Реферат на тему:
Cтановлення статутного права міста Львова
Становлення статутного права у Львові, як і в цілому в Україні, є
досить складним і тривалим процесом. Своєрідним початком цього процесу
вважається перша половина XIV століття – час надання українським містам
магдебурзького права. Однак, як на наш погляд, справедливо було б
звернути увагу на те, що перші паростки основ статутного права в тій чи
іншій формі, мали місце в українських містах і в більш ранній період
(періоди Київської Русі, Галицько-Волинського князівства).
Магдебурзьке право було надане Львову Привілеєм польського короля
Казимира III від 17 червня 1356 р [5, с.29]. Відповідно до цього
Привілею у Львові була створена Рада – як орган адміністративної влади
на чолі з бургомістром, а також громаді міста надавались досить значні
самоврядні права. Цей документ започаткував зародження статутного права
у м.Львові.
Першу згадку про Статут як документ правового характеру, що врегульовує
питання життя місцевої (територіальної) громади, можна знайти у Привілеї
Казимира III від 28 грудня 1360 року [5, с.31], яким підтверджується та
повторюється Статут, ухвалений Львівськими райцями (членами ради) та
лавниками (членами лавничого суду). У документі містяться окремі правила
поведінки, які мали обов’язковий характер для членів громади міста
Львова і торкались кримінального, адміністративного, спадкового права чи
громадських обов’язків. З огляду на зміст цього документа його ще не
можна розглядати як Статут міста (громади) у подальшому розумінні цього
поняття. Проте його можна вважати початком формування цього явища,
першим документом правового характеру, який носить назву Статут і
приймається (ініціюється) на рівні громади м.Львова. Однак після
прийняття цього документа мине ще багато часу до моменту формування
повноцінного статутного права м.Львова. В наступні роки певні елементи
становлення статутного права знаходимо у привілеях, грамотах польських
королів. Так з 1361 по 1772 рік місту Львову було даровано близько 200
документів, які торкалися питань урегулювання житття місцевої громади
[5]. Ці документи склали систему, яка надавала значні самоврядні права
громаді м.Львова і сприяла розвитку статутного права. В них містилися
окремі норми, які врегульовували життя місцевої громади і в майбутньому
знайшли своє відображення у статутах м.Львова.
З переходом у 1772 р. Львова під Австрійську юрисдикцію змінились
підходи до місцевого самоврядування. Відразу після введення нової
адміністрації було наказано перекласти і подати на затвердження всі
привілеї, які поширювали свою дію на Львів і стосувались питань
організації місцевого життя. Після тривалої роботи і довгих роздумів над
цими документами нарешті вирішили на основі цих окремих документів,
багато з яких не узгоджувалось з засадами нової влади, видати один
(збірний) Привілей [11, с.160]. Такий документ незабаром з’явився.
6 листопада 1789 р. цісар Йосиф II своїм патентом (дипломом) надає
магістрату Львова власний Статут [5, с.513; 4, с.38]. Цей акт містить 15
пунктів, які можна розділити на три групи: 1) майно і доходи міста;
2) спеціальні права; 3) влада і управа міста. Саме цей невеликий за
обсягом документ є першим “повноцінним” за змістом і формою статутом у
м. Львові. Він концентровано врегульовує значну кількість питань життя
місцевої громади. Однак у цілому цей акт обмежив місцеве самоврядування
у місті порівняно з попереднім періодом.
Наступний період розвитку статутного права у м.Львова почався у 1848 р.
Знаменний для всієї Європи 1848 рік був точкою відліку, яка
започаткувала добу боротьби громадян Львова за нове міське право. Міська
громада вирішила розробити новий міський Статут, який би надавав їй
можливість реальної участі в самоврядуванні містом [2, с.125].
Результатом цих зусиль стало прийняття цілої низки документів, а саме:
тимчасове положення про реорганізацію міського відділу Львова від 20
липня 1848р.[10, с.9] іноді деякі автори називають Статутом [11, с.192];
відомий загальний Громадський статут від 17 березня 1849 р., однак він
так ніколи і не діяв;
тимчасовий регламент роботи міського відділу від 20 вересня 1848 р.
