Реферат на тему:
Скандинавська модель запобігання злочинності неповнолітніх та молоді
Скандинавські країни є історично та мовно спорідненими, тому мають
стійке під(рунтя для обширної та далекосяжної співпраці в різних
галузях. Завдяки цьому системи запобігання злочинності Скандинавських
країн є дуже подібними, мають багато спільних рис, отже, можна говорити
про Скандинавську модель запобігання злочинності. Співпраця цих країн у
боротьбі із злочинами в Балтійському регіоні, а особливо із злочинами,
які вчиняються групами мотоциклістів, привела до більш тісної співпраці
в боротьбі з міжнародною злочинністю. Тісно співпрацюють також наглядові
органи Скандинавських країн, органи прокуратури та неурядові
організації.
Дотримуючись Скандинавської традиції, органи запобігання злочинності цих
країн також співпрацюють: Рада запобігання злочинності Данії, Рада
запобігання злочинності Норвегії, Національна рада запобігання
злочинності Швеції, Національна рада запобігання злочинності Фінляндії
та Міністерство юстиції Ісландії. Історична спорідненість Скандинавських
країн спричинила також подібність функціонування органів запобігання
злочинності, хоч їх основне спрямування та методи, які застосовуються в
роботі, можуть бути різними.
Для Скандинавської моделі специфічним є спосіб функціонування системи
запобігання злочинності, ставлення до системи кримінального права,
соціополітична сфера, підхід держави до питань розвитку дітей та молоді,
засобів усунення причин злочинності.
У цих країнах побутує думка, що система кримінального права має
маргінальний вплив на запобігання злочинності. Пріоритет у цьому питанні
віддається судовій системі, роль якої визнається визначальною у
створенні норм та загальному запобіганні злочинності. В багатьох
країнах, поза Скандинавськими, запобігання злочинності, з одного боку,
ототожнюється з більш суворим покаранням, а з іншого – з контрольними та
репресивними заходами [1, с.4].
Щодо запобігання злочинності, метою якого є обмеження можливостей для
вчинення злочину – ситуативної превенції, то характерною рисою
Скандинавської моделі є перебіг процесу запобігання, а не результати,
отримані внаслідок цього. Як і у випадку соціальної превенції,
спрямованої на дітей та молодь, специфічною скандинавською рисою є
залучення громадян до прямої та активної участі в запобіганні
злочинності.
Скандинавська модель характеризується ще й тим, що заходи запобігання
злочинності розробляються на основі конкретних знань – національних та
міжнародних досліджень. Такі дослідження сприяють удосконаленню системи
запобігання злочинності, їх завданням є систематизація та порівняння
наявної інформації, а також здобуття нових знань.
Ще одна риса, яка характеризує Скандинавську модель, – це переконання
громадян у тому, що запобігання злочинності відбувається в їхніх
інтересах з метою захисту того середовища, в якому вони живуть. І
нарешті, Скандинавська модель запобігання злочинності відзначається тим,
що на першому місці серед обов’язків, які бере на себе держава, стоїть
забезпечення безпеки громадян, створення у них почуття захищеності.
Отже, є типова модель запобігання злочинності, яка характеризується
міцним зв’язком системи запобігання злочинності із сферами поза правовою
системою та рівновагою між соціальним та ситуативним запобіганням
злочинності і “працює” в п’яти Скандинавських країнах – “Скандинавська
модель”.
Злочинність неповнолітніх значно залежить від стану боротьби з нею та
рівня соціального контролю з боку сім’ї, виховних закладів та
громадськості за поведінкою неповнолітніх. Тому в країнах з подібними
економічними, демографічними, соціально-психологічними та побутовими
характеристиками (у нашому випадку – це Скандинавські країни) її
показники можуть відрізнятися в два і більше разів.
