UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток інституту давності у цивільних правовідносинах (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2701
Скачало235
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Розвиток інституту давності у цивільних правовідносинах

 

Перші пам’ятки українського писаного права не визнавали

матеріально-правової сили за давністю. “Руська правда” в усіх своїх

редакціях прямо заперечувала давність. Так ст.28 “Про тяжу” передбачала:

“Якщо необережний набувач, у якого власник витребував свою річ через

суд, в майбутньому зустріне людину, що продала йому крадену річ, він має

право стягнути з продавця свої гроші, незалежно від того, скільки часу

минуло” [9, c.142]

 

В Україні інститут давності в цивільних правовідносинах бере свій

початок із Віслицького статуту польського короля Казимира 1347 року,

який діяв на Західноукраїнських землях. У статуті виявлено 8 статей,

присвячених праву давності. Ці статті розміщені непослідовно і мають

казуальний стиль викладу. Якщо наступні правові документи, в яких

давалася регламентація давності, мали загальний стиль викладу і містили

перелік вимог, що їх давність не стосувалася, то статут короля Казимира,

навпаки, згадував лише про ті вимоги, на які давність поширювалася.

Зокрема, Віслицьким статутом встановлювалася 30-річна давність для

викупу маєтків, що перебували в заставі; 6-річна давність – для

витребування майна вдови; 2-річна давність – для звернення із скаргою на

самовільне зведення плотів у чужому маєтку; давність тривалістю в 3 роки

і 3 місяці – для витребування у колишніх опікунів дітьми, що вийшли

з-під опіки; 4-річна давність – для витребування позикодавцем своїх

грошей у боржника [1, с.10].

 

Статут 1347 року передбачає вже окремі елементи набувної давності, хоча

такою її ще не називає. Так особа, яка придбала маєток, не сплативши

повної його вартості, і проволоділа спокійно цим маєтком 3 роки і 3

місяці, не могла звернутися з позовом про його повернення попередньому

власнику. Очевидно, що автори цього законодавчого акту розглядали

спокійне володіння маєтком протягом встановленого законом строку за

умови часткової оплати його вартості як підставу виникнення права

власності у набувача та припинення права власності у відчужувача.

 

Немає у Віслицькому статуті загальних правил про початок перебігу,

зупинення, перерву, а також поновлення строків давності.

 

На відміну від свого джерела – Віслицького статуту, Литовські статути,

що мали застосування на більшій частині України, характеризуються

загальним стилем викладу норм про давність і дають їй власну назву –

“земська давність”. “Кожен, хто кому-небудь на що-небудь дав лист або

зробив запис при належному засвідченні або перед відповідною посадовою

особою, а той кому записано мовчав протягом 10 років і не користувався

записом, такі записи після спливу 10-річної давності не повинні мати

жодної сили. Однак, якщо б хто-небудь протягом земської давності

звернувся з позовом, а мовчанням не втратив свого права, тоді він не

втрачає його за давністю” [10, c.138]. Отже, Литовським статутом 1529

року вже передбачалася така підстава для перерви земської давності, як

звернення з позовом до суду.

 

Литовські статути містили також окремі правила початку перебігу земської

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