іноді деякі автори називають Статутом [9, с.42];
проект Статуту Львова, затверджений 15 жовтня 1850 р. Міністром
внутрішніх справ, не отримав санкції монарха і не вступив у дію [2,
с.126]
Вже дещо згодом, 20 листопада 1860 р., був розроблений ще один проект
Статуту, однак і він не був прийнятий.
5 березня 1862 р. був прийнятий загальноавстрійський закон, який надавав
великим містам право вимагати надання власного Статуту управління містом
[2, с.127].
Незважаючи на домагання громади, Львів залишався без нового Статуту до
1870 р., коли 14 жовтня монарх надав Львову власний новий Статут, який
значно розширював місцеве самоврядування у місті, врегульовував значну
кількість питань місцевого життя. Цей Статут з деякими змінами,
внесеними 2 квітня 1896 р., пережив Австроугорську імперію. Цей документ
був останнім і найвищим досягненням статутного права м. Львова у XIX ст.
За словами В.П.Кіселичника, Міський статут 1870 р. “відобразив
кристалізовану під впливом німецьких інституцій думку про поділ
державної влади, виділяючи при цьому самоврядну владу” [3, с.28]. З
цього моменту у подальшому розвитку статутного права міста Львова настає
перерва.
21 травня 1997 р. Верховна Рада України прийняла Закон України “Про
місцеве самоврядування” і тим самим відкрила новий період – період
відродження статутного права, у тому числі і в м. Львові. Правову
підставу для розробки Статуту територіальної громади становить ст.19
Закону, яка має назву “Статут територіальної громади села, селища,
міста”, і проголошує, що “з метою врахування історичних, національно-
культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення
місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування
на основі Конституції України та в межах цього закону може прийняти
Статут територіальної громади села, селища, міста”.
Одразу після прийняття Закону розпочалась робота над створенням проектів
Статуту територіальної громади (в тому числі і м. Львова).
????«???????¤?$????«?родні депутати Р.Безсмертний, М.Сирота, І.Шаров у
порядку законодавчої ініціативи внесли на розгляд Верховної ради проект
Примірного статуту територіальної громади з відповідною Постановою про
його затвердження [6]. Згодом 22.07.1998р. на розгляд ВРУ був внесений
проект Закону “Про затвердження Примірного Статуту територіальної
громади” [8, с.1], однак досі жоден з цих документів не прийнятий. Про
необхідність розробки Модельного Статуту також йде мова і в Концепції з
питань реформування державного управління та адміністративного права,
яка була розроблена Державною комісією з проведення адміністративної
реформи в Україні [1, с.26]. Крім того, до цієї роботи приєдналися
громадські організації, наприклад Товариство науковців сприяння
муніципальній реформі розробило Модельний Статут Територіальної громади
міста [9, с.118], а також і фізичні особи (іноземні громадяни). Зокрема
У. Фурман розробив на основі чинного законодавства України власний
варіант Модельного статуту міста з постатейними коментарем [7, с.9].
Спираючись на вищеназвані проекти, йде розробка Статуту м.Львова. Станом
на жовтень 1999 року, за даними юридичного відділу Львівської міської
ради, робочою комісією міської ради було розроблено два проекти Статуту
м.Львова. Останній проект розроблений у серпні 1999р. і розіс-ланий
провідним науковим установам, Міністерству Юстиції та іншим установам
для відповідних висновків, внесення зауважень та пропозицій. Цей проект
урахував недоліки попереднього проекту і якісно відрізняється від нього.
Статут складається з 7 розділів:
1) загальні положення; 2) міське самоврядування; 3) органи та посадові
особи міського самоврядування; 4) органи самоорганізації населення;
5) матеріально-фінансова основа міського самоврядування; 6) гарантії
міського самоврядування; 7) прикінцеві положення.
Така структура Статуту м.Львова відповідає структурі, закріпленій в
Модельному Статуті територіальної громади міста, який був запропонований
Товариством науковців сприяння муніципальній реформі [9, с.118]. Саме
така структура дає змогу розробити цілісний правовий документ, який
повинен стати локальним підґрунтям місцевого самоврядування. Однак це не
означає, що цю структуру не можна виправити. Так, на думку доцента
кафедри Конституційного, адміністра-тивного та фінансового права ЛНУ ім.
