.

Розвиток інформаційних педагогічних мереж в освітніх системах зарубіжних країн (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
186 1645
Скачать документ

Реферат на тему:

Розвиток інформаційних педагогічних мереж в освітніх системах зарубіжних
країн

На початку нового тисячоліття визначення суспільства як інформаційного
вже не піддається жодним сумнівам. Ми перетнули межу інформаційного
вибуху, осмислили важливість отримання та володіння інформацією та зараз
живемо в еру створення та втілення у практично всі сфери нашого життя
новітніх інформаційних технологій, які є, як визначив академік
В.Н.Глушков, процесами пов”язаними з переробкою інформації. Саме
інформація та інформаційні технології використовувалися та
використовуються в навчально-виховних процесах, який спрямований на
розвиток особистості. Значну роль у цьому процесі відіграє навчальне
середовище формування якого визначається інформаційним наповненням.
Важливість відповідності отриманої інформації середовищу безсумнівна.
Саме вона впливатиме на формування особистості учнів, розвиток їх
інтелекту, вмінь та здібностей.

Сьогодні світ перенасичений різноманітною інформацією. Але й кількість
“споживаємої” інформації теж дуже швидко зростає. Основною проблемою
стає вже не тільки здобуття, але й швидке отримання та засвоєння
велетенських об”ємів знань. Вже зараз можна говорити про так звану
“інформаційну революцію”. Для нашого суспільства цей процес проходить
значно швидше ніж для будь-якої країни Заходу, тому що тільки з недавна
ми стали відкритим суспільством та отримали необсяжні можливості в
отриманні різноманітної інформації, користуватися якою ще необхідно
навчитися.

Об”єм наукової інформації, в тому числі і педагогічної, кожні п”ять
років зростає вдвічі. Склалася ситуація, коли майже 95% всієї наукової
інформації залишається не використаною. Причина перш за все полягає в
обмеженій швидкості переробки інформації людським мозком (десь приблизно
50 бітов в секунду). Окрім того існує ряд так званих інформаційних
бар”єрів (язикових, географічних, політичних, історичних, вікових,
соціально-психологічних, професійних, організаційних тощо). Виникає
ситуація, яка в умовах “інформаційного вибуху” вчений відчуває
“інформаційний голод”.

Подолання “інформаційної кризи” – це комплексна соціальна проблема
сучасної науково-технічної революції. Вона включає в себе і розвиток
здібностей людини сприймати та перероблювати інформацію, і створення
відповідних технічних засобів використання інформації, і подальше
удосконалення соціальних відносин.

Таким чином сучасність ставить перед наукою завдання вивчення та
використання інформаційних процесів в різних сферах життя, що
безпосередньо стосується освіти, вважаючи, що подальший прогрес
неможливий без оптимальної організації процесів руху інформації особливо
в цій сфері.

Ставлячи на меті виховання майбутнього громадянина демократичної
європейської держави України, саме освіта повинна отримувати та
використовувати всі необхідні для її подальшого розвитку сучасні наробки
не тільки українських освітян, але й своїх колег інших європейських
держав.

Інтелектуальне виховання потребує створення умов, які б сприяли
інтелектуальному розвитку особистості за рахунок максимально можливого
збагачення її ментального досвіду.

Необхідність ретельного відбору та аналізу науково-педагогічної
інформації допоможе запобігти механічному та сліпому запозиченню досвіду
зарубіжної школи та впровадженню інноваційних навчальних технологій без
урахування особливостей та потреб Української освіти.

Проте, немає сумніву, що вивчення світового педагогічного досвіду
потрібне для успішного досягнення найкращих здобутків педагогічної
науки, виходу на світовий рівень її розвитку, наближення до ідей
гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу, пошуку нових
форм та методів навчання та виховання.

Незважаючи на значні зусилля із створення бібліографічної,
реферативної, інформаційної служби взагалі, існуюча організація наукової
діяльності не має ще ефективного наукового фільтра, який би забезпечив
дослідника всією необхідною для нього інформацією та звільнив від
непотрібної псевдоінформації.

Цьому сприятиме налагодження чіткої системи науково-аналітичної
педагогічної інформації, створення інформаційно-реферативних та
аналітичних служб, мереж, які власне і є новими інноваційними
інформаційними технологіями, що спрацьовують як фільтри, які спочатку
приймають будь-яку інформацію, пов”язану з освітою, а потім надають
споживачеві саме ту, що йому необхідна.

