UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпіввідношення принципів диспозитивності та публічності цивільного процесуального права України (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2290
Скачало215
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Співвідношення принципів диспозитивності та публічності цивільного

процесуального права України

 

Публічність як державно-правовий принцип закріплена у ч.2 ст.3, ч.2

ст.6, ч.2 ст.19, п. 2 ст.121, статтях 124 і 129 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції, “права і свободи людини та їх

гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава

відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення

прав і свобод людини є головним обов’язком держави”[1, с.4].

 

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої

повноваження відповідно до меж встановлених Конституцією і відповідно до

законів України (ч.2 ст.6 Конституції). А відтак суд, органи

прокуратури, органи державного управління як органи держави здійснюють у

цивільному судочинстві свої повноваження у загальнонародних та

загальнодержавних інтересах, на захист прав та охоронюваних інтересів

громадян, тобто їх процесуальне становище неодмінно має

характеризуватися публічністю. Так, згідно зі ст. 118 ЦПК, ст.33, 35

Закону України “Про прокуратуру” прокурор вправі звернутися із заявою до

суду або право вступу у процес по справі на захист прав і законних

інтересів громадян, держави і суспільства, зокрема:

 

має право на порушення справи про визнання громадянина обмежено

дієздатним чи недієздатним (ст.256);

 

може порушити справу про позбавлення батьківських прав і про їх

поновлення (ст.71, 75 Кодексу про шлюб та сім’ю);

 

може порушити справу про відібрання і повернення дітей та ін. (ст.69,

76, 119 КШС);

 

має право звернутися до суду із заявою про визнання незаконним правового

акта органу, рішення чи дії посадової особи (ст.248-15 ЦПК).

 

Публічність, на думку більшості вчених-процесуалістів, є принципом

цивільного процесу [2]. Інші дослідники прямо стверджують, що

самостійного принципу публічності немає, а зміст його поглинається дією

принципу законності. Так М.А.Чельцов, який раніше виділяв офіційність

(публічність) як самостійний принцип [3, с.182-183], у подальшому

стверджує, що публічність входить до змісту принципу законності,

охоплюється ним [4, с.48]. Аналогічну позицію займає і М.Л.Якуб. Як

основний аргумент він висуває положення, що обов’язки, які лежать на

посадових особах органів розслідування, прокуратури і суду, покладені на

них законом, у строгій відповідності з ним, і ніякої різниці між

обов’язком вести провадження по справі як службовий обов’язок і

відповідно до закону немає і бути не може [5, с.42].

 

З такою думкою не можна погодитись. Посадові особи, здійснюючи владні

повноваження як представники органів державної влади, діють відповідно

до свого положення передусім в інтересах держави, суспільства та

громадянина і тим самим виконують свій службовий обов’язок, реалізуючи

свої функції у строгій відповідності до закону. Законність виражає

вимогу точного і неухильного виконання законів, у той час як принцип

публічності підпорядковує діяльність органів держави публічно-правовим

інтересам, визначає їхні обов’язки щодо виконання завдань цивільного

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