.

Оцінка роботи легкої промисловості як складової частини виробничої сфери регіону (Рівненська область) (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
371 6327
Скачать документ

Реферат на тему:

Оцінка роботи легкої промисловості як складової частини виробничої сфери
регіону (Рівненська область)

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………..3

Означення легкої промисловості і особливості розміщення……..5

Легка промисловість в Україні і Рівненській області……………9

Наслідки для легкої промисловості від вступу до СОТ………….16

Висновок…………………………………………………………………..20

Список літератури…………………………………………………………21

ВСТУП

Актуальність даної теми обумовлена тим, що легка промисловість є однією
з найважливіших серед галузей виробництва непродовольчих товарів.
Продукція галузі йде на задоволення потреб населення, забезпечуючи його
тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, а також
використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини і
допоміжних матеріалів (у харчовій, машинобудуванні та ін.).

Говорячи про легку промисловість важливо одразу відзначити дві її
економічні особливості: по перше це галузь яка сильно залежить від
сировини, а по друге підприємства легкої промисловості можуть швидко
перепрофілюватись без значних затрат і давати швидкий прибуток.

До галузі легкої промисловості України належать двадцять підгалузей.
Проте виробництво товарів не задовольняє потреб населення України,
продукції підприємств не може на належному рівні конкурувати з
іноземними виробника і, як наслідок, поступове скорочення обсягів
реалізації вітчизняної продукції. Базовою проблемою для легкої
промисловості сучасної України є відсутність державної підтримки.

У рівненській області до часів незалежності діяв найбільший в Європі
льонокомбінат. Що сталось з цим гігантом і які можливі для нього
перспективи досліджено нами у розділі 2 цієї роботи.

Також, плануючи розвиток легкої промисловості, потрібно враховувати
такий зовнішній чинник як вступ до СОТ. Які наслідки це матиме для а
галузі їх позитивні і негативні аспекти ми плануємо розглянути у даній
роботі.

1. Означення ЛП і особливості розміщення

ЛП(далі – ЛП) – сукупність спеціалізованих галузей промисловості, що
проводять головним чином предмети масового споживання з різних видів
сировини. ЛП займає одне з важливих місць у виробництві валового
національного продукту і грає значну роль в економіці країни. ЛП
здійснює як первинну обробку сировини, так і випуск готової продукції.
Підприємства ЛП проводять також продукцію виробничо-технічного і
спеціального призначення, яка використовується в меблевій, авіаційній,
автомобільній, хімічній, електротехнічній, харчовій і інших галузях
промисловості, в сільському господарстві, в силових відомствах, на
транспорті і в охороні здоров’я.

Однією з особливостей ЛП є швидка віддача вкладених засобів.
Технологічні особливості галузі дозволяють здійснювати швидку зміну
асортименту продукції, що випускається, при мінімумі витрат, що
забезпечує високу мобільність виробництва.

ЛП об’єднує декілька підгалузей. Розгалуженість ЛП зображено на малюнку
1.

Ефективність галузі залежить від багатьох економічних факторів та
раціонального розміщення її підприємств. Для ЛП характерна менш
виражена, порівняно з іншими галузями, територіальна спеціалізація, бо
практично в кожній області є ті чи інші її підприємства.

ЛП представлена в кожному економічному районі доповнюючи
виробничий профіль території, хоча є і історично спеціалізовані
райони, що склалися, і центри розвитку промисловості. Вона
належить до найбільш трудомістких галузей, задовольняє потреби населення
в товарах першої необхідності. Тому головний чинник розміщення
підприємств текстильної і трикотажної промисловості — наближення
виробництва до трудових ресурсів і споживача.

