Реферат на тему:
Запобігання злочинності неповнолітніх та молоді у Нідерландах
Проблема злочинності була і є однією з найгостріших на всіх етапах
історії будь-якої держави. Упродовж століть держави та їхні уряди
постійно розробляли і прагнули удосконалювати системи боротьби із
злочинністю, зокрема шляхом посилення покарання за злочини, збільшення
кількості правоохоронних органів, проте злочинність і далі існує. Єдиний
результат, здобутий у цьому двобої – періодичне зменшення її рівня.
Про це красномовно свідчать факти. У 1999 р. ймовірність того, що особа
може стати жертвою розбою, нападу, порівнюючи з 60-ми роками, зросла
удвічі-втричі, утричі збільшилася кількість насильницьких злочинів та
злочинів, які вчиняють неповнолітні. Ця тенденція характерна для
багатьох країн Азії, Західної Європи та Північної Америки. Шкода, яку
завдає злочинність суспільству, позбавляючи людей життя, власності,
особистої безпеки, значно перевищує сукупний національний дохід багатьох
держав [ 1, с.20 ].
Дослідження, проведені у 1998-1999 р. Міжнародним центром попередження
злочинності, показали, що заходи спрямовані на запобігання злочинності
обходяться будь-якій державі у 2-7 разів дешевше, ніж ув’язнення, і є
набагато ефективнішими, оскільки спрямовані на усунення її причин.
За даними цього ж Центру, 50% усіх злочинів, які вчиняються у зарубіжних
країнах – це злочини неповнолітніх та молоді. Це специфічна категорія
осіб, яка легко потрапляє під негативні впливи, а відтак становить
головний резерв дорослої злочинності. Тому ув’язнення або інші примусові
заходи, які вживають правоохоронні органи щодо неповнолітніх злочинців,
найчастіше не лише не дають бажаного результату, але й спричиняють
формування у цих осіб стійкої спрямованості до подальшої злочинної
діяльності. Останніми роками всі зусилля світової громадскості
спрямовані саме на побудову, удосконалення системи запобігання
злочинності, розробку різноманітних програм та заходів, особливе місце
серед яких надається заходам запобігання злочинності серед неповнолітніх
та молоді.
На сьогодні в Україні немає визначеної концепції або національної
програми запобігання злочинності серед неповнолітніх та молоді. Тому, як
видається, досвід, здобутий у цій сфері іншими країнами, певна методика
розробки програм, організація та функціонування системи запобігання
злочинності неповнолітніх та молоді можуть бути використані в процесі
побудови такої системи в Україні. Як приклад ми обрали систему
запобігання злочинності неповнолітніх та молоді Нідерландів, оскільки
заходи, розроблені у цій країні, на нашу думку, не потребують значних
витрат для їх впровадження, збільшення правоохоронних органів або
створення спеціальних органів. Їх можна розробляти на місцевому рівні,
переважно за ініціативою та безпосередньою участю громадян, які і є
найбільш зацікавлені у тому, щоб вулиці їхнього міста були безпечними
для усіх у будь-яку годину доби.
Рівень злочинності неповнолітніх та молоді у Нідерландах є досить
високим і має тенденцію до зростання. За даними Міністерства юстиції
Нідерландів, у 1992 р. виявлено 90000 неповнолітніх, які вчинили
злочини, а у 1998 р. їх кількість збільшилася до 150000. Кількість
злочинів, вчинених цією категорією осіб, у 1992 р. становила 12 342
злочини, у 1995 – 14627, у 1998 р. – 16876. Питома вага неповнолітніх та
молоді серед загальної кількості осіб, які вчинили злочини у
Нідерландах, у 1992 р. становила 12%, у 1995 – 13, а у 1998 – 15%. З
1992 по 1999 рік найбільше зріс рівень насильницької злочинності
неповнолітніх та молоді – приблизно втричі; удвічі зріс рівень злочинів
проти громадського порядку, однак рівень злочинів проти власності майже
не змінився. У структурі злочинності неповнолітніх та молоді переважають
злочини проти власності, частка яких становить 75% всіх злочинів, що
вчиняються цією категорією осіб, насильницькі злочини становлять 20% і
злочини проти громадського порядку – 5%. Серед злочинів проти власності
97% становить знищення та пошкодження майна, крадіжки; розбої та грабежі
неповнолітні та молодь вчиняють зрідка, хоч упродовж останніх років
спостерігається тенденція до збільшення їх частки.
