UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСхідногалицька проблема як об’єкт міжнародної політики (1919 – вересень 1920 рр.) (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3265
Скачало204
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Східногалицька проблема як об’єкт міжнародної політики (1919 – вересень

1920 рр.)

 

 

В умовах активного намагання Української держави на сучасному етапі

включитися в євроінтеграційні процеси проблема вивчення ролі і місця

Східної Галичини на міжнародній арені набуває особливої актуальності.

Започаткували її вивчення безпосередні учасники подій (К.Левицький,

С.Шелухін, О.Назарук, М.Лозинський). Для праць радянських дослідників

(Ю.Сливки, О.Карпенка, Р.Симоненка ін.) характерне протиставлення

позиції уряду РСФРР, що ґрунтувалося на визнанні права Східної Галичини

на державне самовизначення, політиці країн Антанти, які позбавляли цього

права західноукраїнське населення. На противагу заангажованій радянській

історіографії українські історики в еміграції (І.Нагаєвський, І.Кедрин,

М.Стахів, В.Верига, І.Завада, А.Бедрій, Л.Васильківський та ін.) активно

досліджували східногалицьке питання на міжнародній арені, вказуючи на

те, що саме зовнішньополітичний чинник – невизначеність

державно-правового статусу Східної Галичини, привів до поразки ЗУНР.

Серед робіт сучасних вітчизняних істориків, що заторкають дану

проблематику, слід назвати М.Литвина, К.Науменка, О.Сухого,

О.Красівського, Ю.Сливку, О.Карпенка, Б.Тищика ін.). Однак ще цілий ряд

аспектів піднятої теми не знайшли цілісного висвітлення.

 

Метою нашого дослідження є з’ясування міжнародно-правового статусу

Східної Галичини в 1919 – 1920 рр.; дослідження позицій країн Антанти

щодо Східної Галичини; аналіз міжнародних договорів і рішень; виявлення

причин неврегульованості східногалицького питання.

 

Важливою умовою існування самостійної держави є визнання її суверенності

на міжнародній арені. Після злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. значна

частина зовнішньополітичних зусиль уряду Директорії спрямовувалася саме

на визнання незалежності Української Народної Республіки. 10 лютого 1919

р. українська місія в Парижі надіслала ноту до мирної конференції, в

якій закликала уряди Антанти визнати УНР як незалежну і суверенну

державу. Але уряди західних країн не поспішали з визнанням Української

Народної Республіки, що насамперед зумовлювалося внутрішньою

нестабільністю в Україні. Американський дослідник Е.Карр слушно

відзначав, що повсюди “на території неросійських окраїн проблема

самовизначення безнадійно переплітається з проблемами громадянської

війни”. На його думку, вибір робився не між залежністю і незалежністю, а

між залежністю від урядів великих держав капіталістичного світу1.

 

Українська справа на міжнародній арені не розглядалась як єдине ціле,

адже напередодні Першої світової війни західноукраїнські землі входили

до складу Австро-Угорщини, а східноукраїнські – до Росії. Негативні

наслідки для українців мало й те, що серед держав-переможниць популярною

в той час була концепція відновлення політичної рівноваги в Європі за

рахунок відбудови єдиної і неподільної Росії та створення сильної Польщі

як противаги Німеччині. В рамках цих концепцій Україна розглядалась як

частина Росії або Польщі. З цього приводу І.Мазепа писав: “В історії

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