.

Обшук в справах про фальшивомонетництво (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
271 2928
Скачать документ

Реферат на тему:

Обшук в справах про фальшивомонетництво

У нинішніх економічних умовах одним із наслідків бурхливого розвитку
офісної техніки, поліграфічного обладнання та їхнього поширення в
Україні є надзвичайне збільшення діапазону способів підробки грошових
знаків, а відтак появи в обігу досконало підроблених грошей. Практика
свідчить, що відсоток розкриття справ, порушених за фактом виявлення
фальшивих грошових знаків, досить низький [1, ст.499].

Пошуки шляхів підвищення результативності розслідування висунули
необхідність всебічного вивчення нових процесів та явищ, пов’язаних з
підробкою грошей, цінних паперів, білетів державних лотерей та діянь,
спрямованих на випуск сурогату в обіг. Однією з передумов подолання цієї
проблеми є розроблення та постійне оновлення методичних рекомендацій для
розслідування фальшивомонетництва, зокрема, визначення комплексу заходів
на початковому етапі розслідування та особливості їх реалізації.

Якщо є достатні підстави, то відразу після порушення кримінальної справи
про злочини згаданої категорії може проводитися обшук, процесуальний
режим якого визначений кримінально-процесуальним законом (Ст.ст.177,
179-186, 188, 189 КПК України). Залежно від категорії злочинів тактика
проведення обшуку має певні відмінності. Методика розслідування тих чи
інших видів злочинів вивчає доцільність проведення обшуку на тому чи
іншому етапі розслідування, встановлює місце обшуку в системі слідчих
дій, його найоптимальнішу послідовність. Тому раціональність обшуку у
справах про фальшивомонетництво потребує керування не тільки правилами
криміналістичної тактики проведення цієї слідчої дії, а й врахування
особливостей розслідування злочинів, передбачених ст.199 КК України.

Проблематика розслідування фальшивомонетництва на сьогоднішні є
предметом досліджень Б.С. Болотського, О. Воробей, А.Р. Гільмутдінова,
В.С. Кузьмічова, В.Д. Ларічева, В.С. Мацишина, Г.А. Матусовського,
Г.І. Прокопенка, В.С. Солдатченкова, С.П. Щерби та ін. Проте у наукових
працях названих та інших авторів про обшук в справах про
фальшивомонетництво є лише поверхневі згадки. Тому видається доцільним
зосередити увагу на дослідженні специфіки (особливості прогностичної
діяльності слідчого, підготовки і планування, тактичних прийомів та
тактичних комбінацій) проведення обшуку в даній категорії справ.

Вибір напрямів пошукової діяльності та найраціональніших способів дій
слідчого зумовлений найперше об’єктами пошуку, об’єктами обшуку та
слідчою ситуацією на момент проведення обшуку.

У криміналістичній літературі використовуються різні терміни, які
характеризують об’єкти, які мають значення для обшуку, зокрема, “об’єкти
обшуку” і “об’єкти пошуку”. Так ст.177 КПК України констатує, що обшук
проводиться слідчим у тих випадках, коли він має достатні підстави
вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом,
а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення
істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному
приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. У цій нормі законодавець
визначив головні риси об’єктів, які мають значення в процесі обшуку.
Аналіз норми закону дає змогу встановити два головні роди об’єктів:
1) об’єкти пошуку – це те, що необхідно відшукати, виявити під час
обшуку (знаряддя злочину, речі і цінності здобуті злочинним шляхом, а
також інші предмети та документи, які мають значення для встановлення
істини в кримінальній справі чи забезпечення цивільного позову);
об’єктом пошуку може бути і злочинець, що переховується, а також труп чи
його частини; 2) об’єкти обшуку – це те, стосовно чого (кого) проводять
дослідження (певне приміщення, місце чи особа).

Для проведення обшуку достатньо знати загальні ознаки предметів пошуку,
але все ж таки бажано до початку його проведення мати дані про
пошукуване (характер і ознаки, кількість, зовнішній вигляд, форму,
індивідуальні ознаки), оскільки це допоможе вирішити питання про
належність виявленого до кримінальної справи. Джерелами таких даних є:
протоколи огляду місця події, затримання; покази свідків, заяви
цивільних позивачів; відомості, отримані від підприємств, установ,
організацій, посадових осіб і громадян; пояснення спеціалістів та ін.

