UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗагальнотеоретичні питання зміни державної території (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1759
Скачало191
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Загальнотеоретичні питання зміни державної території

 

У статті розглядаються та аналізуються питання зміни державної

території у загальнотеоретичному та історичному аспектах.

 

Ключові слова: окупація, анексія, цессія, ад’юдикація, плебісцит.

 

Класична теорія держави, поряд з населенням і владою, розглядає

територію як одну з найважливіших ознак держави. Водночас, теорія

сучасної держави державну територію також представляє в системі

матеріальних чинників державності [1]. При цьому, як видається, що

територіальне буття держави недостатньо аналізується в зв’язку з

проблемою зміни території. По суті, ця проблема залишається в межах

наукових пошуків у сфері міжнародного права, хоча має беззаперечне

значення для розвитку теорії держави.

 

Питаннями, пов’язаними з загальнотеоретичними змінами державної

території, займалися такі вчені, як М.О. Баймуратов, В.Є. Чиркин,

Ю. Шемшученко.

 

Розглядаючи можливі шляхи зміни державної території, важливо

розмежовувати два варіанти – силовий і правовий.

 

До виникнення сучасного міжнародного права підстави зміни державної

території трактувалися головно із силової позиції. Розрізнялися:

окупація, анексія, цесія й ад’юдикація.

 

Окупація (лат. оccupatio – заняття, заволодіння) – у міжнародному праві

тимчасове зайняття збройними силами території супротивника. Може бути як

у мирний, так і у воєнний періоди. Режим окупації регулюється 4-ю

Гаазькою конвенцією 1907 р., Женевською конвенцією про захист цивільного

населення під війни 1949 р., Гаазькою конвенцією про захист культурних

цінностей на випадок збройного конфлікту 1954 р. [2].

 

За 4-ю Гаазькою конвенцією, зокрема, окупація розпочинається з

встановлення фактичного контролю над окупованою територією й утворення

окупаційної адміністрації, а припиняється з моменту втрати її фактичного

контролю над територією. Окупаційна влада має право вимагати від

населення беззаперечного підкорення, неучасті у ворожих діях. Водночас

окупант не має права вимагати від населення активно сприяти своїм

військовим операціям супроти його вітчизни. Важливим елементом режиму

окупації є забезпечення безпеки окупаційних військ, їхнього майна й

комунікацій.

 

Окупаційні війська зобов’язані поважати основні права людини, а також

права, визначені міжнародними нормами з гуманітарних питань. На

окупованій території зберігаються цивільні закони і приватні, особисті

та майнові права, які вони регулюють. Міжнародні акти передбачають,

зокрема, право населення окупованої території зберігати вірність своїй

державі, забороняють колективні покарання та вигнання населення. Також

залишається в силі місцеве кримінальне покарання, окупант має право

посилити кримінальне покарання, а за потребою ввести свої кримінальні

закони, спеціально призначені для охорони його безпеки. Порушення

окупантом норм міжнародного права, які стосуються окупації, тягнуть за

собою політичну, матеріальну або моральну відповідальність.

 

Особливим видом окупації є післявоєнна окупація як засіб забезпечення

виконання зобов’язань державою, що несе відповідальність за агресію

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