Фактори розміщення підприємств даного комплексу різноманітні, проте
можна виділити головні:

– сировинний, який впливає на розміщення підприємств з первинної
переробки сировини: наприклад, льонопереробні фабрики розміщені в
районах вирощування льону, вовняно-миючі підприємства – в районах
вівчарства, підприємства з первинної обробки шкіри – біля
м’ясокомбінатів;

– споживчий, так як готова продукція деяких підгалузей легкої
промисловості менш транспортабельна порівняно з напівфабрикатами.
Наприклад, дешевше постачати пресований бавовник-сирець, ніж бавовняні
тканини;

– трудоресурсного забезпечення, який передбачає наявність професійно
підготовлених трудових ресурсів, бо всі галузі легкої промисловості
працеємні. Історично склалось так, що в її галузях використовується
переважно жіноча праця (до 90%). Проте в регіонах необхідно враховувати
можливість використання і жіночої, і чоловічої праці (тобто, розвивати
легку промисловість у районах зосередження важкої індустрії і
навпаки)[2].

Нині на розміщення легкої промисловості великий вплив справляє
науково-технічний процес. Це відбивається, перш за все, на концентрації
текстильного виробництва, зміні його сировинної бази. Натуральні волокна
поступово витісняються хімічними. Велика кількість тканин виробляється
із сумішей натуральних і хімічних волокон.

Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на
сировину і споживача, взуттєве і швейне – на споживача, лляне – на
сировину.

ЛП характеризується глибокими зв’язками зі всіма галузями економіки
і перш за все з сільським господарством, особливо на стадії
первинної обробки сировини. Окрім сільського господарства сировинною
базою для ЛП служить хімічна промисловість, що поставляє синтетичні
волокна, штучні шкіри, фарбники, а також м’ясна промисловість,
що дає шкіри. Машинобудування забезпечує галузь різноманітним
устаткуванням, паливно-енергетичне господарство сприяє нормальному
функціонуванню підприємств. У свою чергу, ЛП забезпечує всі
галузі народного господарства продукцією виробничого значення.

Провідне місце у текстильній промисловості належить бавовняній
промисловості, яка випускає половину всіх тканин, що виробляються. У
структурі бавовняної промисловості представлені такі виробництва:
прядильна, ткацька, крутильно-ниткова, фарбувально-обробна. В Україні
працює два великих бавовняних комбінати (Херсоні та Тернополі),
бавовняно-прядильний комбінату Донецьку,

Традиційною галуззю ЛП є вовняна, яка здійснює первинну обробку вовни,
виготовляє пряжу та вироби з неї, вона виробляє 7% усіх тканин держави.
Фабрики цієї галузі розміщені у Чернігові, Харкові, Сумах, Дунаївцях,
Одесі. Досить великого поширення набуло виробництво килимів і килимових
виробів з вовни та синтетичних волокон. Підприємства розміщенні у Києві,
Богуславі, Черкасах.

Шовкова промисловість виробляє хімічні волокна, які майже витіснили
природний шовк сирець (20,5% усіх тканин держави). У Києві випускають
крепдешин та креп-жоржет з натурального шовку, у Черкасах – тканини з
штучних та синтетичних волокон, у Луганську – меланжеві шовкові тканини,
у Києві, Лисичанську – шовкові тканини технічного призначення

Найбільшою підгалуззю ЛП є трикотажна. В Україні переважає виробництво
білизняного трикотажу і панчішно-шкарпеткових виробів. Виробництвом
трикотажних виробів виділяються Донецька, Київська, Полтавська,
Луганська області.

Конопляно – джутова окрім привізного джуту та волокон коноплі
використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна
(Одеська джутова фабрика та Харківський завод).

Друге місце в структурі ЛП посідає швейна. Підприємства цієї підгалузі
розміщуються у районах споживання, здебільшого у великих містах:

Київське виробниче об’єднання швейної промисловості “Україна”;

Львівська фірма “Маяк”;

Харківська швейна фабрика ім. Ю. Р. Синякова;

Третє місце належить шкіряно-взуттєвій та хутровій підгалузям. Сировиною
для них служить природна шкіра свійських, диких і морських тварин, хутро
натуральне і штучне. Підприємства шкіряної промисловості розміщенні у
Києві, Харкові, Львові. Зі шкіряною підгалуззю тісно пов’язана взуттєва
промисловість. Усього в Україні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих об’єднань
і підприємств. Найбільші об’єднання взуттєвої промисловості розміщенні в
Луганську, Львові, Харкові, Києві, Хмельницькому. Хутрова підгалузь
займається переробкою хутрової, овечої сировини та штучного хутра
(Харків, Балта Одеської області, Красноград Харківської області, Львів,
Одеса, Тисмениця). Хутровими промисловими звірами є лисиця, куниця,
видра, норка Головні центри хутрової промисловості — Харків,
Красноград, Тисмениця [2].