Стосовно виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання
та ввезення в Україну підроблених грошей, державних цінних паперів чи
білетів державних лотерей пропонуємо такий орієнтовний перелік
відповідних груп предметів – об’єктів пошуку, які можуть бути речовими
доказами:

1. Предмети злочину. Підроблені: національна, іноземна валюта – грошові
знаки у вигляді банкнот, монет; цінні папери, які випускаються і
забезпечуються державою – облігації внутрішніх державних позик,
облігації державних ощадних позик, облігації зовнішніх державних позик,
в тому числі в іноземній валюті; казначейські векселі, приватизаційні
папери; білети державних лотерей.

2. Засоби і знаряддя вчинення фальшивомонетництва

а) справжні грошові знаки і цінні папери, що служили зразком для
виготовлення фальшивок [2, с.307], які мають одинакові з фальшивками
серії і номери;

б) предмети, спеціально виготовлені для вчинення злочину (приладдя і
засоби для підробки грошей, цінних паперів, білетів державної лотереї,
виготовлені кустарним способом; предмети, спеціально виготовлені для
зберігання, пересилання, перевезення та ввезення в Україну фальшивок);

г) предмети, які використовуються в побуті, у виробничій чи іншій
легальній діяльності (копіювально-множильна та комп’ютерна техніка і
периферійні пристрої до неї; програмне забезпечення для редагування;
струменеві, лазерні, воскодрук-принтери; сканери; поліграфічні станки,
наприклад, малоформатні офсетні машини; фарби; хімічні реактиви; преси
для забезпечення щільного прилягання при склеюванні лицьової і зворотної
частин грошового знаку; фоторізки; різні побутові інструменти та
предмети; обладнання для виготовлення друкарських форм (широкоформатний
фотоапарат, фотозбільшувач, фотоплівка, фотопапір, проявник, фіксатор,
освітлювальні лампи); фотоформи (фотопозитиви та фотонегативи); пластини
мідних і цинкових сплавів для виготовлення друкарських форм, хлорне
залізо чи сірчана кислота для їх травлення; друкарські форми (кліше та
фрагменти кліше); граверні інструменти; засоби для обробки відбитків;
різні сорти і типи паперу; прилади для різки паперу; двостороння клейка
стрічка);

д) В.О. Коновалова та В.Ю. Шепітько до цієї групи предметів пошуку
відносять транспортні засоби [3, ст.15]. Проте, слід мати на увазі, що
предметом пошуку при проведенні обшуку транспортний засіб може бути лише
за наявності двох умов: а) транспортний засіб використовувався як
знаряддя злочину; б) слідчий має достатні підстави вважати, що
транспортний засіб захований у певному конкретному приміщенні або місці.
За відсутності згаданих умов транспортний засіб може виступати об’єктом
пошуку в ході проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на
його встановлення та виявлення (Ст.ст.103, 104, 114 КПК України;
ст.ст.7, 8, 10 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”).

3. Предмети, які зберегли на собі сліди злочину, зокрема: одяг, взуття,
предмети інтер’єру приміщень, де здійснювалася підробка – підлога,
стіни, меблі, на яких можуть бути виявлені сліди фарб – плями, напилені
її частинки; сліди-відображення, що передають зовнішню будову
друкарських станків; предмети, які зберегли на собі запахові сліди
кислот, розчинників; запахові сліди озону, які утворюються внаслідок
роботи копіювально-множильної техніки; жорсткий диск комп’ютера,
компакт-диски, дискети; предметами, які зберегли на собі сліди злочину
будуть і самі фальшиві грошові знаки чи цінні папери; пробні відбитки їх
зображень.

4. Об’єкти і предмети, використані для приховання злочину і злочинця
(предмети схову фальшивої валюти, тайники; можливі предмети, що служили
камуфляжем злочинців тощо);

5. Різні документи: 1) які характеризують особу злочинця (дипломи про
спеціальність, трудові книжки, військові квитки та ін.); 2) які містять
зразки почерку – особисте листування, блокноти, різні записи, що
свідчать про злочинну діяльність та ін.; 3) які містять іншу інформацію,
що цікавить органи розслідування (документи на комп’ютерну,
ксеро-копіювальну, поліграфічну техніку – технічні паспорти, листи
гарантійного обслуговування; документи на транспортні засоби, на
приміщення, де виготовлялись фальшивки; митні декларації про ввезення в
Україну фальшивої валюти, зазначеної техніки, фарб, паперу та інших,
необхідних для фальшування грошових знаків чи цінних паперів предметів);

6. Інші предмети, які перебувають в певному зв’язку зі злочином і
служать засобом для встановлення істини по справі (література з
цинкографії, поліграфії, фотосправи).