На даний момент неповнолітні є найбільш криміногенно враженою частиною
населення. Наприклад, у 1997р. неповнолітні становили16.2% всіх
засуджених у Швеції, 10.3% у Данії і аж 23.7% у Норвегії. Згідно з
даними анкетування, яке проводилось упродовж 1996 р., більшість молодих
людей в Скандинавських країнах (80-90% хлопців) учинили кримінально
каране діяння принаймні раз.
Якщо проаналізувати дані статистики, то, згідно з ними, упродовж
1950-1997 років кількість зареєстрованих злочинів в одній лише Швеції
збільшилася з 200000 до 1150000, що становить близько 500%. Особливо
злочинність зросла протягом 1997 року: кількість насильницьких злочинів
збільшилась на 3%, нападів на вулицях – на 3%, нападів на жінок – на 2%.
За даними поліційних статистик, найбільша група осіб, які вчиняють
злочини у Скандинавських країнах, це молоді люди віком від 15 до 17
років (19%) і від 20 до 24 років (20%). Наприклад, якщо врахувати, що
кількість населення в Швеції – 8 млн., то загальна кількість осіб, що
вчинили злочин у 1997р. на 100000 населення у віці 15-18 років становить
3007, а у віці 20-24 роки – 2930. Загалом по країні у віці 15-19 років
злочини вчиняють 16 848 осіб, у віці 20-24 роки – 16239 осіб. У Норвегії
найбільше зростання злочинності спостерігається у групі від 12 до 25
років і дедалі різко збільшується.
Злочинність серед дівчат-підлітків є менш поширеним явищем, ніж серед
хлопців-підлітків. За даними поліції, серед неповнолітніх у віці 15-17
років, які підозрюються у вчиненні злочинів, дівчата становлять лише
20%. Дівчата також дуже рідко стають центральними фігурами у злочинній
групі, а якщо і з’являються в ній, то відіграють незначну роль, їхнє
членство найчастіше є результатом підтримання зв’язків з одним із
хлопців – членів групи. У разі їх припинення дівчина зникає із злочинної
групи [2, с.31].
Спостерігається загальна тенденція – чим старший вік, тим менше злочинів
учиняється, найбільше втягнення в злочинну діяльність спостерігається у
віці від 15 до 24 років і ця тенденція простежується у всіх
Скандинавських країнах.
Молоді люди у віці від 15 до 19 років в основному підозрюються у
вчиненні злочинів проти власності – це передусім викрадення автомобілів
та знищення і пошкодження майна. Щодо насильницьких та статевих
злочинів, то їх переважно вчиняють у віці понад 30 років і вони не дуже
поширені у Скандинавських країнах. У віковій групі до 26 років упродовж
1997 р. лише 4 особи зі 100 були засуджені за насильницькі злочини.
Багато з цих осіб мали попередній кримінальний досвід.
Розбій та грабіж також не є характерними злочинами для неповнолітніх.
Середній вік осіб, які їх вчиняють, – 25 років. Більшість з осіб, які
підозрюються в грабежі, мають кримінальне минуле.
Злочини проти громадського порядку у віці 12-17 років вчиняють приблизно
95 осіб з 1000.
Дослідження національної Шведської асоціації з інформації стосовно
наркотиків та алкоголізму показали, що ситуація з наркотиками у 1997 р.
не зазнала серйозних змін: 8% хлопців та 7% дівчат вживали наркотики як
мінімум один раз, 65% неповнолітніх лише пробували наркотики, 1% вживали
їх регулярно. 3 1000 неповнолітніх, які вживають наркотики у віці 12-17
років протягом року, троє втягуються у злочини, пов’язані з наркотиками
[3, с.8].
Щодо боротьби з розкраданням та знищенням і пошкодженням майна, які
вчиняються неповнолітніми, то результати боротьби з ними незначні- у
1997 році їх кількість збільшилася на 6%. Значно збільшилася кількість
крадіжок – 49000 у1997 році, що на 14% більше порівняно з 1996 роком,
особливо викрадень автомобілів – 151000 у 1997 році порівняно з 1996
роком це більше на 13%.
