UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПам’яті 46 мучеників. В 7-літню річницю їх смерті (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1436
Скачало179
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Пам’яті 46 мучеників. В 7-літню річницю їх смерті

 

 

Якраз минає сім літ, коли то в княжім Перемиськім городі скоїлась подія,

на спомин котрої стинається кров в жилах – подія, яку літописець

мартирольоґії українського народа серед крівавих сліз запише як одну з

найстрашнійших траґедій світової війни, а яка в ХХ століттю, століттю

культури і поступу не має собі рівної.

 

Реєструючи з цілою докладністю факти, які від часу вибуху світової війни

мали місце в Перемишлі і в околиці, котрих був я будьто наочним свідком,

будьто довідався про них від віродостойних осіб, бажаю одним з тих

сумних споминів поділитися з ширшим кругом нашого громадянства.

 

Та подія свідчить наглядно про те, яке було положення українського

народа в австро-угорській державі в часі вибуху світової війни і якої

опіки дізнавав зі сторони тодішної влади сей народ, котрого сини якраз

клали голови в обороні тої держави.

 

Світова війна, котра розторощила стільки безцінних дібр, кинула свій меч

на судейську вагу і спричинила перевагу брутальної сили над правом.

 

Воєнне пересунення компетенції – і знищення всяких основ справили, що

мілітаризм, котрий накинув людности своє пятно, ароґував собі тоґу

Теміди, котрої не умів носити і в котрої складках повертався нездарно,

пристосовуючи методи насильства до річей, котрі є противні поняттю

насильства. Кодифікатором права остався меч, ще вохкий від перелитої

крови.

 

В памятниках роду людства пострахом і мірилом глибокого упадку

моральности все жити і страшити буде та юстіція панів авдіторів з часів

світової війни, котрі похід армії значили лісом шибениць, лотрівських

юстифікацій, а цей заник права відчув болючо український народ, через

історичний розвій витручений з нормальної дороги, не маючий меча ні

кріса до розпорядимости, а призначений шукати охорони своєї вільности

життя і майна в тінях Теміди.

 

З касарень, з військових будинків виходили розпорядки ґенералів, вироки

авдіторів в роді таких звірів в людськім тілі, як добре відомий

українському народови д-р Станіслав Заґурскі, суперечні з законом,

вироки, які на віки будуть ганьбою культури.

 

І не для викликання якогось ефекту пишу я ті слова, але подія з дня 15

вересня 1914 р. потвердить слушність моїх слів.

 

На 46 людей, підозрілих о мниме москвофільство, арештованих і

експортованих жандармами, напали мадярські жовніри і на протязі пів

години вирубали всіх до ноги – крім двох селян, які майже чудом спаслися

від смерти.

 

Було то в часі відвороту австрійської армії з під Городка, коли Москалі

вже заняли Львів.

 

Цілий Перемишль був переповнений військами всяких родів зброї.

Льківською вулицею маширували приспішеним кроком жовніри, сотки возів з

трену, гармати, ранені на возах, – все те представляло хаос, котрого я

не годен описати. Як скажені гнали автомобілі з вищими офіцерами,

ґенералами, а на лицях їх малювався переляк і ми всі догадувалися, що

там сталося щось недоброго.

 

Жиди позамикали склепи, бо Мадяре як скажені уганяли голодні і

грабували, де попало.

 

Як я пізнійше довідався, Москалям не снилося навіть гонити за розбитою

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