Трикотажна промисловість має власну сировинну базу і представлена
підприємствами Києва, Харкова, Львова, Одеси, Житомира, Миколаєва,
Сімферополя, Чернівців, Донецька, Дніпропетровська, Луганська. Панчішні
фабрики знаходяться у Харкові. Житомирі, Чернівцях, Львові .

Перспективи розвитку ЛП, пов’язані з ринковими перетвореннями в Україні.
ЛП належить до найбільш мобільних галузей господарства, що в стислий
строк спроможна при невеликих капіталовкладеннях розширити виробництво,
повернути інвестиційні кошти і надати поштовх розвитку іншим важливим
галузям. З іншої сторони легка промисловість сильно залежить від
сировини: зараз більшість підприємств працює на давальницькій або на
імпортній сировині, що не дозволяє випускати більшість видів продукції
через значну собівартість. Допоки не буде вирішена сировинна проблема –
галузь буде знаходитись на одному рівні.

2. ЛП в Україні і області

Україна має один з найбільших у Європі комплекс підприємств легкої
промисловості, і це в економіці України залишається важливою ланкою, яка
вирішальною мірою визначає соціально-економічне становище суспільства та
національну безпеку держави.

Легка промисловість — це багатогалузевий комплекс, який має 17
підгалузей, налічує близько 4,5 тис. підприємств, з них понад 800
великих і середніх. В легкій промисловості на даний період працює 147,2
тис. працівників, або 5 відсотків чисельності працюючих у промисловості.
Майже всі підприємства приватизовані і мають статус різних форм
власності (акціонерна, колективна, приватна та ін).

Легка промисловість традиційно зорієнтована на виробництво продукції для
споживачів внутрішнього ринку. Однак кризові явища 90-х років,
відсутність власної сировинної бази, недоступність банківських кредитів,
низька платоспроможність населення змусили підприємства шукати ринок
збуту в інших країнах і, як результат — за офіційними даними, експорт
продукції легкої промисловості за 2004 рік перевищив імпорт на 12,4
відсотка. Продукція багатьох українських підприємств легкої
промисловості вже сьогодні відома на світовому ринку і здатна скласти
конкуренцію за світовими стандартами.

Проте на сьогодні 93 відсотки швейних виробів, 52 відсотки тканин, 89
відсотків трикотажних виробів, 55 відсотків взуття і 32 відсотки
панчішно-шкарпеткових виробів виготовляються за давальницькою схемою, на
їх виконанні задіяні майже 103 тисячі працюючих, що становить 70
відсотків усіх працюючих у галузі легкої промисловості.

Ринок продукції ЛП за часів СРСР завжди відрізнявся стабільністю попиту.
Продукція, яка випускалась фабриками України не довго затримувалася на
полицях в магазинах, і, здебільшого, якісні товари були дефіцитними.
Однак, після розпаду СРСР ситуація змінилася, що вилилося у наступні
наслідки для ЛП:

впала купівельна спроможність населення

відкрита ринкова економіка зумовила конкуренцію

значно зросла вартість поставок сировини з країн СНД

скоротилася державна підтримка промисловості

Основним гальмуючим чинником для ЛП України є сировинна проблема, яка
спричинює наступні наслідки: праця на давальницькій сировині яка збіднює
виробника, залежність від поставок сировини, висока собівартість від
виготовлення продукції з імпортної сировини. ЛП для успішного розвитку
має вирішити ряд наступних завдань:

формування і розміщення державних замовлень та контрактів;

координація діяльності підприємств;

розроблення цільових програм перспективного розвитку нових видів
сировини;

збалансування розвитку підгалузей;

розширення сировинної бази;

ліквідація диспропорції у окремих підгалузях;

розвиток машинобудування для ЛП.