Перелік об’єктів пошуку не обмежується лише предметами, які за природою
пошукуваного можуть бути речовими чи письмовими доказами в справах про
фальшивомонетництво, а охоплює ще й такі об’єкти:

1. Предмети, зберігання чи використання яких заборонено під загрозою
кримінальної відповідальності (наприклад, вогнепальна зброя) чи потребує
спеціального дозволу (газова зброя). Наприклад, для забезпечення
надійної охорони поліграфічного обладнання, матеріалів та виготовлених
фальшивих грошей громадянин Т. незаконно придбав пістолет “Беретта” та
43 бойові набої до нього, після чого, озброєний цим пістолетом, постійно
перебував у приміщенні винаймуваної квартири, у якій виготовлялися
фальшивки, охороняючи цю квартиру, та зазначені предмети злочинної
діяльності [4, ст.379].

2. Предмети, здобуті внаслідок вчинення фальшивомонетництва (гроші,
товари та інше майно, отримані внаслідок як безпосереднього збуту, так і
в якості “оплати” чи “долі” за виготовлення, зберігання, перевезення,
пересилання, ввезення фальшивок).

3. Цінності і майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення
цивільного позову чи можливої конфіскації. Вивчення слідчої практики в
даній категорії справ дає можливість констатувати, що на початковому
етапі розслідування цінності і майно обвинуваченого чи підозрюваного з
метою забезпечення цивільного позову чи конфіскації спеціально не
пошукуються, а постанови про накладення арешту на майно обвинуваченого
виносяться, як правило, на завершенні розслідування і своїм наслідком
позитивного результату не мають.

4. Особи, які переховуються від слідства і суду.

¦

???????$??A??$???????¤?¤?$????+???????¤?$????+? якого було затримано при
спробі збуту фальшивої 50-гривневої купюри, підроблених грошей не
виявлено і не вилучено, проте встановлено, що Ж. зберігав у житлі 200г.
макової соломки, і самовільно під’єднався і безобліково використовував у
своєму жилому будинку електроенергію [5, с.71].

Готуючись до обшуку, слід прогнозувати наявність предметів пошуку в
місці чи в осіб, які піддаватимуться обшуку. Орієнтація на ймовірні
предмети пошуку допомагає визначити напрям пошуку, встановити
особливості дослідження тих чи інших об’єктів, вибрати відповідну
тактику. Ф.В. Глазирін зазначає, що при розшуку прихованого діям
слідчого повинна передувати думка про найвірогідніші місця і способи
приховання залежно від фізичних характеристик розшукуваних предметів,
приміщення, що оглядається, особи злочинця [6, ст.59]. Орієнтування на
певні об’єкти обшуку відбувається на підставі аналізу обставин вчинення
конкретного злочину. Виходячи з положень кримінально-процесуального
закону (ст.177 КПК), є три їх різновиди: а) певне приміщення (житлові,
нежитлові, приміщення дипломатичних представництв); б) певне місце
(ділянки місцевості, транспортні засоби); в) яка-небудь особа (одяг,
взуття та інші носильні речі, тіло живої людини). Місцем зберігання
підроблених грошей, знарядь і засобів їх виготовлення здебільшого є
житло підозрюваних чи обвинувачених. Обладнання та матеріали можуть
зберігатися також у належних обвинуваченому, його родичам або спеціально
винаймуваних для цього квартирах, гаражах, господарських спорудах,
дачах, а також у приміщеннях підприємств, установ, організацій, які
мають копіювальну і комп’ютерну техніку чи обладнаних під
фотолабораторію; у майстернях художників.