A
???????¤?$????i?дськість для проведення заходів, спрямованих на
зменшення її рівня. Типово Скандинавським методом боротьби із
збільшенням рівня злочинності є широке залучення громадян до розробки та
втілення програм та заходів, спрямованих на запобігання злочинності
неповнолітніх та молоді, особливо на локальному рівні. Державними
органами розробляється лише національна програма запобігання
злочинності, де містяться загальні рекомендації щодо заходів, які
повинні проводитися. Локальні програми запобігання злочинності
розробляються та втілюються на місцевому рівні з ініціативи самих
громадян. Оскільки процес створення та реалізації таких програм є
подібним для всіх Скандинавських країн, розглянемо його на прикладі
Швеції.
Національна програма запобігання злочинності Швеції “Наш колективний
обов’язок” була розроблена весною 1996р. урядом з метою поліпшення
роботи системи запобігання злочинності в країні та стимулювання участі
муніципалітетів, організацій та громадян у цій справі. Для розробки
програми був використаний досвід попередніх програм запобігання
злочинності та досвід, здобутий в цій сфері іншими Скандинавськими
країнами.
Головний принцип побудови програми – це вплив на структуру сприяння
злочину з тим, щоб зменшити вигоду, яку отримують злочинці в результаті
вчинення злочину, зробити більш складним та ризикованим її
здобуття.Частина цієї програми присвячена ситуативному запобіганню
злочинності. В цьому напрямі пропоновано вжити на місцевому рівні
різноманітних заходів, які б ускладнювали вчинення кримінальних дій,
підвищували ризик бути впійманим, а також спрямованих на зменшення
вигоди від злочину та на ускладнення виправдання злочинних дій,
наприклад, аргументуючи їх словами “так роблять усі”.
Для боротьби із злочинністю в програмі запропоновано три види заходів.
По-перше, рекомендується завжди враховувати, як загальний розвиток
суспільства та політичні рішення у сферах, не пов’язаних з кримінальною
політикою, можуть вплинути на рівень злочинності в країні. Особливо це
необхідно враховувати при прийнятті рішень у сфері освіти та розробці
політики щодо дітей та молоді. Відповідальність за ці заходи
покладається на представників бізнесових кіл та політичних діячів як на
національному, так і місцевому рівнях.
Другим запропонованим заходом у боротьбі зі злочинністю є розвиток та
удосконалення законодавства, особливо кримінального, з метою поліпшення
роботи органів кримінальної юстиції та соціальних служб.
По-третє, дуже важливо використати ініціативу громадян у роботі
запобігання злочинності на місцевому рівні. Найбільших успіхів тут можна
досягнути шляхом співпраці між органами влади та громадянами: підтримка
індивідуальних ініціатив стосовно запобігання злочинності, таких як
“Обхід батьків довкола міста”, “Оберігаючі ангели”, технічний захист від
злочинців, а також спільних заходів поліції, соціальних служб та
громадян, спрямованих на зменшення негативних наслідків злочину (служби
цілодобової підтримки для жінок та жертв злочину, консультації та житло
для потерпілих жінок) [4, с.22].
Останніми роками в Швеції вулиці міст вночі стали небезпечними через
бешкетуючу молодь, яка порушує громадський порядок. Більшість людей
взагалі не виходять з домівок з настанням сутінок, особливо люди
похилого віку. Тому з кінця 70-х років у багатьох містах Швеції почали
організовувати нічні патрулі. У 1993 році уряд Швеції вирішив поширити
ідею нічних патрулів на всю країну – так постав проект “Матері та Батьки
в Швеції – національна мережа нічних патрулів”.
Основне завдання, яке ставиться перед цими патрулями – запобігання
насиллю, знищенню та пошкодженню майна, а також злочинності серед
молоді. Присутність цих патрулів на вулицях повинна створити в підлітків
почуття безпеки.