І.Франка П.Ф.Гураля, Статут міста Львова повинен в обов’язковому порядку
містити розділ про міжнародні зв’язки громади м.Львова. Автор же цієї
статті пропонує доповнити Статут розділом – Муніципальна служба. Такі
доповнення дали б змогу охопити надзвичайно важливі для територіальної
громади м.Львова групи суспільних відносин.
Якщо запропоновану структуру Статуту м.Львова в цілому можна прийняти,
то зміст проекту Статуту потребує суттєвих змін та доповнень. Зупинимось
на окремих зауваженнях до проекту Статуту м.Львова.
1. У проекті Статуту не розкрито, як того вимагає ст.19 Закону України
“Про місцеве самоврядування”, історичні, національно-культурні,
соціально-економічні та інші особливості здійснення місцевого
самоврядування у м.Львові.
2. Не врегульовано взаємовідносин територіальної громади м.Львова з
приміськими громадами м.Винники, с.м.т.Брюховичі, с.м.т. Рудно.
3. Районам м.Львова не надано права мати свої представницькі органи. Те,
що таких органів тепер не існує, не означає, що із зміною керівництва
міста вони не можуть бути утворені. Статут має бути документом, який не
повинен змінюватись у зв’язку зі зміною керівництва міста.
4. Для забезпечення більшої стійкості Статуту необхідно підвищити з 2/3
до3/4 кількість голосів, які необхідні для прийняття рішення про його
зміну та доповнення.
5. У ст.19 проекту Статуту слід виправити суттєву помилку, яка
суперечить ст.6 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та
сільських, селищних, міських голів” від 14 січня 1998 р. Зі змісту
статті проекту Статуту випливає, що громадянам інших країн, особам без
громадянства, які протягом останніх п’яти років проживають на законних
підставах у місті Львові та є платниками податків, надається право брати
участь у місцевих виборах, референдумах.
6. У ст.60 слід чітко зазначити способи і форми доведення до відома
населення актів міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб, а
також указати місце, де громадяни можуть отримати копії цих актів.
Тема даної статті і її оглядовий характер не дає можливості детальніше
зупинитись на інших проблемах проекту Статуту, але вже названі
зауваження свідчать, що проект Статуту м. Львова потребує доопрацювання.
Можна сподіватись, що всі зауваження, які надходять у міську раду,
будуть ураховані і вже в найближчий час громада м.Львова матиме локальну
нормативно-правову базу для здійснення самоврядування.
Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що статутне право у м.Львові
має багату історію і розвиток його не припиняється й у наш час. Робота
над статутом міста Львова повинна інтенсифікуватись, оскільки його
прийняття безперечно наблизить Львів до усталених моделей організації
самоврядування європейських міст.
Література
Адміністративна реформа в Україні документи і матеріали // Український
правовий часопис. – 1998. – В.4.
Кіселичник В.П. Розробка і надання Львову у 1870 р. статуту на міське
самоврядування // Lwow, miasto, spoleczenstwo, kultura.- WSP.- Krakow,
1998. – T.2.
Кіселичник В.П. До питання про організацію, повноваження і принципи
діяльності Львівського магістрату // Республіканець. – 1993. – №4.
Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині
19 ст. на початку 20 ст.). – Львів, 1966.
Привілеї міста Львова (14-18 ст.) /Упор. М.Капраль. – Львів, 1998.
Примірний статут територіальної громади – законопроект поданий
04.09.1997 р. народними депутатами Р.Безсмертним, М.Сиротою, І.Шаровим
(не публікувався).
Проект Статуту територіальної громади в Україні. Проект регламенту
міської ради в Україні. – К: Вид. Фонду ім.Ф.Еберта, 1998.
Рубцов В.П., Заєць Р.В. Щодо розробки Статуту територіальної громади
Києва, як джерело досвіду засвоєння статутного права в Україні (не
публікувалось).
Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та
впровадження в практику місцевого самоврядування: Навчальний посіб-ник.
– К.: Книга почтой, 1999.
Ustawa prowizoryczna do reorganizacyi Wydzialu mejskiego dla
kro-lewskiego stol. miasta Lwowa // Miasto Lwow w okresie samorzadu
(1870-1895). – Lwow, 1896.
F.Papee Historia miasta Lwowa. – Lwow, 1894.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