Згідно зі статистичними даними, в Україні одяг виробляють більше 1000
підприємств, з них кількість великих фабрик (понад 100 працівників)
перевищує 300. Через роздрібну торговельну мережу країни щорічно
реалізується одягу більш ніж на 350 млн. грн.

Сьогодні в галузі ЛП здійснюються процеси структурної перебудови,
міняються методи керівництва, форми власності, асортименти, організація
й технологія виробництва, розробляються способи оптимізації витрат.
Одним зі шляхів виживання й підтримування підприємств є робота на
давальницькій сировині. Давальницькі схеми стали популярними у
вітчизняній легкій промисловості з 90-х років. За різними оцінками, від
70 до 95% швейної продукції в Україні виготовлено за такими схемами.
Замовники – компанії із країн Європи й Північної Америки – надають
українським підприємствам свій матеріал і свої моделі, оплачуючи по
місцю виробництва тільки трудові витрати. Таким чином, останнім часом
вітчизняні підприємства викликають певний інтерес із боку іноземних
інвесторів. Вийшовши на світовий рівень технології виготовлення і якості
продукції, підприємства одержали визнання таких провідних фірм миру як
HUGO BOSS, VIDIONE, VULDI. Але, як вже було зазначено, давальницька
сировина має багато негативних наслідків.

Що до більш конкретних проблем і їх рішень у легкій промисловості то ми
знайшли одну цікаву статтю [3], у якій проводиться аналіз всеукраїнської
наради з питань розвитку легкої промисловості за участю прем’єр-міністра
України Юлії Тимошенко. Враховуючи актуальність матеріалу у статті ми
вирішили зробити її стислий реферат у цьому розділі, він поданий нижче.

Площі вирощування льону, порівняно з 80рр скоротились майже у 20 разів,
так само скоротилось вирощування коноплі, вівчарство. Відповідно і спад
у обсягах виробництва: у 1990 році ЛП забезпечила 10% усього
промислового виробництва, а у 2007 цей показник не склав і 1%. За
неповні 20 років українське виробництво тканини скоротилося в 11 разів,
сорочок — у 19, суконь і сарафанів — у 60, а виробництво дитячого одягу
взагалі опинилося поза увагою статистики. На початку 90-х років у сфері
працювало 750 тис. чоловік, а зараз уп’ятеро менше.

Основною проблемою сучасної ЛП учасники конференції визначили
контрабандний ввіз одягу як нового так і секонд-хенду: «чоловічі костюми
завозять у мішках із-за кордону по 8 грн., шкіряні туфлі — до 10 грн. за
пару». За інформацією уряду, легальний імпорт у першому півріччі 2008
року порівняно з відповідним минулорічним періодом зріс на 72%. Проте
такий прорив, як зазначила Юлія Тимошенко, — «лише один відсоток
виведеної на світло контрабанди».

Для підтримки національного виробника учасники конференції пропонують
зменшити податкове навантаження на виробників, здійснювати повне
відшкодування ПДВ при експорті (а значну частину продукції українські
виробники збувають саме за кордоном), боротися з тіньовим імпортом
продукції ЛП в Україну.

Як підсумок можна сказати що у багатьох державах швейна і взуттєва
індустрія дали поштовх відродженню національної економіки. Італія,
Китай, Японія, Південна Корея. І хоча наша легка промисловість має
значні перспективи для зростання (місткість внутрішнього ринку одягу і
взуття — 50 млрд. гривень щороку) поки що ці перспективи не цікавлять
уряд.

Для більш детального аналізу стану галузі, її динаміки розвитку від 1991
року до сьогодення ми склали таблиці на основі статистичних даних по
промисловості (таблиця 1).

Таблиця 1

Індекс обсіяв виробництва продукції галузями ЛП

(до попереднього року, %)

$

H

t

v

|

~

?

?

&

~

?

?

?

?

?

?

?

?

?