Більшість злочинів (70-75%) вчиняють неповнолітні чоловічої статі.
Дівчата вчиняють злочини рідше – приблизно 25% усіх злочинів, які
вчиняють неповнолітні. Здебільшого це злочини проти власності (80% усіх
злочинів цієї категорії) – рідше знищення та пошкодження майна (6%) та
злочини проти громадського порядку (3%).
Дослідження, проведені Міністерством юстиції Нідерландів протягом
1990-1999 р. показали, що протиправна поведінка здебільшого
спостерігається серед неповнолітніх та молоді, які постійно пропускають
шкільні заняття, ніде не навчаються і не працюють. Тому більшість
превентивних заходів, які розробляються у Нідерландах, орієнтовані саме
на цю категорію населення [2, с.126].
Як же фінансуються заходи та програми запобігання злочинності
неповнолітніх та молоді у Нідерландах?
Кожного року держава виділяє кошти на такі програми з умовою, що не
менше ніж 10% буде витрачено на дослідження та вивчення позитивного
досвіду інших країн, здобутого у цій сфері. Кошти держави становлять
приблизно половину всіх коштів, які витрачаються на запобігання
злочинності, оскільки місцеві програми та заходи фінансуються за рахунок
коштів органів місцевого самоврядування та коштів, які перераховують для
розробки і впровадження превентивних заходів комерційні фірми та
приватні особи. Ця система фінансування є надзвичайно ефективною, тому
що коштів держави постійно не вистачає на розробку превентивних заходів
у всіх містах країни і процес їх виділення забирає багато часу.
Наявність у місцевих органів самоврядування власних коштів та внески
бізнесових структур дають змогу швидко розробляти та впроваджувати
програми запобігання злочинності з урахуванням конкретних місцевих
потреб. Саме тому у Нідерландах ефективно функціонує багато
різноманітних програм запобігання злочинності неповнолітніх та молоді,
причому у великому місті, поділеному на адміністративні райони, їх може
бути декілька, кожна з яких покликана допомогти молодій особі знайти
своє місце у суспільстві, усунути принаймні частину причин, які
штовхають її до вчинення злочину.
Прикладом великого міста, де функціонує кілька привентивних програм,
може бути столиця Нідерландів Амстердам. Це місто вирізняється тим, що в
ньому проживає близько 40 різних національностей і надзвичайно багато
емігрантів. Діти неголландського походження відчувають дискримінацію у
школі, подекуди не відвідують її взагалі. Своє дозвілля вони проводять
на вулиці, порушують громадський порядок, вживають наркотики, вчиняють
крадіжки. Безперечно, така поведінка притаманна не лише дітям
емігрантів. У такому мультикультурному місті дуже важко створити умови
для повноцінного розвитку всіх національностей, тому Центральна
муніципальна рада Амстердама у 1994 р. виступила ініціатором створення
проекту молодіжної політики під назвою “Молодь у 2000. Інтегрована
молодіжна політика у Амстердамі”.
Муніципальна рада передусім мала на меті залучити до створення цього
проекту не лише громадськість та органи місцевого самоврядування, а
молодь різних національностей. Тому проект обговорювали та ухвалювали на
конференції, яка відбулася 13-14 жовтня 1994р. за участю представників
державних органів, громадських організацій та молоді. Саме тут молодь
мала можливість висловити свої думки з приводу молодіжної політики, яку
проводять державні органи.
У 1995 р. цей проект було схвалено виконавчим комітетом Центральної
муніципальної ради Амстердама. Всі програми, заплановані в межах
проекту, розроблені за ініціативою молоді, тому немає потреби примусово
залучати до участі в цих програмах молодь, яка потребує допомоги.
i
???????¤?$??????????шкільного навчання” (мета – боротьба з пропусками
шкільних занять, а також заохочення підлітків до завершення навчання);
“Гарантійний план працевлаштування” (програма, створена з метою
допомогти молоді у працевлаштуванні – це своєрідна служба зайнятості;
цією програмою заплановано проведення безоплатних курсів для молоді, яка
бажає влаштуватися на постійну чи тимчасову роботу) та “Нові
перспективи” (соціальна служба для “проблемних” дітей та молоді) [ 3,
с.4 ].