Спрямованість розвитку української держави до інтеграції в спільну
Європу, вимагає від українських педагогів більш уваги приділяти
досягненням, інноваціям та процесам, які відбуваються в системах освіти
європейських країн, знати та володіти новітніми інформаційними
технологіями, які використовуються в європейських школах. Виховання
учнів в дусі інтеркультурності, демократії, толерантості допоможе їм
стати насправді громадянами Європи та вільно почувати себе на її
теренах.

ХХ1 століття ставить перед європейською освітою певні цілі, які повинні
сприяти створенню єдиного європейського простору, формуванню
“європейської ментальності” та європейської громадянськості поряд із
громадянськістю національною. Відбувається універсиалізація та
стандартизація європейських знань, які б надавали молоді різних націй та
народів усвідомлення її належності до єдиної європейської культури.

Таку політику спільної, об”єднаної Європи вже багато років проводять
більшість європейських країн. Вагомий вклад в розвиток систем освіти
європейських країн вносять такі поважні міжнародні організації як Рада
Європи та Європейський Союз, яких об”єднує спільне бажання об”єднання,
допомоги та співпраці між всіма європейськими народами, створенню
єдиного європейського простору.

Без сумніву вони мають вплив на розвиток систем освіти в європейських
країнах. Їх робота у цьому напрямку спрямована на розповсюдження
необхідної інформації, формування напрямків, проведенню та орієнтації
інформаційних освітянських потоків серед країн Європи. Їх постійна
діяльність не тільки допомагає освітянам європейських країн отримати та
впровадити на місцях необхідну інформацію , але й залучити учнів до
проведення та впровадження активної діяльності цих мереж, тому що
освітянські європейські мережі не обмежуються у своїй діяльності тільки
накопиченням та розповсюдженням педагогічної інформації, вони мають
досить різноманітні форми своєї діяльності, як то проведення проектів та
програм, видання загальних аналітичних звітів та бюлетенів, проведення
конференцій, семінарів та конкурсів тощо.

Функцію з систематизації, збору, аналіза та розповсюдження освітянської
інформації в країнах Європейському Союзі та Раді Європи виконують такі
відомі міжнародні інформаційні центри та мережі як EURYDICE
(Інформаційна мережа з питань освіти Європейського Союзу), EUDISED
(Європейські документаційні та інформаційні системи для освіти), CEDEFOP
(Європейський центр з розвитку професійної підготовки) та інші.

Як правило, майже всі ці мережі розпочинали свою діяльність на базі вже
сформованих та працюючих інформаційних освітянських центрів, які в свою
чергу були створені згідно законодавчих актів та міжнародних конвенцій,
що приймалися на засіданнях відповідних комітетів та департаментів
Європейського Союзу та Ради Європи.

t

v

 

c

 c|

~

T Наприклад, EUDISED – European Documentation and Information System for
Education (Council of Europe) – Європейська система з документації та
інформації для освіти), яка створена Радою Європи майже тридцять років
тому з метою підтримки та розвитку напрямків освіти шляхом збору та
розповсюдження інформації з наукових досліджень та розробок у системах
освіти країн Європи.

Вона об”єднує тридцять дві агенціїї країн Європи, які повністю несуть
відповідальність за збір та створення бази даних з науково-дослідницьких
проектів з питань освіти в своїх країнах. Робота всієї мережі
регулюється єдиними створеними для всіх її учасників законами. За всі ці
роки сформувалася база даних з таких напрямків: викладання та
перепідготовка вчителів; навчання; принципи створення систем освіти;
системи освіти; адміністрування в освіті; оцінювання; зміст освіти;
соціальні науки тощо.

Форми та напрямки роботи мережі не закінчуються тільки на створені бази
даних. Мережа проводить роботу з видавничої діяльності:

– інформаційного бюлетеню чотири примірники на рік, в якому освітлюється
близько 250 звітів з завершених або впроваджених наукових проектів в
освіті. Інформація надається у вигляді друкованої продукції та
заноситься до бази даних мережі;

– Європейського щорічного збірника з наукових досліджень в освіті, який
видається кожного грудня приблизно у 2000 примірників дев”ятьма різними
мовами.

Наукові дослідження в освіті – це вагомий елемент у формулюванні
освітянської політики, впровадженню інноваційних напрямків та підтримки
розвитку та оновлення систем освіти країн Європи. Це надає можливість
політикам з освіти обрати саме ті шляхи та напрямки розвитку систем
освіти , які притаманні саме їх країнам, виключаючи можливість
дублювання вже раніше впроваджених та опробованих іншими країнами.

