UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСудово-психологічна експертиза (історико-правовий аспект) (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3163
Скачало335
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Судово-психологічна експертиза (історико-правовий аспект)

 

Судово-психологічна експертиза – це інститут юридичної психології, що,

як правило, застосовується в цивільному, кримінальному і, рідше, в

адміністративному провадженні, тобто у справах, підвідомчих суду. Суддя,

не володіючи спеціальними знаннями з психології, залучає до участі в

справі фахівця у даній науці. Це дає можливість порівняти висновок

експерта з іншими доказами у справі і прийняти законне й обгрунтоване

рішення, а відтак забезпечити мету правосуддя.

 

Експерт – фахівець у галузі психології – проводить експертизу на

підставі відповідних процесуальних документів, що приймаються судом, і в

ході дослідження застосовує методи, які були розроблені та апробовані, а

також продовжують вдосконалюватися в процесі розвитку психологічної

експертизи.

 

Становлення судово-психологічної експертизи пов’язано, по-перше, з

розвитком експертизи як засобу доказування і, по-друге, з розвитком

психологічної науки. Раніше судово-психологічна експертиза розглядалася

як частина психіатричного дослідження чи як особливий вид у

судово-психіатричній експертизі (у зв’язку з частковим збігом предмета

психології і психіатрії та недостатньою самостійністю психології на

певному етапі її розвитку), чи як специфічне педагогічне дослідження [1,

с.17-18].

 

Процес розвитку судово-психологічної експертизи як самостійного виду

судово-експертного дослідження умовно поділяють на чотири етапи. Перший

етап – ранній – припадає на кінець ХVІІІ ст. – першу половину ХІХ ст. Це

період перших спроб пов’язати психологію з юриспруденцією.

 

У цей час встановлюється зв’язок законів з індивідуальними особливостями

людини, вивчаються етапи допиту обвинувачених і свідків. Аналізується

питання психологічних аспектів показань свідка. К. Лаватера започатковує

вчення про фізіономіку, суть якого полягає в бажанні визначити психічний

стан і психічний тип людини за фізіологічними особливостями будови

обличчя. Це послужило основою для розвитку психогностики – застосування

психологічної діагностики в судовій практиці.

 

Очевидно, деякі теорії цього періоду були хибними. Так, наприклад,

австрійський лікар і анатом Ф. Галь започатковує основи френології. На

його думку, розвиток окремих ділянок кори головного мозку людини впливає

на форму її черепа, вивчення якого дасть змогу діагностувати здібності

особистості. Лікар навіть розробив своєрідну карту головного мозку, де

за кожну якість людини відповідала певна ділянка мозку.

 

Другий етап процесу розвитку практичної психології припадає на середину

й кінець ХІХ ст.

 

Засновник антропологічної школи Ч. Ломброзо висуває теорію вродженого

злочинця. Згідно з цією теорією в людини є атавістичні риси, що

спонукають до скоєння нею злочину. Це ще одна хибна теорія, що не

витримала перевірки часом. Проте вона мала й позитивний наслідок: у

кримінології вперше починають визнавати самостійним об’єктом вивчення

особи правопорушника. До того ж ця теорія започаткувала інститут

словесного портрету.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