 

c

¤

¦

??????¦

?

hOeh

ho

????’?7,2

Виробництво шкіри, виробів з шкіри та інших матеріалів 191,3 174,4 116,5
117,2 91,2 157,1 112,5

ЛП Рівненської області 127 99 80 175 105 102 101

Вибір саме цього часового періоду для аналізу обумовлений тим, що до
2000 року розвиток обсягів виробництва ЛП характеризується скороченням
за усіма видами продукції. Найбільше скорочення обсягів виробництва
відбулося в період 1990-1995 роки: сукупне виробництво товарів легкої
промисловості скоротилось за окремими підгалузями більш ніж в 10 разів,
поступове гальмування темпів скорочення спостерігається до 2000 року,
починаючи з якого за деякими підгалузями спостерігається зростання що
відображено у високих індексах обсягів виробництва продукції у 2001
році. Після 2001 року відбувається зменшення обсягів виробництва, з
поступовою його стабілізацією. У 2007 році значно скоротились обсяги
текстильного виробництва. Умовний «Пік» виробництва легкої промисловості
у рівненській області припадає на 2004 рік, що зумовлено передусім
приходом інвестора до колишнього гіганту легкої промисловості
«Рівненський льонокомбінат» і запуск його виробництва.

Проаналізуємо структуру виробництва ЛП за групами товарів порівнюючи
показники із рівнем виробництва 1990 і 1995 років.

Таблиця 2

Аналіз обсягів виробництва продукції ЛП за групами товарів

  1990 1995 2003 2004 2005 2006 2007 2007/1990 %

Тканини, млн. м2 1210 169 76,3 108 114 99,9 114 9,421488

Трикотаж, тис. шт. 351000 27000 3803 4666 4452 5926 4174 1,189174

Вироби панчішно-шкарпеткові трикотажні машинного чи ручного в’язання,
млн. пар 443 119 43,3 51,4 55,5 53,8 60,3 13,61174

Взуття, млн. пар 196 20,6 20,3 21,7 20,5 21,2 22,5 11,47959

Ковдри та пледи, тис. шт. — — 73 117 108 328 366  

 

 

 

Білизна постільна тис.шт. — — 74 176 223 411 282

Светри, джемпери, пуловери, жилети та аналогічні вироби машинного чи
ручного в’язання, тис. шт. — — 6324 5029 4964 4753 3849

Куртки теплі типу “анорак” (включаючи лижні), плащі та куртки
вітрозахисні та вироби аналогічні чоловічі та хлопчачі, — — 0,7 4,4
10 36,3 48,7

Власне, показники в таблиці говорять самі за себе, таке падіння обсягів
виробництва відбулося за вже згаданими вище причинами. Якщо ж відкинути
показники 90-х років, то в цілому ситуація не така вже й катастрофічна,
поступово зростають обсяги виробництва, реалізації продукції у
відпускних цінах підприємств ЛП у 2007 році склала 319910,3грн. Загалом,
поступово, вітчизняна легка промисловість виходить з кризового стану,
хоча сподіватись на доведення обсягів виробництво до союзних показників
марно, та й чи варто? Вагоме значення у сучасній ЛП відіграє таке
поняття як мода, масове виробництво однотипного одягу лишилось в
минулому, ринкові умови вимагають від підприємств промисловості
виготовляти широкий асортимент різноманітних і унікальних товарів. На
перше місце виходить якісь і споживчі особливості продукції а не обсяги
виробництва.

Оскільки на теренах рівненської області легка промисловість була
представлена в основному льонокомбінатом, ми пропонуємо провести
дослідження його діяльності за часів незалежної України.

Наприкінці дев’яностих льонарська галузь стала занепадати, один за одним
зупинялися переробні підприємства (в нашій області з десяти льонозаводів
залишився один у Сарнах, який сьогодні не працює). Сировину на
підприємство завозили не лише з Рівненщини, де працювало десять
льонозаводів, а й з багатьох інших областей. Водночас почався занепад
текстильних підприємств. Держава перестала дотувати виробництво
довгунця. Тому переробники змушені були працювати на завізній
закордонній сировині. І ще один наслідок: простирадло, виробництва
Рівненського льонокомбінату, стало коштувало в Рівному дорожче, аніж
турецьке, завезене з оптового ринку Чернівців[4]. Приватизацію
комбінату, за оцінкою місцевих аналітиків, було проведено за схемою
«заглушити конкурента». Рівненський льонокомбінат, який славився на весь
світ своєю продукцією, був вимушений на чотири роки зупинити
виробництво.

