему величезної соціальної важливості. Враховуючи
необхідність країн, що розвиваються, у новому осмисленні ролі жінки в
суспільстві і родині, мусульманські ідеологи дуже часто висловлюються з
жіночого питання. У засобах масової інформації йде ідеологічна боротьба
навколо цієї проблеми. Головним під час обговорення є питання про те, чи
можливо надати мусульманській жінці права і волю західноєвропейського
зразка. При розгляді питання необхідно враховувати глибоко сталі в
суспільній свідомості і повсякденному житті релігійні уявлення про роль
жінки насамперед як охоронниці домашнього вогнища, хоча Коран і шаріат
визнають за жінкою визначені соціальні права й обов’язки.
Фундаменталісти (прихильники строгих консервативних позицій) виступають
проти надання мусульманкам рівних прав з чоловіками у всіх сферах
суспільно-політичної діяльності. Вони посилаються на Коран і вимагають
відновити його законоположення щодо жінок. Модерністи висловлюються за
пристосування Корана до нових, сучасних вимог. Однак і ті й інші,
заявляють про те, що в ісламі жіноче питання вирішено ідеально.
Мусульманські ідеологи дискутують з багатьох злободенних тем: чи може
жінка працювати поза будинком, і якщо так, кому належить її заробітна
платня; чи може жінка одержати професію й освіту; з питання укладання і
розірвання шлюбу, тощо.

Повній участі жінок у сфері суспільного виробництва, у сфері політичного
життя своїх держав, у сфері культури заважають не тільки релігійні
догми, що зберігалися століттями, але і низка об’єктивних причин,
пов’язаних із залишками колоніалізму, з відсталим розвитком національної
економіки і з дискримінацією в оплаті праці. Ще є дуже сильні забобони,
що зміцнилися в поглядах на жінку і жіночу працю. Однак, погоджуючись з
тим, що зростаючий рівень життя не може забезпечити один чоловік, а
також з огляду на те, що розлучених жінок стає усе більше, мусульманські
ідеологи-модерністи змушені розробити концепцію, яка виправдовуватиме
процес залучення жінки до праці. Серед причин, що заважають жінці гідно
реалізувати себе, слід також зазначити масову неграмотність.

Незважаючи на ряд прийнятих ООН і урядами деяких арабських країн
документів про рівноправність жінок у родинно-шлюбних відносинах,
фактично можна сказати про дискримінацію жінок з цього питання. Так,
чоловік платить викуп за дружину і вона стає його власністю, що
перетворює жінку в предмет торгу. Також чоловіки зловживають своїм
правом на розлучення.

Як висновок: свідченням пробудження мусульманських жінок і прилученням
їх до суспільно-політичного життя є факти скликання з’їздів жінок,
створення жіночих організацій, вироблення політичних резолюцій і
рекомендацій з вимогою широких демократичних свобод і визнання за жінкою
права на працю, утворення, перегляд існуючого родинно-шлюбного права.
Також необхідно відзначити проведення дискусій зі становища жінок у
засобах масової інформації з закликом переглянути ісламські закони, які
регламентують життя мусульманок з урахуванням сучасних реалій і віянь
часу.

Висновок

Якщо говорити про роль жінки взагалі, а будь-яка релігія – це не що
інше, як віддзеркалення даного конкретного суспільства, то і в багатьох
релігіях є різні моделі відношення до жінки. Тому стригти під одну
гребінку всіх не особливо розумно.

PAGE

PAGE – 14 –

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020