Попередня спланованість, продуманість, організованість й узгодженість
дій злочинців виражається в способі вчинення фальшивомонетництва, в тому
числі і в якості фальшивок, а відтак і в способі приховання злочинної
діяльності. Вивчення протоколів обшуків у даній категорії справ дає
змогу виділити такі ситуації обшуку, що визначаються припущенням про
спосіб зберігання предмета пошуку: 1) ситуації, в яких припускається
природний спосіб зберігання предмету пошуку; 2) предмет пошуку
видозмінений чи знищений; 3) предмет пошуку схований у спеціальних
тайниках, тяжко доступних і незвичних місцях. Найпоширенішими є
ситуації, коли предмети пошуку знаходяться у звичних природних умовах
зберігання, якщо при цьому обшук проводиться у присутності обшукуваного,
то трапляється добровільна видача.

Вивчення теоретичної бази та практики проведення обшуку в справах про
фальшивомонетництво дає підстави запропонувати тактичні прийоми, які
сприяють пошуку схованих об’єктів.

Зокрема, важливим тактичним прийомом є аналіз обстановки місця обшуку з
метою визначення місць природного, звичайного зберігання предмета
пошуку. Притім слідчий повинен керуватися загальнолюдськими уявленнями і
нормами. Природне місце зберігання пошукуваного залежить від
характеристик самого предмета пошуку: так пошукувані документи мали б
зберігатися в письмовому столі чи в іншому спеціально відведеному для
цього місці, цілком можливо, що вони знаходяться серед інших документів,
які відношення до справи не матимуть; грошовий сурогат – у меблевому
сейфі, серед книжок; комп’ютерна техніка – на письмових столах в офісі
чи житлі.

Якщо припустити, що пошукувані предмети можуть бути видозмінені чи
знищені, то слід проаналізувати можливості видозмінення чи знищення,
тобто слідчий повинен уявити собі, яким способом міг бути видозмінений
чи знищений пошукуваний предмет (водночас варто враховувати суб’єктивне
ставлення обшукуваного до предмета пошуку – бажання зберегти чи знищити
його, властивості цього предмета та особливості місця обшуку), як
співвідносяться виявлені сліди з предметами пошуку.

Викриття предметів пошуку укритих у тайниках, важкодоступних, незручних,
непридатних для зберігання місцях передбачає з’ясування найвірогідніших
місць їх схову і способів маскування. Для цього необхідно проаналізувати
властивості та інші особливості (розмір, вагу, об’єм, специфіку умов
зберігання) предметів пошуку. Важливе значення матиме і з’ясування такої
особливості предмета пошуку як його подільність – можливість
розукомплектування його на окремі самостійні частини (наприклад,
друкарський верстат, ПК), які можуть бути роздільно заховані. Іншим
прийомом за такої ситуації є зіставлення предмета пошуку з різними
об’єктами місця обшуку. Такий прийом дає змогу встановити найвірогідніші
місця можливого зберігання пошукуваного і вилучити ті з них, в яких
предмет пошуку не може бути схований через свої розміри, особливості
будови, руйнівний вплив та ін. Аналіз окремих частин приміщення, меблів
та інших об’єктів з метою встановлення демаскуючих ознак дає можливість
виявити негативні обставини, які вказують на необхідність ретельніших
пошуків у певному місці. Для визначенні місця схову варто взяти до уваги
також професійні та інші навики обшукуваного. Професія визначає
наявність в нього тих чи інших інструментів, матеріалів, які можуть бути
використані для створення тайників, приховання слідів та знарядь
злочину. Як тактичний прийом можна використовувати можливості типових
аналогів, якими є типові повторювані випадки виявлення тих чи інших
об’єктів у певних місцях. Наприклад, грошовий сурогат залежно від
кількості банкнот виявляється в книгах, м’яких меблях, серед одягу; в
кульках, коробках, кейсах; у підсобних приміщеннях, санітарних вузлах.

Проведення обшуку пов’язане з вибором найоптимальнішого часу його
проведення. Головним із тактичних правил обшуку є його раптовість [7,
с.312]. Це позбавляє особу, яка вчинила злочин, можливості знищити або
приховати сліди вчинення злочину і речові докази. Методика розслідування
фальшивомонетництва рекомендує проводити обшук на початковому етапі
розслідування [2, с.304]. В силу специфіки злочину, що розглядається,
обшук часто проводиться як невідкладна початкова слідча дія і передує
огляду місця події [8, с.325; 9, с.14]. На початковому етапі більш
сприятлива ситуація для застосування раптовості. В.П. Бахін,
В.С. Кузмічов, Е.Д. Лук’янчиков відзначають залежність реалізації
раптовості від етапів розслідування: проведення обшуків у день порушення
кримінальної справи є результативним у 82% випадків; потім
результативність цієї слідчої дії зменшується: протягом 3 днів – до 25%,
протягом 10 днів – до 15% [11; с.22]. Проте, проведення обшуку залежно
від слідчої ситуації може бути доцільним і на завершальному етапі
розслідування.