З цією метою в кожній з тридцяти двох країн створені Національні
Агенції які повинні збирати інформацію з наукових досліджень в освіті,
які проводяться в цих країнах. Вони заповнюють відповідні форми (
інформація може надаватися як в друкованому вигляді так і на дискетах
або CD дисках), де освітлюються науково-дослідницькі проекти та роботи,
та направляють їх до Інституту з досліджень в освіті в Нідерландах ,
який перевіряє та видає цю інформацію. Після видання інформації вона
заноситься до комп”ютерів у базу даних Італійської агенції Бібліотеки з
педагогічної документації у Флоренції. Європейська Агенція, Фраскатті,
Італія оброблює ці данні та робить їх доступними для кожного бажаючого.
Цей щорічний збірник друкується у Мюнхені, Німеччина.

Однією з найвідоміших міжнародних інформаційних освітянських мереж є
EURYDICE (The Educational Information Network in the European Community)
– Освітянська інформаційна мережа створена Європейським Союзом, який
приділяє особливу увагу освіті, її розвитку та напрямкам, віддаючи їй
пріоритети. Враховуючи різноманітність систем освіти європейських країн
Європейський Союз вважає , що саме ця різноманітність і є культурним
багатством кожної окремої країни. Краще розуміння особливостей та
самобутності кожної країни веде до плідної взаємоспівпраці та створенню
взаємного європейського простору, що можливо лише завдяки володінню та
поширенню необхідної інформації стосовно будь-яких аспектів систем
освіти.

Саме для цього була створена і працює по цей час Освітянська
інформаційна мережа ЄУРИДАЙС .

Першочерговим завданням створення її був обмін досвідом з питань освіти
та освітянської політики на національному рівні та рівні Європейського
співтовариства, що повинно сприяти зміцненню співпраці між
членами-країнами Європейського Союзу.

Після узгодження та ухвалення міністрами європейських держав у 1976
році програми діяльності та співпраці в сфері освіти виникла
необхідність у створенні освітянської мережі, яка б допомогла та
прискорила обмін такою інформацією, а також сприяла б подальшому
розвитку та співпраці в освітянських наукових дослідженнях. Це
спричинило затвердження у 1990 році Резолюції з приводу створення мережі
ЄУРИДАЙС як принципового інструменту для забезпечення освітянською
інформацією країн як на національному так і на рівні Європейського
Союзу.

Спочатку у кожній країні, яка бажала співпрацювати з мережею були
створені Національні відділення для участі в її роботі. Європейською
Комісією було створено Європейське відділення ЄУРИДАЙС, яке координує та
підтримує роботу мережі, забезпечуючи адміністративну та технічну
підтримку.

Більшість Національних відділень відносяться безпосередньо до
Міністерств освіти або мають тісні зв”язки з ними. Кожне Національне
відділення очолює Голова, який координує роботу на місцях та двічі на
рік зустрічається з Головою ЄУРИДАЙС Європейської Комісії.

Освітяни, які зацікавлені в спілкуванні з цими мережами, мають
можливість отримувати інформацію через систему мережі Інтернет.
(Інтернет адреси: EURYDICE- HYPERLINK “http://www.eurydice.org/”
http://www.eurydice.org/ ; EUDISED – http://linux.bdp.fi.it/)

Можна констатувати, що рівень інформаційних зв”язків відібражає рівень
розвитку самого суспільства. Рівень соціально-економічного розвитку
країни визначає здібність суспільства та його підсистем сприймати,
зберігати та накопичувати нові ідеї та використовувати їх з метою
прогреса.

Ще до сьогодні Україна не війшла до жодної бази даних цих міжнародних
освітянських мереж. Без всякого сумніву наші науковці, якщо вони мають
таку можливість, спілкуються та обмінюються досвідом із своїми
зарубіжними колегами, але в основному це стосується тих, хто живе та
працює у великих містах України. Нажаль вчителі та працівники освіти не
мають можливості отримати інформацію з Інтернету в необхідному для них
обсязі, з причини відсутності зв”язку з цією мережею, а також швидко
отримати інформацію від своїх українських колег з причини відсутності
інформаційної педагогічної мережі в Україні. Це досить важливе питання
особливо в період реформування української освіти, коли сам процес
реформування повинен проходити досить швидко. Однією з причин
гальмування або нерозуміння освітніх реформ є відсутність швидкого
розповсюдження необхідної інформації у повному її обсязі.

Дуже важливим є проведення освітянських реформ у загально-європейському
напрямку розвитку освіти, а саме він формується завдяки роботі
інформаційних освітянських мереж, які дають можливість постійно
отримувати та аналізувати пріоритети, напрямки та шляхи розвитку
освітянських систем європейських країн.

Є очевидним необхідність створення інформаційної освітянської мережі в
Україні, яка б охоплювала не тільки міністерства, відомства та престижні
навчальні заклади, але й більш широке коло освітян України, надаючи їм
можливість для саморозвитку та самонавчання.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020