Від банкрутства комбінат врятував ТзОВ “Лінен Фореве”. Саме ця фірма у
2003 році взяла в оренду виробничі потужності ВАТ “Рівнельон”, що є
правонаступником Рівненського льонокомбінату. За чотири роки інвестори
вклали у відродження зупиненого текстильного гіганта понад три мільйони
доларів. Було створено 850 нових робочих місць, проведено ремонт та
відновлення технологічного устаткування, теплових та енергетичних
комунікацій, технологічних процесів по виробництву пряжі та тканин. У
2006 році обсяг виробництва технічних тканин становить 180 тис. кв.м,
побутових – 80 тис. кв.м., 54 артикули нараховує асортимент тканин. А це
– брезентові парусини, тканини білі гладкофарбовані та жакардові,
скатеркові, рушникові, платтяні та сорочечні тканини, штучні вироби:
півковдри, наволочки, рушнички, серветки, скатертини з серветками [5].
Тобто загалом справи йшли не погано. Але поступово виробництво
скорочується: судові процеси по визнанню льонокомбінату банкрутом
гальмують виробництво, підривають довіру до підприємства, а також є
кілька організацій, які мають бажання виступити санаторами.

Завершились судові процеси, і як результат: конкурс з продажу ВАТ
„Рівнельон” проведено 9 квітня 2008 року, в Рівному. Стартова ціна
льонокомбінату становила 19 мільйонів гривень. Остаточною виявилася 24
мільйони. Її запропонував бізнесмен з Хмельницького Олег Червонюк.

За три місяці після придбання майнового комплексу ВАТ “Рівнельон” новий
власник колишнього промислового гіганта — бізнесмен з Хмельницького Олег
ЧЕРВОНЮК — продовжує випуск технічних тканин та розпочав ремонт
приміщень. Він вже виплатив сплатив усю суму і виконав усі поставлені до
нього вимоги. Зараз льонокомбінат працює на сировині з Узбекистану та
Індії, власного льону на Україні не вистачить навіть що б забезпечити
виробництво брезенту. Планується засівати площі льоном на Рівненщині або
в інших областях. Серйозною перешкодою для розвитку льонокомбінату Олег
Червонюк вважає контрабанду [6].

Наслідки для ЛП від вступу до СОТ

Стосовно наслідків для української ЛП від вступу до СОТ є дві протилежні
точки зору. Перша (оптимістична): міністерство економіки та з питань
європейської інтеграції стверджує, що легка промисловість є прикладом
галузі, яка зазнає виключно позитивний вплив вступу України до СОТ, Так,
членство України в СОТ забезпечуватиме:

зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів
практично на всі найважливіші товарні ринки розвинених країн світу і
вигідне збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної
продукції;

вирішення проблеми застосування дискримінаційних антидемпінгових
торговельно-обмежувальних заходів як до українських товарів, так і до
імпортованих в Україну;

• збільшення іноземних інвестицій у галузь, що дасть можливість оновити
обладнання і технологи виробництва товарів легкої промисловості [7].

Протягом 1996 — 1998 років ставки ввізного мита на продукцію легкої
промисловості двічі підвищувалися: спочатку з 11 до 13,8%, а потім і до
19%, При цьому за цей період спостерігалося незначне збільшення імпорту
— на 11%.

У подальшому ставка ввізного мита поступово зменшувалася і дійшли до
позначки 8 відсотків, що пов’язано з підписанням у 2000 році нової угоди
між Україною та Європейським співтовариством про торгівлю текстильною
продукцією. При цьому обсяги імпорту збільшилися за період 1999- 2001
років на 36 %. Відповідно до тарифної пропозиції України ставки мита на
продукцію легкої промисловості мають бути зменшені з 6,35 до 5,97%.

Разом з тим на сьогоднішній день у Митному тарифі України на товари і
продукцію, які ввозяться на митну територію України, діють специфічні
ставки ввізного мита, а також ставки на однорідні товари із значною
диференціацією, що спонукає суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності
зловживати класифікацією товарів, занижувати митну вартість та ухилятись
від сплати податків у повному обсязі.

