Реферат на тему:
Засоби навчання: проблеми термінології
Поява нових наукових технологій завдала значного впливу на
найрізноманітні сфери людської діяльності і, у тому числі, на сферу
навчання. Сучасний стан розвитку освіти характеризується все ширшим
використанням нових складних технічних засобів навчання та устаткування,
інформаційних та телекомунікаційних технологій. У зв’язку з цим, в
області педагогічних наук важливого значення набуває проблема
термінології стосовно засобів, що використовуються в освіті. Правильне
вживання термінів є необхідною умовою використання їх у навчальному
процесі, аналіз термінів представляє інтерес при проведені досліджень у
даній галузі, при формуванні в учнів навичок і умінь користування новою
технікою та пов’язаною з нею термінологією.
Галузь дослідження засобів навчання широко представлена у вітчизняній і
зарубіжній педагогічній літературі. Одними з найважливіших понять, що в
ній використовуються, є поняття “засоби навчання”, “технічні засоби
навчання”, “навчальна техніка”, “навчальні матеріали”, “засоби нових
інформаційних технологій” тощо [1]. Особливий інтерес представляє
порівняння даного понятійного апарату з термінами, що використовуються у
зарубіжній літературі, оскільки основні зарубіжні підходи у галузі
засобів навчання багато у чому відрізняються від вітчизняних. Такий
аналіз необхідний у першу чергу з огляду на значну полісемічність даних
термінів, ускладнення понятійного апарату, появу в останній час багатьох
нових понять.
З терміном “навчальна техніка (технологія)” (educational technology) у
зарубіжній літературі пов’язаний цілий напрямок досліджень. Сформувалась
нова галузь професійної спеціалізації – “технолог освіти” – працівники
якої займаються дослідженням проблем постачання навчальних матеріалів і
організацією технічної сторони роботи закладів освіти. “Навчальна
техніка” в англомовній літературі виникає як міждисциплінарне поняття,
що пов’язане практично з усіма галузями освіти і стосується таких
широких областей, як педагогіка, психологія, телекомунікаційні системи,
інформаційні системи, менеджмент та інженерні науки. Поняття “навчальна
техніка” у зарубіжній літературі у різних випадках виступає у різних
значеннях. На думку одних дослідників, галузь навчальної техніки має
відношення до всього, що включається в процес викладання, від матеріалів
для викладання, через всі, пов’язані з даним навчальним закладом
проблеми організації людей і ресурсів, аж до розвитку суспільних
організацій та міського планування. На другому кінці спектру – часткові
випадки цього поняття: 1) навчальна техніка як апаратура для викладання;
2) технолог освіти як спеціаліст зі створення підручників.
Огляд літератури показує, що термін “навчальна техніка (технологія)” не
використовується як аналітично точне поняття. Оскільки в англійській
мові слово “техніка” (technology) є полісемічним, не має визначеності з
приводу значення терміна “техніка” взагалі. Можна виділити такі значення
поняття “техніка” у зарубіжній літературі: 1) обладнання; 2) галузь
діяльності (наприклад, технічні науки); 3) технічні прийоми
(майстерність, мистецтво або навіть метод); 4) процес (у системному
аналізі); 5) технологія; 6) область науки про поведінку людини.
Характерним є таке означення: “Навчальна техніка (технологія) – це сфера
досліджень і практики (у межах освіти) що пов’язана з усіма аспектами
організації навчальних систем і процедур, де ресурси використовуються
щоб досягти специфічних і потенційно повторюваних навчальних цілей” [4].
У вітчизняній літературі даному значенню терміна “навчальна техніка”
традиційно відповідає термін “технічні засоби навчання”. Ряд зарубіжних
дослідників також вкладає у термін “навчальна техніка” подібний зміст. У
зв’язку з цим, у зарубіжній літературі виділяється таке поняття, як
“Інструменти (інструментарій) викладання” (instrumentation of
education). У цьому випадку під технікою розуміють використання
механічних, електротехнічних, електронних та підсобних автоматичних
засобів. Поряд з “інструментарієм викладання” навчальну техніку
ототожнюють з “технікою для викладання” (instructional technology). Таке
ототожнення відбувається через те, що у зарубіжних педагогічних
дослідженнях часто розглядається інструментальний бік навчання та
викладання.