Серед різноманітних комбінацій тактичних прийомів обшуку, спрямованих на
виявлення пошукуваного під час розслідування фальшивомонетництва,
найпроблемнішим видається використання зіставлення виявлених у місці
обшуку (зокрема, якщо ними є місця виготовлення фальшивок) слідів,
предметів і їх ознак з предметами пошуку, тобто вирішення питання про
належність знайденого до справи. На початковому етапі розслідування
злочину слідчий здебільшого володіє дуже обмеженою інформацією, яка дає
змогу скласти лише фрагментарне уявлення про окремі моменти
розслідуваної події, причетних до неї осіб та об’єктів. Тактичний ризик
у процесі проведенні обшуку зумовлений тим, що предмет пошуку відомий
орієнтовно. Обмаль часу для підготовки обшуку викликає труднощі не
тільки з обранням оптимальних тактичних прийомів, а й з вивченням
наявної та зібранням додаткової інформації, визначенням кола учасників
обшуку, підготовкою необхідних науково-технічних засобів, з організацією
проведення пошукових дій. А завдання слідчого полягає саме в тому, щоб
із всієї маси виявлених у місці обшуку об’єктів вибрати те, що має
відношення до справи. Наприклад, під час затримання злочинця у нього
вдома в момент збуту фальшивих грошей, шовкографічний апарат, який
використовувався для виготовлення фальшивок, був закамуфльований під
пральну машину, і в ході обшуку не був ідентифікований та вилучений як
знаряддя злочину [4; с.266]. Тому необхідність професійно грамотно
вирішувати всі завдання обшуку в даній категорії справ потребує до
складу слідчо-оперативних груп залучати спеціаліста-криміналіста з
технології підробляння документів.

Оскільки левова частка роботи по збиранню доказової інформації в процесі
розслідування фальшивомонетництва виконується в строки максимально
наближені до моменту порушення кримінальної справи, враховуючи
вищенаведені труднощі, суб’єкти, які здійснюють заходи з виявлення і
розкриття злочинної діяльності фальшивомонетників, повинні бути обізнані
з особливостями кримінальних технологій виготовлення грошей. Тому
подальше вивчення фактів вчинення фальшивомонетництва і досвіду їхнього
розкриття слугувало б інформаційному забезпеченню слідчої діяльності
щодо їх розслідуванню.

Література

Дяченко О.Ф., Щербаковська Л.П. Боротьба з контрабандою: щодо
криміналістичного дослідження про підробні документи та паперові гроші
// Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі: “Боротьба
з контрабандою: проблеми та шляхи її вирішення” (аналітичні розробки,
пропозиції наукових і практичних працівників). – К., 1998. – Т.11. С.
496-500.

Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посіб. // За заг.
ред. В.Г. Гончаренка та Є.М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. –
368с.

Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология: Учеб
пособие. – Харьков: Гриф, 1997, 256с.

Архів Апеляційного суду Львівської області. – Спр. №1-6/00. – Т.5. –
391с.

Архів Апеляційного суду Львівської області. – Спр. №1 – 12 / 01. – 209с.

Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий
(Тактико-криминалистический анализ): Научно-практическое пособие. –
Харьков: Консум, 1999. – 160с.

Біленчук П.Д., Лисиченко В.К., Клименко Н.І. та ін. Криміналістика:
Підручник. / За ред. П.Д. Біленчука. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.:
Атіка, 2001. 544с.

Болотский Б.С. и др. Фальшивые деньги (фальшивомонетничество) / Под ред.
проф. В.Д. Ларичева – М.: Экзамен, 2002. – 384с.

Мацишин В.С. Особливості розслідування фальшивомонетництва: Автореф.
дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2002. – 18с.

Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами
внутренних дел: Учебн. пос. // В.П. Бахин, В.С. Кузмичев, Э.Д.
Лукъянчиков; – К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. – 54c.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020