UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоняття та правова природа давності в цивільних правовідносинах (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1748
Скачало235
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Поняття та правова природа давності в цивільних правовідносинах

 

Усе відбувається в часі. Його вплив відображається і на цивільних

правовідносинах, а відтак суб’єктивні цивільні права та обов’язки, що

становлять зміст правовідносин, завжди існують у часі. Початок або межу

існування цивільних прав закон зумовлює часом. Такі випадки називають

часовим обмеженням прав. Іноді, може бути пов’язане з часом і здійснення

цивільних прав. Нарешті, час може впливати на виникнення або припинення

суб’єктивних прав.

 

Час покладено в основу інституту давності в цивільних правовідносинах.

 

Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу України, позовна давність

визначається як строк для захисту права за позовом особи, право якої

порушено. Під строком у юридичній літературі прийнято розуміти “період

або момент часу” [1, с.21]. Отже, час, періодом або моментом якого є

строк, виступає невід’ємним елементом давності.

 

Автор поділяє думку тих цивілістів, які вважають, що для цивільних

правовідносин правове значення має не сам час, а закінчення визначеного

період часу. Правові наслідки у вигляді припинення або набуття

суб’єктивних цивільних прав зумовлюються не часом, як явищем соціальним,

а закінченням його періоду. Відповідно до ст.240 проекту Цивільного

кодексу України строком визнається період у часі, зі спливом якого

пов’язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.

 

Саме із спливом часу прийнято пов’язувати в цивільно-правовій науці

поняття давності. “Позовна давність це час, після закінчення якого

погашається право на позов [2, с.4]. “Якщо закінчення певного проміжку

часу (строку) призводить до втрати можливості позовного захисту

порушеного права, вплив часу на цивільні правовідносини

опосередковується інститутом позовної давності” [3, с.5]. На закінчення

строку вказує і чинне цивільне законодавство України. Згідно із ст.80

Цивільного кодексу України підставою для відмови в позові є закінчення

строку позовної давності до пред’явлення позову. Представники інших

галузевих дисциплін теж підтримують цю думку. В зв’язку із закінченням

встановленого строку можливість захисту порушених прав втрачається

[4, с.154]. Інакше кажучи, втрачається можливість здійснення права в

примусовому порядку за рішенням суду. “Суть інституту давності полягає у

звільненні від кримінальної відповідальності і покарання особи після

закінчення встановленого у законі часу” [5, с.20]. “В найбільш

загальному вигляді родове поняття давності можна визначити як закінчення

певних строків” [6, с.13].

 

Однак і закінчення періоду часу, наприклад 3-х років, у випадку із

позовною давністю, ще не достатньо, щоб настали правові наслідки, які

зумовлюються давністю. Закінчення часу ще не свідчить про давність. Для

сили давності необхідно, щоб період часу закінчився, а в деяких випадках

і тривав, за наявності та/або відсутності певних умов. “Закінчення

певного часу володіння чи промовчання позову є лише однією із причин

давності, але не сама давність”[7, с.2]. Так, відповідно до параграфу

937 Німецького цивільного уложення, який і називається “Умови набувної

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