“аудио-відео засоби” (audiovisual aids). Розуміння цього терміну багато
у чому співпадає з його значенням у вітчизняній літературі. На думку
більшості дослідників, до цих засобів відносять аудіовізуальні матеріали
і машини – слайдпроектори, телевізори, комп’ютери, магнітофони і т.д.
Різноманітним видам даних засобів присвячені окремі дослідження. Можна
відмітити підгрупи, які виокремлюються зарубіжними дослідниками серед
аудио-відео засобів: “нерухомі ілюстрації”: слайди, постери,
транспаранти, діаграми, діафільми; “рухомі ілюстрації”: відео і
телефільми, кінофільми; аудиозасоби: аудиозаписи; комбінації слайдів або
діафільмів, текстів і звукових коментарів.
У зарубіжній літературі широко застосовується термін “засоби навчання”
(educational media). Під цим терміном розуміють будь-які засоби, агенти
або інструменти, що використовуються для передачі навчальної інформації.
Ці засоби (медіуми) включають друковані тексти, графічні об’єкти
(фігури, діаграми), усні (лекції, аудіоплівки), малюнки (телевізійні,
друковані). У цьому контексті комп’ютер, який друкує слова на
телевізійному екрані, розуміється, по суті, як той же самий засіб
комунікації, як і підручник. Тоді передаючі пристрої самі по собі
виступають не як засоби, а скоріше як інструменти, що розповсюджують або
передають повідомлення, із застосуванням засобів комунікації. На думку
зарубіжних дослідників, контекстна залежність розуміння цього терміну
пояснюється складністю підібрати таке означення, що охоплювало б усі
технічні аспекти ефективного зберігання і представлення інформації через
аудіо- та візуальні канали. Тому досить часто для практичних цілей
використовуються означення, що представляють собою перелік певних видів
засобів. Щоб запропонувати досить точний варіант означення, вважають
дослідники, необхідне застосування деякої класифікації засобів навчання,
на основі якої можна було б сформувати систематичний підхід до даної
проблематики.
Важливо відмітити ще одну особливість значення терміну “засоби
навчання”, який в нього вкладають зарубіжні дослідники. Досить часто цей
термін має відтінок саме засобів, призначених для викладання. У зв’язку
з цим навіть виникає такий синонімічний термін, як “засоби викладання”
(instructional media).
Наступне поняття, на якому варто спинитися при огляді зарубіжних джерел,
– “навчальне середовище” (educational enviornment). На думку іноземних
дослідників, навчальне середовище має дві важливі частини – простір
навчання і простір навчального містечка [4]. Простір навчання включає
шкільні кімнати, бібліотеки та лабораторії, обладнання, навчальні
матеріали тощо. На цьому рівні учні і вчителі відповідальні за дизайн
цього простору, його меблювання, відповідність навчальним цілям та інші
компоненти простору. Середовище навчання є частиною середовища
навчального містечка. Воно охоплює всі навчальні середовища, в яких
працюють учні і вчителі і які мають важливий вплив на процеси викладання
та навчання. Навчальне середовище включає також ширше фізичне середовище
та географічний простір, який може мати досить різноманітні масштаби.
Дослідженню проблем, пов’язаних з організацією навчального середовища
різних рівнів, присвячений ряд робіт у зарубіжній і вітчизняній
літературі. Приділяється увага плануванню і проектуванню різноманітних
аспектів навчального закладу у комплексі – починаючи від проектування
будівель, до розробки спеціальних навчальних планів і програм,
організаційних форм навчання, центрів постачання навчальних ресурсів,
взаємозв’язків між різними підрозділами навчального закладу або містечка
[3]. Проблеми формування середовища розглядаються поряд з проблемами
постачання і використання засобів навчання, апаратури і приладів для
викладання, з якими формування середовища тісно пов’язане [2].
Література.
Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. – М: изд-во МГУ, 1988.
Гуржий А.М., Жук Ю.О. Концептуальні проблеми створення навчального
середовища на базі кабінету фізики середнього закладу освіти //
Стандарти фізичної освіти в Україні: технологічні аспекти управління
навчально-пізнавальною діяльністю. – Кам’яець-Подільський, 1997.
Хен Д. Школа будущего от принципов – к планированию и созданию //
Информатика и образование, 1996, N 2.
The encyclopaedia of educational media, communications and technology /
Ed. by Unwin D., McAleese R. – London: The Macmillan press, 1978.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
