.

Розробка та прийняття митного законодавства в сучасній українській державі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
269 2127
Скачать документ

Реферат на тему:

Розробка та прийняття митного законодавства в сучасній українській
державі

3 часу проголошення незалежної України в суспільстві відбулися суттєві
зміни. Загалом формування державності, її механізмів, структурних
інститутів ще триває. Розбудова держави – це складний і тривалий процес,
і, безперечно, однією з передумов повноцінного її існування є наявність
власної митної системи та митного законодавства.

24 серпня 1991р. депутати українського парламенту майже одноголосно
прийняли Акт проголошення незалежності України. 25 серпня 1991р.
Верховна Рада України затвердила Закон “Про митну справу в Україні” [1,
с.575], ще раз довівши, що держава не може існувати без власної митниці.
Цей закон визначив правові основи організації митної справи в Україні,
основні засади діяльності її митних органів. У ст.1 Закону зазначалося:
“…Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему
і здійснює митну справу. Митна справа є складовою частиною
зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності України…”. У
Законі підкреслюється, що загальне керівництво митною справою здійснює
Верховна Рада України та Кабінет Міністрів, а безпосереднє керівництво
покладається на Державний митний комітет України. В кінці 1991р. уряд
прийняв рішення про створення Державного митного комітету України [2,
с.29], який мав координувати та спрямовувати діяльність підпорядкованих
йому установ.

Законодавством України встановлювалася компетенція митних органів
України щодо виконання таких функцій, як захист економічних інтересів
України; контроль за додержанням закону України про митну справу;
забезпечення виконання зобов’язань, які випливають з міжнародних
договорів України стосовно митної справи; митного оформлення та
оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний
кордон України; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу
та пасажиропотоку через митний кордон України тощо.

Значним кроком у справі створення митного законодавства було прийняття
Митного кодексу України. Зазначимо, що Україна перша серед країн СНД
прийняла новий Митний кодекс – основний закон для митної служби. Закон
визначив принципи організації митної справи в Україні з метою створення
умов для формування ринкової економіки та зростання активності
зовнішньоекономічної діяльності на основі єдиної митної території, мит
та митних зборів.

Кодекс спрямований на забезпечення додержання митними, іншими державними
органами, суб’єктами зовнішньоекономічної та господарської діяльності, а
також громадянами прав та обов’язків у галузі митної справи.

Митний кодекс введений в дію Постановою Верховної Ради України від 12
грудня 1991 року [3, с.11, 116, 85].

Ця ж Постанова затвердила створення Державного митного комітету України
як центрального митного органу України. 18 грудня 1991 року Верховна
Рада України затвердила “Закон про державне мито” [4, с.170]. Цей закон
визначив основні положення платників державного мита, які вчиняють у
своїх інтересах дії та одержують документи, що мають юридичне значення,
в спеціально на те уповноважених установах.

Митні правила України дещо відрізняються від тих, що застосовуються в
інших країнах, але в цілому враховують положення міжнародних Конвенцій з
митних питань. Це стосується, зокрема, митних пільг, що передбачені
законодавством України для дипломатичних представництв іноземних країн
та їх персоналу, представництв інофірм та їх співробітників. Однак,
зрозуміло, що митне законодавство не відповідало вимогам сьогодення.
Тому Державний митний комітет вносив на розгляд Кабінету Міністрів низку
законопроектів з митних питань, що були спрямовані на подальшу
лібералізацію митних правил. У 1992р. були затверджені законопроекти
“Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про державне мито” [5,
с.652] (17 червня; 7 липня; 14 жовтня).

Подальшим удосконаленням митного законодавства став Декрет Кабінету
Міністрів від 11 січня 1993 року “Про Єдиний митний тариф України” [6,
с.107] та Декрет від 21 січня 1993 року “Про державне мито” [7, с.113].

Нове митне законодавство реформує режим зовнішньої торгівлі на передових
загальносвітових засадах, забезпечує як ефективність
зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних товаровиробників, так і
гарантує надійність довготермінових вкладів іноземних капіталів у
розвиток української економіки.

З часу проголошення незалежності митна система України удосконалювалася
і розвивалася разом з державою. Ставши незалежною, Україна одержаала
незначну частину митної системи колишнього Радянського Союзу. Головним
завданням стала переорієнтація діяльності митних органів в інтересах
молодої держави, її народу. Митна справа покликана не створювати бар’єри
між цивілізованими країнами, а сприяти розвитку міжнародної торгівлі,
туризму, культурних зв’язків.

d

??c?зи, вироблення стратегії та тактики, утворення нових митниць та
інших підрозділів. Незважаючи на певні ускладнення, зокрема, пов’язані з
нестачею кваліфікованих кадрів у справі розробки та підготовки актів
митного законодавства, було зроблено перший крок у напрямі формування
ефективної та чіткої системи митних органів. Очолив її, як уже
зазначалося, Державний митний комітет, фактично – митне міністерство,
оскільки, на відміну від практики інших країн, митна служба не підзвітна
жодному з інших міністерств та відомств, а підпорядкована безпосередньо
Президенту, Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.