Методи діяльності цих патрулів відрізняються залежно від умов та
обставин, які склалися в певних місцевостях, але основні принципи
діяльності є однаковими по всій країні. Головний принцип організації
патрулів – участь в їхній роботі можуть брати всі повнолітні особи, а не
лише батьки. Нічне патрулювання є добровільним і означає обхід батьками,
інколи разом із представниками адміністрації, міста або його центральних
частин в п’ятницю та суботу ввечері. Підчас свят та шкільних канікул в
патрулях беруть участь представники громадських організацій,
муніципалітетів, шкіл, соціальних служб та поліції [5, с.11]
Нічний патруль складається з 3-5 осіб, які обходять ті місця, де
збирається молодь, намагаючись створити своєю присутністю атмосферу
захищеності та безпеки. Основна ідея полягає в тому, що коли підліток
потребує допомоги або просто хоче поговорити, дорослі завжди поруч і
готові прийти на допомогу.
У розпорядженні кожного патруля є мобільний телефон, тому у випадку
бійки або іншого серйозного інциденту члени патруля можуть швидко
зв’язатися з поліцією, соціальними службами чи іншими установами,
оскільки самі вони не уповноважені їх вирішувати. Завданням патрулів є
забезпечення для молоді спокійної та безпечної атмосфери своєю
присутністю, а також виклик допомоги в разі необхідності. Так чи інакше,
їхнім першочерговим завданням є запобігання винекненню інциденту.
Дуже складно зробити наукову оцінку цього типу роботи з запобігання
злочинності, але дослідження, проведені Національною радою запобігання
злочинності у 1996 р., показали, що позитивних результатів досягнуто.
Значно зменшилась кількість розбійних нападів, крадіжок з проникненням,
викрадень автомобілів. Атмосфера на вулицях міст, в яких діють нічні
патрулі, стала спокійнішою і безпечнішою.
Крім запобігання злочинності, є багато інших позитивних результатів
діяльності нічних патрулів. Дорослі дістали змогу познайомитись з
молоддю та їхнім нічним життям. Нічні патрулі поклали початок
спілкуванню через вікові, етнічні, професійні межі.
В сучасних умовах у боротьбі із злочинністю неповнолітніх центральне
місце відводять її запобіганню на початкових стадіях з тим, щоб
відвернути саму можливість учинення підлітком кримінально караного
діяння. Всі заходи запобігання злочинам неповнолітніх на початковій
стадії спрямовані на реалізацію її головного завдання – припинити
деформацію особи, яка вже почалася, а також блокувати вплив на неї
криміногенних факторів мікросередовища ще до того, як вони виявляться в
злочинній поведінці. Програми запобігання злочинності розробляються у
Скандинавських країнах на державному та місцевому рівнях з метою
запобігання втягненню неповнолітніх у злочинну діяльність, створення
умов для нормального існування та розвитку дітей з неблагополучних
сімей. “Запобігання злочинності – наш колективний обов’язок”
сприймається громадянами цих країн не лише як гасло, а як обов’язок
кожного взяти участь у заходах з метою запобігання злочинності у своїй
місцевості, регіоні, країні.
На нашу думку, досвід, здобутий Скандинавськими країнами в сфері
запобігання злочинності неповнолітніх та молоді, може з успіхом бути
використаним в Україні, особливо практика широкого залучення самих
громадян до участі у запобіганні злочинності.
Література
Annual report 1997/ Swedish Police Service. Swedish National Police
Board. – Stockholm, 1998.
Crime prevention in the Nordic context-The Nordic Model. – Stockholm,
1993.
The European Crime prevention Award. – 1998.
Our Collective responsibility; A National programme for Crime
Prevention, National council for Crime prevention. – Stockholm, 1997.
Young adult offenders and crime policy proceedings. Reports presented to
the 10th Criminological Collogium. European Committee on Crime problems.
– Council of Europe Press, 1994. – Vol. XXX.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
