UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКолективні трудові спори за сучасним польським трудовим правом (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1206
Скачало196
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Колективні трудові спори за сучасним польським трудовим правом

 

Нові соціально-політичні і економічні реалії посткомуністичної Польщі

зумовили появу в трудовому праві інституту колективних спорів. У

Польській Народній Республіці страйк хоч і не був формально заборонений,

проте однозначно трактувався як явище небажане, антигромадське і

наштовхувався на увесь можливий опір влади – ідеологічний,

організаційний і навіть дисциплінарний: керівників, які не вберегли

підприємство від колективного трудового спору, звільняли з посади; у

засобах масової інформації ці події старанно замовчувалися. Усе це,

зрештою, не давало очікуваних результатів, і в країні періодично (в

1956, 1976, 1980-81 і 1989 роках) відбувалися страйки (у кожному

окремому випадку вияв суспільних вибухів мав зовнішню форму страйку), в

результаті яких змітали перших секретарів ЦК партії та уряди, а в

кінцевому підсумку (знову ж таки за зовнішньою формою) змели і весь

суспільно-політичний лад.

 

У сучасній ІІІ Речі Посполитій під впливом цивілізованої Європи, але

водночас і з певними прагматичними намірами щодо своїх внутрішніх

обставин вирішено взяти страйкову стихію в законодавчі рамки. Закон про

вирішення колективних спорів було прийнято 23 травня 1991 року

(Dz.U.№55, poz. 236;zm.: Dz.U. z 1997r.№82,poz.518, №88, poz.554). Право

на страйк уперше було визнано за підсумками так званого “Круглого столу”

1980 року. Законодавчого закріплення воно набуло в законі 1982 року про

професійні спілки. Тоді ж був прийнятий і закон про організації

роботодавців. Із змісту закону про вирішення колективних спорів

випливає, що головним його завданням є поділ страйків на законні і

незаконні. Формальних визначень, дефініцій цих понять закон не містить.

Він обмежив в ст.1 предмет колективного трудового спору умовами праці,

заробітної плати, соціальними виплатами, а також профспілковими

свободами, а також передбачив адміністративну (штраф) або кримінальну

(позбавлення волі) відповідальність для тих, “хто керує страйком або

іншою акцією протесту, організованих всупереч норм закону”; за заподіяну

незаконним страйком чи іншою акцією протесту шкоду організатор несе

цивільно-правову відповідальність (ст.26). У законі дано визначення

страйку, що полягає в колективному утриманні працівників від виконання

праці з метою вирішення спору, який стосується інтересів, указаних у

ст.1.

 

Що ж до законного страйку, то ним implicite слід вважати такий, при

оголошенні і проведенні якого дотримано всіх норм закону. Розглянемо, в

чому вони полягають.

 

Частина 2 ст.17 вказує, що страйк є крайнім засобом і не може бути

оголошеним без попереднього вичерпання можливостей вирішення

колективного спору відповідно до встановлених законом (ст.7-14) засад.

Колективний спір вважається розпочатим з дня висунення суб’єктом, що

представляє інтереси працівників, вимог щодо умов праці, заробітної

плати чи інших питань, зазначених у ст.1 закону, якщо роботодавець не

задовольнив їх в строк, указаний у вимогах (цей строк не може бути

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