UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторичні аспекти кримінальної відповідальності за самовільне залишення частини або місця служби (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2402
Скачало213
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Історичні аспекти кримінальної відповідальності за самовільне залишення

частини або місця служби

 

Поняття й види окремих військових злочинів, зокрема самовільного

залишення служби та суміжних злочинів, уперше були визначені в першому

Литовському статуті [1], прийнятому на Віленському сеймі Великого

князівства Литовського в 1529 році. На початок XVI ст. військова служба

переважно була повинністю феодалів, хоч її могли відбувати і

представники верхівки вільного селянства. Досить часто траплялись

випадки, коли для потреб земської оборони значну частину селянської

верхівки переводили у розряд військовослужбовців з повним або частковим

їх звільненням від селянських повинностей. Зрозуміло, що в таких

випадках селяни прибували на війну зі своїм феодалом в одному “почте” і

воювали під його командуванням [2, с.90-91].

 

Унаслідок несприятливого міжнародного становища державі треба було

докласти чимало зусиль для мобілізації військових сил. У зв’язку з цим

видається багато “уставів”, “ухвал” та “грамот”, проте лише з прийняттям

першого Литовського статуту вдалося регламентувати порядок виконання

військової повинності і створити “основний закон” держави в сфері

земської оборони [2, с.93].

 

У вступі до статуту ставили в обов symbol 146 \f "Times New Roman" \s 14

’ язок землевласників за наказом з’являтися на військову службу і

споряджувати встановлену кількість воїнів. Статут визначає чіткий

порядок своєчасного прибуття землевласників зі своїм військом у місця

зібрання ополчень. У випадку запізнення чи неприбуття на збори феодала

за вказівкою князя могли позбавити помістя. Такому ж покаранню підлягав

і шляхтич, який самовільно залишив військову службу.

 

Таке формулювання положень Статуту свідчить про те, що суб’єктами

самовільного залишення військової служби та неявки чи запізнення на

збори могли бути лише землевласники, шляхтичі. В Статуті не обумовлена

відповідальність селян, які прибували разом з феодалами, за ухилення від

військової служби. Очевидно, феодал сам встановлював міру покарання для

таких осіб і законодавець не вважав за потрібне зазначати це в Статуті.

 

Саме Литовський Статут став джерелом 5-го розділу “Прав, за якими

судиться малоросійський народ” [3] під назвою “О службе государевой

воинской и о порядке воинском”, і в якому передбачено кримінальну

відповідальність за різноманітні види військових злочинів [3, с.28].

“Права, за якими судиться малоросійський народ” були укладені в 1743

році Кодифікаційною комісією, до складу якої входили представники від

козацтва, духовенства і представники міст.

 

“Права ...” розрізняють такі військові порушення: самовільне залишення

військової служби без поважних причин, неявку на військову службу без

поважних причин (пункт 2, арт. 11, гл. 5) і запізнення на військову

службу без поважних причин (арт.12, гл. 5). Самовільне залишення та

неявка на військову службу без поважних причин характеризуються з

суб’єктивного боку прямим умислом (“Ухиляясь нарочно от службы”).

Поважними причинами, які звільняють від відповідальності за вказані

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