Серед цих програм особливо цікавою, як нам видається, є програма “Нові
перспективи”, оскільки саме вона покликана допомогти “проблемним” дітям,
які конфліктують удома, в школі, пропускають шкільні заняття, вдаються
до крадіжок, порушують громадський порядок, перебувають у бандах, а
відтак вони стоять на порозі професійної злочинності. Таких “проблемних”
дітей чимало і в Україні, проте конкретної стратегії (не кажучи вже про
програму) щодо допомоги цим дітям немає.
На нашу думку з “Нових перспектив” можна перейняти хоча б методику, якщо
не всю програму, для створення подібної програми в Україні. Відомо,
коштів для розробки і впровадження превентивних програм та програм
допомоги “проблемним” дітям в країні немає – такої статті видатків у
Державному бюджеті України на 1999 рік нам виявити не вдалося, проте
можна скористатися внесками комерційних організацій та коштами місцевого
бюджету. Принаймні у Нідерландах така схема фінансування превентивних
заходів спрацьовує.
Метою програми “Нові перспективи” є допомогти підліткам, які пропускають
шкільні заняття або взагалі не відвідують школу, живуть у
неблагополучних сім’ях, страждають від соціальної невлаштованості,
дискрімінації та етнічної ізоляції, знайти свій шлях у житті та запобіти
криміналізації цієї категорії осіб [ 4, с.11 ].
Згідно з програмою, для роботи з молоддю безпосередньо створюють робочі
групи, які складаються з 5 осіб – працівників “Нових перспектив”.
Головний відбірковий критерій для членів робочої групи – досвід роботи з
підлітками. Це можуть бути вчителі, полісмени або консультанти у справах
молоді, а також працівники соціальних служб. Наскільки це можливо,
походження членів робочих груп відбиває походження групи підлітків, з
котрою вони працюють: 50% – мароканці, 25% – сірійці, 15% голландці, і
10% – турки. Незважаючи на такий різноманітний етнічний склад членів
групи, їхня діяльність є надзвичайно злагодженою.
Молоді люди, які бажають взяти участь у проекті, повинні зареєструватися
в секретаріаті “Нових перспектив”. Допомогу може дістати не тільки
підліток з так званої ризикової групи, а кожен хто, її потребує. Спосіб
допомоги підлітку працівники програми обирають у кожному конкретному
випадку. Період участі підлітка у програмі “Нові перспективи”
називається “періодом співпраці”, тому що тут для досягнення успішного
результату необхідно, щоб і сам підліток виявив бажання змінити своє
життя, знайти своє місце у суспільстві. Цей період умовно поділяють на
етапи.
На першому етапі працівник “Нових перспектив” вивчає умови життя
підлітка, його оточення та поведінку. З цією метою він відвідує сім’ю
підлітка, школу та місця, де підліток проводить своє дозвілля (молодіжні
клуби, кав’ярні). Оскільки в цьому оточенні підліток почуває себе
найвільніше, працівник “Нових перспектив” має змогу ближче з ним
познайомитися та відшукати найефективніший спосіб надати йому допомогу.
Другий етап – збір інформації про минуле підлітка, що дає уявлення про
його фізичний, розумовий стан та оточення, починаючи від народження.
Працівник “Нових перспектив” намагається з’ясувати, хто має вплив на
підлітка і як використати авторитет цієї особи у наданні допомоги
підлітку. На цьому етапі підліток та працівник “Нових перспектив”
спільно визначають цілі, яких необхідно досягнути в процесі їхньої
співпраці.
На третьому етапі процесу співпраці працівник “Нових перспектив”
розробляє та впроваджує план допомоги підлітку, який охоплює такі сфери,
як сім’я підлітка, школа, робота та дозвілля. Сім’я підлітка посідає
перше місце в плані допомоги – адже матеріальні негаразди, непорозуміння
та конфлікти між членами сім’ї найчастіше є головною причиною його
проблем – починаються пропуски занятть у школі, вживання наркотиків,
вчинення правопорушень. Завдання працівника “Нових перспектив” – виявити
ці проблеми та спробувати їх розв’язати, і в разі потреби звернутися за
допомогою до соціальних служб.