Другою ланкою митної системи України стали територіальні митні
управління, які згодом були перейменовані в регіональні митні
управління. Мета їх функціонування – контроль за роботою митниць, що
входять до відповідної зони, надання їм практичної та методичної
допомоги в роботі. На базі незначної частини митної системи колишнього
СРСР, яка дісталась Україні у спадщину (25 митниць), сформовано
злагоджений митний організм, який охоплює центральний орган управління,
10 регіональних митниць, 45 митниць, 215 митних постів, 20
спеціалізованих митних установ. Кількість особового складу зросла за цей
час з 2,6 тис. до 17,3 тис. чол. [8, с.9].

Українська митниця розвивається і стає дедалі ефективнішою. Вжито
практичних заходів, щоб увесь процес митного оформлення і митного
контролю громадян, підприємств і організацій став якомога прискореним,
необтяжливим, щоб наблизити митні процедури до стандартів Європейського
товариства. Митна система передусім спрямована на захист економічних
інтересів держави, впорядкування зовнішньоекономічних операцій та
забезпечення виконання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності,
громадянами – митного законодавства України.

З метою вдосконалення митної справи, посилення митного контролю,
зміцнення виконавської дисципліни співробітників митної системи України
та керуючись п.15 ст.І06 Конституції України 29 листопада 1996р.
Президентом України видано Указ про створення Державної митної служби
України на базі ДМКУ, перереорганізацію територіальних митних управлінь
у регіональні митні управління [9].

Державна митна служба налагодила міжнародні зв’язки з митними службами
держав, з якими Україна має кордони, що проходять сушею та морем. Угоди
про співробітництво та взаємодопомогу укладено з Росією, Білоруссю та
іншими країнами СНД, Угорщиною, Польщею, Словаччиною. Низка міжвідомчих
угод підписана з митними службами країн Західної Європи та Америки,
розширюється партнерство та взаємодія. Україна є активним членом
Всесвітньої митної організації. Користуючись її напрацюваннями, що є
узагальненням кращого митного світового досвіду, підвищується
ефективність роботи митної системи держави. Про значну увагу до роботи
Всесвітньої митної організації з боку України та Державної митної
служби, зокрема, свідчить і те, що при Посольстві України в Брюсселі, де
перебуває штаб-квартира цієї організації, працює радник з митних питань,
який за розпорядженням керівництва Служби бере участь у засіданнях ВМО і
регулярно інформує про ухвалені організацією рішення та обговорювані
питання.

Сьогодні митниця – чи не єдина державна структура, що здатна не просити
і не брати кошти з державного бюджету, а навпаки, суттєво поповнювати
його.

Світовий досвід учить: у країнах з перехідним типом економіки митні
органи здатні забезпечувати від 10 до 30% надходжень до державного
бюджету. Їх можна спрямовувати на фінансування соціальних програм.

Не менш дієва та плідна співпраця митників на всіх рівнях з органами
місцевої влади та самоврядування. Важко перебільшити роль митних органів
у боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, особливо у сфері
економіки, у протидії наркобізнесу та контрабанді. Успішна боротьба з
особливо небезпечними видами контрабанди можлива лише за умови взаємодії
та повного взаєморозуміння із Прикордонними військами, Міністерством
внутрішніх справ, Службою безпеки України. По суті, митні органи
фактично є правоохоронними, їх діяльність стане ще ефективнішою за умови
якнайскорішого надання Державній митній службі України статусу
правоохоронних органів, право вести оперативно-розшукову діяльність.

Митна система – невід’ємна частина справжнього суверенітету. Вся історія
світової цивілізації свідчить: митниця була, є і буде ефективним
інструментом економічної політики держави.

Література

Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №44.

Таранченко В. В Державній митній службі України // Економіка. Фінанси.
Право. – №5.– 1997.

Відомості Верховної Ради України (Далі ВВРУ). – 1992. – №35. Ст.511; із
змінами та доповненнями: ВВРУ. – 1994. – №20. – Ст.116; ВВРУ. – 1995. –
№13. Ст.85.

ВВРУ. – 1992. – №12. – Ст.170.

Там же. – №39. – Ст.573; №47. – Ст.646; №48. – Ст.652.

ВВРУ. – 1993. – №12. – Ст.107.

Там же. – №13. – Ст.113.

Кравченко Ю. Митниця на службі держави // Політика і час. – №6. – 1995.

Урядовий кур’єр. – 1995. – №183-184. – 7 грудня.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020