Протиправній діяльності сприяють насамперед високі ставки ввізного мита.
Практично кожна ставка ввізного мита, яка перевищує 10-15% митної
вартості, робить імпорт неефективним і в разі попиту на цю продукцію на
ринку провокує суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності до пошуку схем
ввезення які не передбачають сплату ввізного мита. Така продукція на
національному ринку є більш конкурентоспроможною, ніж аналогічна
продукція національного походження. У зв’язку з цим зниження ставок
ввізного мита створить належні умови для діяльності на національних
ринках, усуне передумови для нелегального імпорту та переорієнтує
товаропотоки в легальний обіг.

З метою усунення надмірної диференціації ставок ввізного мита на окремі
товари та переорієнтації тіньових товарних потоків у легальний імпорт, а
також в рамках Програми уряду “Котрабанді-стоп” Верховною Радою України
прийнято Закон України [8], згідно з яким ставки ввізного мита на готові
товари легкої промисловості (одяг і взуття) знижені. І результатом цього
стало збільшення офіційного ввезення товарів легкої промисловості за 5
місяців 2005 року на 60%.

З метою стимулювання вітчизняного товаровиробника та забезпечення рівних
конкурентних умов Українською асоціацією підприємств легкої
промисловості розроблено та внесено на розгляд Кабінету Міністрів
України проект Закону “Про внесення змін до Митного тарифу України”,
яким передбачається значне зниження ставок ввізного мита на сировину і
матеріали, барвники, текстильно-допоміжні речовини та окремі види
обладнання, які в Україні не виробляються.

У зв’язку з приєднанням України до Світової організації торгівлі зміни
ставок ввізного мита здійснюються відповідно до вимог Указу Президента
України “Про концепцію трансформації митного тарифу України на 1996 —
2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ, як базових зобов’язань України
по зниженню тарифів.

Протилежна точка зору належить безпосередньо виробникам
швейно-текстильної, шкіряно-взуттєвої та фарфорової галузей.
Песимістичні аргументи базуються на наступному:

Застаріла матеріально-технічна база підприємств, зношене від 50 до
90% та морально застаріле основне технологічне устаткування, особливо у
текстильній промисловості.

Діюча фіскальна система оподаткування не стимулює залучення коштів
у розвиток галузі.

3. Скасовано навіть такий мізерний привілей як звільнення від
оподаткування тимчасово ввезеного устаткування для підприємств, які
працюють на умовах переробки давальницької сировини. В умовах
відсутності обігових коштів підприємства не мають можливості
переоснащувати виробництво, тому іноземні партнери змушені передавати у
тимчасове користування окремі види обладнання на час виконання певних
видів

4. Загострення проблеми збуту готових виробів. Легка промисловість, як
жодна з інших галузей промисловості, працює за надзвичайно несприятливих
умов внутрішнього ринку, що обумовлено експансією імпортних товарів, яка
набула загрозливих розмірів (контрабанда, заниження ставки мита та
митної вартості). Аналіз економічних чинників, які впливають на
конкурентоспроможність вітчизняних товарів показує, що підприємства
фактично працюють за умов світових цін на сировину, матеріали та
устаткування, які формують 65-80% собівартості продукції, витрати на
оплату праці становлять 10-20%. За цих умов вітчизняні підприємства
практично не мають можливості реалізувати свою продукцію за рентабельною
ціною, оскільки імпортер при ввезенні товару з країни походження отримує
компенсацію з ПДВ на повну вартість, а при ввезенні його в Україну ПДВ
сплачується із заниженої митної вартості Таким чином, імпортер отримує
пільги і створює недобросовісну цінову конкуренцію вітчизняним товарам.
Розрахунки свідчать, що в результаті нерівних конкурентних умов частка
товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку складає по
основних групах товарів від 4 до 47%. При цьому виробничі потужності
підприємств легкої промисловості використовуються на 15-60%. В
результаті, засилля на внутрішньому ринку імпортних товарів змусило
більше 90% вітчизняних швейних підприємств перейти на роботу за
давальницькою схемою.

