UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГалицьке намісництво: структура і діяльність (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3052
Скачало221
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Галицьке намісництво: структура і діяльність

 

У 1849 р. на базі губернського правління в Галичині було утворено

намісництво на чолі з намісником, якого призначав імператор і який

представляв його в крайовому сеймі. Сейм, створений в 1861 р., обирався

за куріальною системою і проіснував формально до 1918 р. Фактично його

остання сесія відбулася напередодні Першої світової війни в 1914р.

Намісник безпосередньо керував проведенням виборів і видавав обраним

депутатам посвідчення про обрання. Тому небезпідставно дослідники

визнавали, що "вплив намісника на результат виборів до

загальнодержавного австрійського парламенту і до галицького крайового

сейму був у певні періоди і в деяких частинах краю вирішальним" [1,

с.249].

 

Після виборів засобом впливу намісника на сейм було його право

законодавчої ініціативи і подання імператору на санкцію крайових законів

з його висновком. Намісник пропонував кандидата на пост міністра для

Галичини і без його згоди він не призначався, відтак мав і деякий вплив

на склад віденського уряду. Посада міністра для Галичини була

встановлена в 1871 р. Він не відав конкретною галуззю управління, проте

окремі міністри повинні були брати до уваги його думку стосовно справ

Галичини.

 

Організація Галицького намісництва регулювалася законом від 14 вересня

1852 р., який був упроваджений в життя спільним розпорядженням міністрів

внутрішніх справ, юстиції і фінансів від 19 січня 1853 р. Цей закон з

часом був дещо змінений і доповнений законом від 19 травня 1868 р. [2,

с.76-79]. За цими законами намісник був чиновником третього рангу (після

прем’єр-міністра і міністрів).

 

На відміну від попереднього губернського правління намісник був

єдиноначальним главою краю, підлеглим безпосередньо міністру внутрішніх

справ Австрії. Першим намісником Галичини з 1849 по 1859 рік був великий

польський магнат граф А. Голуховський. Він був також вдруге намісником з

1866 до 1868 року, і втретє з 1871 до 1875 року. Загалом перелік

галицьких намісників у хронологічному порядку виглядає так: граф.

А. Голуховський (1849-1859), граф. О. Менсдорф (1861-1864), барон

Ф. Паумгартен (1864-1866), граф А. Голуховський (1866-1868), барон

Л. Поссінгер (1868-1871), граф А. Голуховський (1871-1875), граф Альфред

Потоцький (1875-1883), П. Залеський (1883-1888), граф К. Бадені

(1888-1895), князь Е. Сангушко (1895-1898), граф Л. Пінінський

(1898-1903), граф Андрій Потоцький (1903-1908), М. Бобжинський

(1908-1913), поміщик В. Коритовський (1913-1915), генерал Г. Коллярд

(1915-1916), барон Е. Діллер (1916-1917) і граф К. Гуйн (1917-1918).

 

Майже всі галицькі намісники (11 з 17) були польські магнати, які вороже

ставились до українського населення краю. Особливо лютим ворогом

українського народу був намісник граф А. Потоцький, якого під час

прийому у квітні 1908 р. вбив студент Львівського університету

М. Січинський, вбачаючи в цій акції справедливу помсту за вчинену кривду

галицьким українцям. "Я дійшов до переконання, – говорив він на суді, –

що граф Потоцький вороже відноситься до трудящих класів кожного народу в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