У школі підліток також проводить значну частину свого часу, тому
вивчення його поведінки у школі, взаємовідносин з учителями та
товаришами є необхідним для пошуку найефективнішого способу надання
допомоги. Якщо в результаті такого аналізу працівник “Нових перспектив”
дійде до висновку, що атмосфера у школі є сприятливою для підлітка,
тобто у нього нормальні взаємовідносини з учителями та друзями, то
працівник “Нових перспектив” допомагає підлітку, який не відвідував
занять, повернутися у школу, де він навчався. Якщо ж результати
негативні або підліток сам не бажає повертатися до старої школи, йому
пропонують продовжити навчання в іншій школі або здобути професійну
освіту на спеціальних курсах, що дасть можливість підлітку у майбутньому
мати стабільне становище у суспільстві та запобігти поверненню до
попереднього способу життя, а отже втягненню у професійну злочинність.
Крім сім’ї та школи, працівник “Нових перспектив” відвідує місця, де
підліток проводить своє дозвілля, тому що нерідко підлітки вчиняють
злочини від нудьги, невміння розсудливо використати свій вільний час.
Працівник пропонує підлітку зайнятися певним видом спорту, який викликає
у нього інтерес, або ж вступити до молодіжних клубів чи гуртків. У
переважній більшості працівники “Нових прспектив” виявляють причини, які
призвели до протиправної поведінки їхніх підопічних, та допомагають їм
повернутися до нормального життя. Коли працівник “Нових перспектив”
переконується, що його допомога підлітку більше не потрібна, процес
співпраці завершується. Проте це не означає, що працівників “Нових
перспектив” не цікавить подальша доля їх підопічних [ 5, с.3 ].
Після завершення процесу співпраці працівник “Нових перспектив” відвідує
підлітка черезі три, шість, дев’ять та дванадцять місяців з тим, щоб
з’ясувати, чи не потребує підліток допомоги. У більшості випадків
підліток повертається до нормального життя і подальшої допомоги
працівника “Нових перспектив” не потребує. Проте, якщо у перевихованні
підлітка не було досягнуто позитивних результатів, “Нові перспективи” чи
інші заклади пропонують повторну допомогу. Такий підхід вселює у
підліткка впевненість, що працівники “Нових перспектив” у разі потреби
завжди завжди готові йому допомогти.
Аналіз “Нових перспектив” дає підставу вважати, що така програма могла б
ефективно функціонувати і в містах України. ЇЇ впровадження не потребує
значних державних коштів – цілком достатньо коштів місцевого бюджету.
Якщо ж заохотити громадськість до участі і підтримки такої програми, то
реальність її не викликає заперечень.
Досвід багатьох країн свідчить, що набагато легше та ефективніше
допомогти молодій людині утвердитися, знайти своє місце у суспільстві,
аніж потім витрачати величезні кошти на збільшення кількості
правоохоронних органів, виконання кримінальних покарань та утримання
в’язниць і виправних закладів. Побудова системи запобігання злочинності
неповнолітніх та молоді в Україні на державному рівні є реальною,
щоправда для цього потрібен час та кошти, а от конкретні заходи та
програми, такі як “Нові перспективи”, можна розробляти і впроваджувати
невідкладно. Важливо, щоб громадськість усвідомила їх необхідність та
виявила бажання співпрацювати в цьому напрямку з державними органами та
органами місцевого самоврядування.
Література
Nature and evolution of the criminality of young adults – Report by Mrs.
Junger-Tas, Research and Documentation Centre, Ministry of Justice. –
Netherlands, 1999.
Social change and juvenile delinquency. European Committee on Crime
problems. – Strasbourg, 1998.
Yong to 2000. Integrated youth policy of Amsterdam. 1994-1998 Summary. –
Amsterdam, 1998.
New Perspectives. – Opmaak; Amsterdam, 1997.
Jeltema D.C. Youth policy in North Amsterdam. – Amsterdam, 1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