5. Збільшення поставок вітчизняної продукції легкої промисловості на
експорт є проблематичним. Світовий ринок також відчуває засилля
китайських товарів. Тому США і Туреччина вже зараз змушені застосовувати
запобіжні заходи проти Китаю; подібних заходів вимагають підприємці від
Євросоюзу.

6. Відсутність в Україні сировинної бази для виробництва продукції
легкої промисловості як сільськогосподарського виробництва (бавовна,
вовна), так і сучасних видів хімічних волокон і ниток, а також
загрозливе зменшення шкіряної сировини, що пов’язане із щорічним
зменшенням поголів’я великої рогатої худоби та значним збільшенням її
експорту, який на сьогодні становить майже 50% заготівлі [7].

ВИСНОВОК

Отже легка промисловість це комплексна галузь, яка об’єднує декілька
підгалузей. Її продукція йде як на забезпечення потреб населення так і
на забезпечення деталями інших галузей промисловості. Тісно співпрацює
легка промисловість з хімічною галуззю. Найважливішим фактором для
забезпечення роботи підприємств ЛП є сировина. Відсутність сировини
відіграла суттєву роль у занепаді вітчизняної ЛП. Наступною проблемою
для розвитку галузі є контрабанда, яка, в свою чергу, є причиною
недосконалої митної політики держави.

Зараз Українська ЛП переживає тяжкий період, але через високу
мобільність галузі вона все одно лишається перспективною для розвитку.
Для деяких держав СНД саме ЛП дала поштових для переродження і розвитку
усіх інших галузей промисловості, яка залишилась у спадок від СРСР.

Можливими шляхами вирішення проблем у ЛП є підтримка з боку держави
національного виробника і залучення інвесторів, перегляд законодавства,
яке регулює діяльність у галузі, і, найперше, податкової політики.
Встановлення пільгових податків для підприємств галузі дозволить
залучити необхідні кошти для нарощування виробництва.

На рахунок вступу до СОТ наслідки для легкої промисловості будуть як
позитивні так і негативні. Основним негативним наслідком є різке
збільшення конкуренції, позитивним – здешевлення імпорту сировини для
підприємств.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Український географічний журнал// 2007. – №3. – ст.27.

Розміщення продуктивних сил: Посібник / Тарангул Л.Л., Горленко І.О.,
Євтушенко Г.І. – К., 2000. – 264 с.

Якель Р. Важкі «пасиви» легкої промисловості [електронний ресурс]//
Дзеркало тижня. – 2008. – № 30(709). – режим доступу: HYPERLINK
“http://www.dt.ua/2000/3993/63755/” http://www.dt.ua/2000/3993/63755/

На даху найпотужнішого у Європі льонокомбінату тепер ростуть дерева, а
подекуди падають перемички [електронний ресурс]// ЗІК. – 11.09. 2006р. –
режим доступу: HYPERLINK “http://zik.com.ua/ua/news/2006/09/11/48948”
http://zik.com.ua/ua/news/2006/09/11/48948

ОЛЬХОВИК О. Надія вмирає останньою! [електронний ресурс] // Рівне
ракурс. – 2007. – №295. – режим доступу: HYPERLINK
“http://www.rakurs.rovno.ua/info.php?id=3504”
http://www.rakurs.rovno.ua/info.php?id=3504

Видавничий дім ОГО,№146, 10 Липня 2008, Наталія НИРКОВА, HYPERLINK
“http://www.ogo.ua/archive/2008-07-10/site/25847”
http://www.ogo.ua/archive/2008-07-10/site/25847

Заморко Т. Інтеграція до СОТ – наслідки для ЛП // Маркетинг в Україні.
– 2005. – №4. – с31-36.

Закон України №2470 від 15 березня 2005 року “Про внесення змін

до Митного тарифу України”

Статистичний щорічник Рівненщина 2007/ Державний комітет статистики
України; Ред. О.Г. Осауленко. – Рівне 2007. – 502с.

Статистична інформації по Україні [електронний ресурс] / Державний
комітет статистики України. – режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

PAGE

PAGE 15

Малюнок 1. Підгалузі ЛП [1]

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020